48. Види переносу значень (метафора, метонімія, синекдоха).

Метафора - це перенесення назви з одних предметів, явищ, дій, ознак на інші на основі подібності між ними. Наприклад: вушко чашки, голівка часнику, ріка спогадів, вогонь почуттів, час біжить, сонце усміхається, ліс спить.

Різновидом метафори є метафоричний епітет - художнє означення, яке образно характеризує якийсь предмет чи явище. Наприклад: блискуча відповідь, колючий погляд, золоті руки, солодкі мрії.

Метонімія - це перенесення найменування з одного предмета чи явища на інший предмет або явище на основі суміжного зв’язку між ними (але не подібності). Наприклад: Київ спить (тобто жителі Києва сплять), чайник кипить (тобто вода в чайнику кипить), випити чарку (тобто чарку алкоголю), читати Коцюбинського (тобто твори Коцюбинського), слухати Веделя (тобто музику Веделя).

Різновидом метонімії є синекдоха, що характеризується кількісною заміною понять: перенесенням назви з частини на ціле і навпаки, з загального на одиничне чи навпаки, з родового поняття на видове і навпаки. Наприклад: чорна борода засміялася (тобто людина з чорною бородою засміялася), пофарбувати вікна (тобто рами вікон), абітурієнт повинен володіти державною мовою (маються на увазі всі абітурієнти), берегти копійку (тобто гроші).

Синекдоха – різновид метонімії, в якій відбувається перенесення значення з цілого на його окрему частку. Наприклад: «З баталії в ліс не ховався. В татарина коней в полях віднімав», де слово «татарин» вжито в значенні «татари».

Синекдоху відносять до різновиду кількісної метонімії. Якщо асоціація, зв'язок предметів при власне метонімічному перенесенні здійснюється через співвідношення якісних ознак, то в синекдосі співвідносяться кількісні ознаки.

Найбільш уживаними є такі види синекдохи:

• Вживання частини замість цілого. (Плаче бідний та зітхає, сну не знають його очі);

• Вживання однини замість множини. (І на оновленій землі, врага не буде, супостата. А буде син і буде мати);

• Вживання виду замість роду. (Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, сини Коперніка).

49. Види зміни обсягу вторинного значення (розширення, звуження, засув значення)

Розширення значення (слова) – це перехід від видового значення до родового, пов'язаний з втратою смислових елементів (палець «великий палець» - «кожен палець», товар «домашня худоба» - «худобу як мінове майно»).

Звуження значення (слова) – протилежне явище розширенню значення слова.

Засув значення (слова) –

50. Лексичні омоніми в українській мові. Полісемія та омонімія, критерії їх розрізнення.

Омоніми — це слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення.

Омоніми можуть бути повними та неповними.

Повні лексичні омоніми - це слова, що тотожні за звуковим складом і написанням у всіх граматичних формах:

• коса - заплетене довге волосся;

• коса - вузька намивна смуга суходолу в озері, морі чи річці;

• коса - сільскогосподарське знаряддя.

Неповні лексичні омоніми розподіляються на омоформи, омофони і омографи.

Омоформи (граматичні омоніми) - це слова, які збігаються за звучанням та написанням лише в окремих граматичних формах :

• діти - куди вас діти;

• коса - іменник і коса (лінія) - прикметник жіночого роду;

• три - наказовий спосіб дієслова і три - числівник.

Омофони (фонетичні омоніми) - це слова, які збігаються лише за звучанням, а пишуться неоднаково:

• мріяти і мрія ти;

• сонце - чи не сон це?

Омографи - це слова, що збігаються за написанням, але розрізняються за написанням і наголосом:

• мала дитина - не мала щастя;

• плачу і плачу; замок і замок.

Полісімія — наявність у одного і того ж слова різних значень відповідно до різних контекстів, коли слово може переосмислюватись.

Багатозначність слова виникає у процесі розвитку мови. Напр., в укр. мові «вік» залежно від контексту може означати:

1) століття (Ім'я Леніна, його діла і вчення переживуть віки й тисячоліття);

2) життя кого-небудь (Батько кінчає свій вік, а син починає);

3) період часу, епоху (У дитячі любі роки Я любила вік лицарства);

4) довгий час (Тому сидіти доведеться, гляди — і цілий може вік);

5) ступінь у розвитку людини (З того віку дитячого поперед усього пам'ятаю нашу хату білу);

6) у сполученні з часткою «не» — в значенні «ніколи» (Раз добром нагріте серце, вік не прохолоне);

7) ствердження «завжди» (Потім хвилі морські голоситимуть вік надо мною).

Якщо значення однакових слів втратили смисловий зв'язок, то вони стають омонімами, які вже не мають між собою нічого спільного, напр.: аспід (змія і мінерал), банка (посуд, обмілина і лава для гребців), коса (знаряддя і волосся), місяць (планета і час) тощо.