5. Чергування приголосних при словотворенні та словозміні.

При зміні й творенні слів задньоротові приголосні г, к, х, ґ за певних умов переходять у свистячі та шиплячі, а саме:

г — з — ж: нога — нозі — ніженька, друг — друзі — дружба, могти — можу, казати — кажу,

к — ц — ч: рука — руці — рученька, рік — у році — річний, пекти — печений, вулиця — вуличний;

х — с — ш: вухо — у вусі — вушенько, рух — у русі — руши­ти, ковалиха — ковалишин, колихати — колишу, писати — пишу,

ґ — дз — дж: ґерлиґа — ґерлидзі — ґерлидженька, Ґриґа — Ґридзі — Ґриджин.

У дієсловах, крім того, відбувається перехід зубних приголосних д, т, з, с у шиплячі, а саме:  

д — дж: садити — саджу — посаджений; водити — воджу — проводжати, загородити — загороджу, правда — справджу­ватися (винятки: завадити — заважати, привидітися — увижатися);

зд — ждж: їздити — їжджу

т — ч: платити — плачу — заплачений, хотіти — хочуть;

ст — щ: захистити — захищу — захищений, розмістити — розміщу — розміщувати.

В інших частинах мови чергується д — ж (а не д — дж, як у дієсловах): уродити — урожай, огородити — огорожа, погода — погожий, переходити — перехожий, правда — справжній.

У звукосполученнях дт, тт перші звуки д і т чергуються з приголосним с: веду — вести, ненавидіти — ненависть, цвіт — цвісти, мету — мести.

При творенні нових слів за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о) приголосні на стику твірної основи і суфікса можуть зазнавати різних змін:

 г,з,ж+ськ(ий),ств(о) —> зьк(ий), зтв(о)   -  Рига – ризький, Кавказ – кавказький, Париж – паризький, убогий – убозтво, боягуз –боягузтво;

к,ц,ч+ськ(ий),ств(о) —> цьк(ий), цгв(о) -   кріпак – кріпацький, кріпацтво; ткач – ткацький – ткацтво; Гадяч – гадяцький, козак – козацтво;

х.с,ш+ ськ(ий),ств(о) —> ськ(ий),ств(о) - чех – чеський, Сиваш – сиваський, товариш – товариський – товариство, Залісся – заліський;

г,ж,з + ш(ий) —> жч - дорогий – дорожчий – дорожче, важкий – важчий – важче, вузький – вужчий – вужче;

-ськ(ий), -ск- + ин(а) —> щ миколаївський – Миколаївщина, віск – вощина;

-цьк- + ин(а) —> чч донецький – Донеччина;

-ськ - + енк(о), -ук —> щ   -  Тодоська – Тодощенко, Тодощук;

-шк- + енк(о), -ук —> щ    -   Терешко – Терещенко, Терещук;

-зьк- + енк(о), -ук —> жч  -  Кузько – Кужченко

6. Подовження та подвоєння приголосних. Спрощення в групах приголосних.

Подвоєння приголосних при збігу їх:

Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:

А) префікса і кореня: ввічливий, віддати, заввишки.

Не подвоюються приголосні в словах – отой, отут, отам тощо.

Б) Кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів: військкомат, юннат, страйкком.

В) кореня або основи на –н-(-нь-) і суфіксів –н(ий), -ник-, -ниц(я) : вина – безвинний, день – денний.

Г) Основи дієслова минулого часу на с і постфікса –ся-: пасся, винісся, розрісся.

-енн(ий), -анн(ий) :

Буквосполучення –нн- пишеться:

А) у суфіксі –енн(ий) : здоровенний, численний.

Б) у прикметниках на –енн(ий), -анн(ий) зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, недоторканний, незрівнянний.

В) подвоюються приголосні в словах: бовван, Ганна, лляний.

Подовження приголосних перед я,ю,є,і:

Приголосні д,т,з,с,ц,л,н,ж,ш,ч подовжуються коли вони стоять після голосного:

А) перед я,ю,є,і в усіх відмінках іменників середнього роду 2 відміни( крім родового множини): знаряддя, знаряддю, на знарядді., але знарядь. Якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на –ів, подовження зберігається – відкриття – відкриттів.

Б) перед я,ю,є,і в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду 1 відміни: суддя, судді, суддю.

В) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини 3 відміни, якщо в Н.в. основа їх закінчується на 1 м'який або шиплячий приголосний: молодь – молоддю, мить – миттю.

Г) перед я,ю в прислівниках типу зрання, навмання, спросоння.

Д) перед ю,є у формах теперішнього часу дієслова лити: ллю, ллєш,ллється.

Спрощення в групах приголосних.

-ж(д)н, -з(д)н, -с(т)н, -с(т)л, -стн:

У групах приголосних –ждн, -здн, -стл, -стн- випадають д і т: тиждень – тижневий, виїздити – виїзний. Але у словах: зап’ястний, кістлявий, пестливий, шістнадцять, хвастливий літера т зберігається. У прикметниках іншомовного походження з кінцевим –ст, літера т зберігається: баласт – баластний, компост – компостний, контраст – контрастний.

-з(к)н, -с(к)н:

А) випадає к при творенні дієслів із суфіксом –ну-: бризк – бризнути, тріск – тріснути, але випуск – випускний, виск – вискнути.

У групі приголосних –слн- випадає л: масло – масний, ремесло – ремісник.