Розділ 9. Теоретичні основи сталого розвитку не

41. Концепція сталого розвитку (кСтР)

Сталий ро́звиток (англ. Sustainable development) — загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучаснихпотреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.

Сталий розвиток — це керований розвиток. Основою його керованості єсистемний підхід та сучасні інформаційні технології, які дозволяють дуже швидко моделювати різні варіанти напрямків розвитку, з високою точністю прогнозувати їхні результати та вибрати найбільш оптимальний.

Ідея сталого розвитку виникла з метою подолання труднощів, які почали ся в 70-80-х років XX ст. поряд із нарощуванням матеріального виробництва, а саме:

• обмеженістю природних ресурсів;

• несприятливою демографічною ситуацією;

• катастрофічно швидким руйнуванням природного довкілля;

• зростаючою загрозою здоров’ю та життю самої людини.

42. Необхідність реалізації кСтР в Україні

Причини:

1. Нераціональна структура природокористування

2. господарський комплекс Ураїни характеризуєть низкою екологічною та економічною ефективністю

3. Переважно сировинний розвиток промисловості, висока ресурсна і енергоємність, що призводить до надмірного забруднення території України

4. Україні властива недосконала модель розвитку СГ

5. Із нарощуванням виробництва збільшуються обсяги викидів шкідливих речовин

6. Несприятливе природне середовище негативно впливає на здоров’я людей і ситуація погіршується

7. Характерним для України є висока частка бідного населення

8. Перехід України до сталого розвитку є важливою умовою європейської і світової інтеграції України

43. Зміст поняття сталого розвитку: економічний, соціальний та економічний вимір.

Економічний вимір сталого розвитку передбачає, по-перше, зростання благополуччя членів суспільства, по-друге, ліквідацію бідності шляхом ефективного використання ресурсів, по-третє, збалансоване зростання країн з різними рівнями розвитку. Причому наголос робиться на другій частині завдання, чим підкреслюються гуманність цілей розвитку. Економічна складова характеризує економічні відносини відносини, їх ефективність та рівень.

Соціальний вимір передбачає забезпечення в кожній країні людських прав та свобод, плюралізму, демократії, побудови громадянського суспільства, створення можливостей та доступу до основних освітніх, медичних, культурних послуг тощо. Соціальна складова характеризує соціальні відносини членів сульства, держави та громадянина, можливості та рівень розвитку особистості.

Екологічний вимір передбачає захист навколишнього природного середовища, екосистеми, збереження флори та фауни, раціональне використання всіх мінеральних, біологічних, екологічних та інших видів ресурсів. Екологічна складова характеризує взаємовідносини людини та природи, систем господарювання та екобіологічних систем, їх відповідність один одному, перспективність та гармонійність подальшого розвитку.

Явище сталого розвитку включає в себе дві взаємопов’язані сторони – потреби та обмеження, що виникають під впливом соціальноекономічних факторів на екологічну здатність задовольняти потреби сьогодні та в майбутньому. При цьому надається перевага задоволенню потреб найбідніших людей. Сталий розвиток направлений на вдосконалення та гармонізацію суспільних відносин.