44. Нова парадигма СтР.

Основною рушійною силою розвитку суспільства в умовах ринкової економіки вважаються конкурентні механізми, які підсилюють сильного виробника, а діяльність неефективного - припиняється. В основі таких поглядів лежать положення соціального дарвінізму.

У світі відбувається переосмислення ролі людини в природі, першоджерел існування людства. Все живе обов’язково повинно бути пристосоване до умов, у яких воно існує. Спроби змінити природні умови можуть призвести до незворотніх негативних наслідків. Щоб ви¬жити, людство повинне синхронізувати свою діяльність з природними процесами, які зараз відбуваються, і діяти в допустимих межах. При цьому слід поставити три основні ці¬лі:

• переорієнтацію на еколого-економічний світогляд;

• усвідомлення, що життя може існувати лише виключно у формі цілого;

• направлення всієї діяльності людей на економію природних ресурсів.

Парадигма сталого розвитку включає в себе вимоги до захисту довкілля, соціальної справедливості та відсутності расової й національної дискримінації. У країнах, де на державному рівні зазначені вимоги ігноруються, в поняття сталого розвитку намагаються вкласти «зручний» зміст, вихолощуючи справжній. Так в Україні термін «сталий розвиток» часто вживають для означення лише неухильного зростання економічних показників країни, її регіонів, міст, сіл та окремих галузей економіки. Інколи до цього додають здійснення безсистемних заходів щодо збереження довкілля та поліпшення санітарних умов проживання й праці людей. Таке тлумачення терміну розкритиковане Ґ. Дейлі і є не лише грубою помилкою, але і його профанацією.

Важливо відзначити, що потреби, які має задовільнити сталий розвиток, характеризуються різноманітністю і є різними в різних країнах. Спільними для всіх виступають проблеми забезпечення водою та продуктами харчування, енергією та основними ресурсами, задоволення потреб в охороні здоров”я та навколишнього середовища. На 55 сесії ООН в 2000 році було виділено три основних цілі, які мають бути забезпечені в кожній країні:

• подолання бідності;

• подолання страху;

• забезпечення майбутнього.

45. Показники Ст.Р.

1. Індикатори стану біосфери:

• вартість невідтворюваних природних ресурсів;

• вартість відтворюваних природних ресурсів.

2. Індикатори стану соціуму:

• питомий фізичний капітал , характеризує все нагромаджене матеріальне багатство в розрахунку на душу населення;

• питомий людський капітал, показує умовну середню “вартість”, яка акумульована в одній людині;

• питомий природний капітал, виражає багатство природних ресурсів в розрахунку на одну особу.

3. Індикатори відтворення біосфери:

• виробництво екокапіталу за рік на одну особу;

• загальне споживання біопродукції за рік;

• величина біосферної ренти.

4. Індикатори відтворення соціуму:

• виробництво валового суспільного чи національного продукту на душу населення;

• споживання енергії на одну людину за рік;

• питоме виробництво людського капіталу.

46. Принципи Ст.Р.

0. Принцип обов’язкової оцінки – оцінка ситуації має бути об’єктивною, точною, вчасною.

1. Одним з принципів сталого розвитку є принцип віддаленості наслідків діяльності. Він вимагає врахування того факту, що нинішня діяльність людей може мати значний вплив на стан суспільства, економіки, навколишнього природного середовища у майбутньому.

2. На жаль, запаси ресурсів в світі є обмеженими. Ця об’єктивна реальність спонукає враховувати принцип достатності при розробці та реалізації різного роду проектів та програм розвитку, встановлення певних рамок, границь, обмежень за їх масштабами та періодами виконання, особливо на національних рівнях, з метою уникнення негативних наслідків. Цей принцип сталого розвитку вимагає формування певних лімітів для створення нормальних умов життя для нинішніх поколінь, Рушійною силою розвитку є енергія.

3. відкритість. Розробка та прийняття національних програм сталого розвитку має бути відкритою із залученням представників всіх верств населення. Закритість, відсутність інформативності в цьому питання не сприятимуть переходу до практичних дій на всіх рівнях виконання цих програм.

4. Принцип доступності передбачає вільний доступ громадян, організацій інших суб’єктів до участі в програмах розвитку, поданні своїх пропозицій та зауважень до них, прийнятті своїх програм, які були б інтегровані в загальну систему, ознайомлення із методами та методиками оцінки ходу, стану та результатів діяльності.

5. Принцип ефективних комунікацій враховує важливість зв’язків та взаємовідносин в суспільстві, економічній сфері та екології. Діяльність людських та інших підсистем немислиме без ефективних способів та засобів передачі даних, своєчасно та точно доведеної від суб’єкта до об’єкта управління інформації. Це підвищує вимоги до ідей, управлінських рішень, оцінок, інтерпретацій на предмет їх точності, виваженості, визначеності, детермінованості.

6. Принцип широкої участі вказує на якнайширшу участь у підготовці, переході та здійсненні процесу сталого розвитку всіх зацікавлених верств населення та організацій. Це дає можливість оцінити та врахувати їх поточні та перспективні потреби та можливості.

7. Процес сталого розвитку розрахований на тривалий, довготерміновий період. Тому об’єктивною виступає потреба врахування принципу забезпечення моніторингу за характеристиками цього процесу.

8. Принцип інституційного впливу на процес сталого розвитку передбачає провідну роль державних інституцій, владних органів у визначенні пріоритетів, стратегічного бачення, мети та цілей, прийнятті програми, проведенні адекватної політики та здійсненні державного регулювання, створенні інформаційної управлінської системи та інших видах діяльності.