Розділ 7. Прогнозування не

31. Прогноз не і його формування

Прогноз (грец. prognosis – передбачення) – науково обґрунтоване судження, що дає випереджаючу інформацію про розвиток об’єкта у майбутньому.

Процес формування прогнозу охоплює наступні етапи:

• формування інформаційної бази прогнозу;

• аналіз об’єкта прогнозу;

• аналіз зовнішнього середовища і його впливу на об’єкт прогнозування;

• визначення прогнозної траєкторії об’єкта;

• прийняття рішень на підставі прогнозної інформації;

• оцінка якості прогнозу

Державний прогноз економічного і соціального розвитку національної економіки – це система кількісних показників та якісних характеристик розвитку макроекономічної ситуації в країні на визначений період, що охоплює формування структури економіки та соціальної інфраструктури, обсягів виробництва товарів і послуг та їх споживання, зовнішньоекономічної діяльності.

Довгостроковий державний прогноз економічного і соціального розвитку України розробляють на 10-15 років, однак уточнюють кожні п’ять років. У ньому повинні бути такі основні елементи:

• припущення щодо зовнішньої економічної ситуації та внутрішньої економічної політики;

• аналіз економічного і соціального розвитку країни за минулі роки, прогнозні макроекономічні показники (ВВП, рівень інфляції, реальна заробітна плата, рівень безробіття, дефіцит бюджету у відсотках до ВВП, зовнішньоторговельне сальдо, зовнішній борг);

• висновки щодо головних тенденцій розвитку економіки в довготерміновому періоді.

Цей прогноз після схвалення Кабінетом Міністрів України його головних показників є орієнтиром для підготовки пропозицій щодо визначення економічної політики на середньостроковий період.

32. Класифікація прогнозів

1. за масштабом: мікро прогноз, галузевий прогноз, макропрогноз, прогноз світової економіки

2. за кількістю об’єктів : одиничний, множинний

3. за об’єктами : природних ресурсів, трудових ресурсів, інвестиційний прогноз, науково-технічний прогноз, соц прогноз

4. за часом : оперативний прогноз, короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий

5. за варіантом прогнозу : оптимістичний прогноз, песимістичний, стриманий.

6. за функціональною ознакою : пошуковий, нормативний.

7. за ступенем контролю: контрольований, неконтрольований.

33. Державний прогноз економ. І соц. Розвитку не

Державне прогнозування прогнозування соц-економ розвитку нац економ – система кількісних показників та якісних характеристик розвитку макроеконом ситуації в країні на визначений період, що охоплює формування структури економ, соц інфра, обсягів виробництва товарі і послуг та їх споживання зовнішньоекономічної діяльності.

Прогноз передбачає :

1. Припущення щодо зовнішньо-економічної ситуації та внутрішньої економічної політики (Довгостроковий – быльше 5 років, середньо – на строк до 5 років, коротко – до року )

2. Аналіз економічного та соціального розвитку України за попередній період

3. Прогнозні макроекономічні показники і пропорції

• номінальний і реальний ВВП

• структура його виробництва розподілу і використання

• індекс споживчих і оптових цін у відсотках до попереднього року

• реальна і номінальна зарплата

• рівень безробіття

• доходи, видатки та дефіцит бюджету у відсотках до ВВП

• найважливіші грошово-кредитні параметри

• зовнішньо-торгове сальдо

• іноземні інвестиції

4. Висновки щодо головних тенденцій щодо розвитку економіки України на прогнозований період

+ 33.Дод. Принципи та методи прогнозування національної економіки

Прогнозування – це наукове, обґрунтоване системою встановлених причинно-наслідкових зв’язків і закономірностей виявлення стану та вірогідних шляхів розвитку явищ і процесів. Прогнозування передбачає оцінку показників, які характеризують ці явища в майбутньому.

Ведення економічного і соціального прогнозування передбачає вивчення потенціалу національної економіки України, зокрема:

• економічного і соціального

• науково-технічного

• промислово-виробничого

• сільськогосподарського

• потенціалу соціального розвитку

Джерелами інформації для прогнозування є:

• накопичені знання і досвід;

• фактична і статистична інформація про об’єкт прогнозування;

• економіко-математичні моделі.

Способи прогнозування:

• експертний – шляхом опитування спеціалістів стосовно об’єкта прогнозування;

• екстраполяції – збирання інформації про розвиток об’єкта у минулому і перенесення закономірностей цього розвитку на майбутнє;

• моделювання – дослідження, що базуються на побудові моделей відповідно до очікуваних змін у його стані.

Функції:

теоретико-пізнавальне – вивчення та аналіз розвитку національної економіки, передбачення змін у майбутньому;

• практичне (управлінське) – можливість прийняття на основі інформації про розвиток об’єкта рішень щодо вдосконалення управління і господарювання.

Можна визначити наступні основні функції процесу прогнозування:

1. Ретроспекція – дослідження історії розвитку об’єкта прогнозування для забезпечення його систематизованого опису:

- визначення джерел прогнозної інформації;

- збирання, зберігання й обробка інформації;

- з’ясування й уточнення кількісних та якісних характеристик об’єкта прогнозування, методів виміру і представлення інформації.

2. Діагноз – визначення нинішнього стану об’єкта прогнозуванні (науковий опис основних характерних ознак):

- аналіз об’єкта прогнозування, що становить основу прогнозної моделі;

- розробка моделі прогнозування;

- вибір адекватного методу прогнозування.

3. Проспекція – розробка самого прогнозу (за даними діагнозу складається прогноз розвитку національної економіки):

- верифікація (оцінка достовірності, точності та обґрунтованості прогнозу);

- синтез (систематизація окремих прогнозів);

- оцінка повноти інформації, уточнення;

- коригування прогнозної моделі відповідно до нової інформації, що надходить.

Способи прогнозування:

• експертний – шляхом опитування спеціалістів стосовно об’єкта прогнозування;

• екстраполяції – збирання інформації про розвиток об’єкта у минулому і перенесення закономірностей цього розвитку на майбутнє;

• моделювання – дослідження, що базуються на побудові моделей відповідно до очікуваних змін у його стані.

Роль прогнозування національної економіки виявляється через його функції. При цьому реалізуються такі завдання як:

• теоретико-пізнавальне – вивчення та аналіз розвитку національної економіки, передбачення змін у майбутньому;

• практичне (управлінське) – можливість прийняття на основі інформації про розвиток об’єкта рішень щодо вдосконалення управління і господарювання.