47. Функціональна диференціація лексики: загальновживана лексика, термінологічна й професійна лексика, діалектна лексика, жаргонна лексика, арго.

Загальновживана лексика - слова, що відомі всім, хто розмовляє українською мовою, тобто активна лексика (земля, світло, вільний, білий, п’ять, писати, завтра, тут).

Професійна лексика - це слова, що використовуються у мові людей, об'єднаних однією професією чи спеціальністю.

Серед професійних сліів виділяється особлива група слів, які називають поняття різних наук. Це - терміни (напр., суфікс, підмет - у мовознавстві; гіпотенуза, катет - у математиці).

Окремі професійні слова іноді стають загальновживаними (телевізор, радіо, аспірін).

Діалектна лексика (діалектизми) - це слова, які використовуються лише мешканцями тієї чи іншої місцевості (напр., кукэля - зозуля, буцян - чорногуз, пчулник - пасіка).

Жаргонна лексика - слова, що вживаються людьми певних інтересів, занять, звичок. Так, наприклад, існують жаргонів школярів, студентів, солдатів, спортсменів, кримінальників, хіппі і т. п. Наприклад, в студентському жаргоні хвіст - «незданий іспит, залік», общага - «гуртожиток», шпора, бомба - «різновиди шпаргалок».

Крім терміну жаргон, існують також терміни «арго» і «сленг». Арго - це спеціально засекречений мова (перо - ніж, гармата - пістолет). Сленг - це відмінна від норми літературної мови мовне середовище усного спілкування, що об'єднує велику групу людей. Істотною відмінністю сленгу від жаргону є підвищена емоційність сленгу і відсутність у ньому вибірковості об'єктів для називання за допомогою особливих слів: сленг використовується практично у всіх мовних ситуаціях при неформальному усному спілкуванні людей.

58. Класифікація фразеологізмів (класифікація в.В. Виноградова, генетична класифікація, морфологічна тощо).

Учений В.В. Виноградов виділяє п'ять типів фразеологізмів: ідіоми, фразеологічні єдності, фразеологічні вирази, фразеологічні сполучення та фразеологізовані словосполучення.

• Ідіоми об'єднуються семантичною неподільністю, синтаксичною нерозкладністю й замкненістю; зміст ідіоми прямо не випливає з лексичного значення її елементів (бути на близькій нозі).

• У фразеологічних єдностях значення компонентів трохи ослаблене вільнішою семантичною зв'язаністю структурних одиниць (намилити голову, пальці знати)

• Терміном фразеологічні вирази передусім об'єднуються прислів'я і приказки (за моє жито ще мене й бито, що легко нажить — з дому біжить). Вони повністю складаються зі слів з вільними значеннями, не виступають семантичним еквівалентом окремого слова.

• Фразеологічні сполучення — ходові формули, що приховують у собі метафору, мають досить прозору внутрішню форму (прибитий горем, голуба кров, Хома невірний). Сюди належать і фразеологізми-професіоналізми (вигнати діди (гончарське) «нагріти вироби так, щоб вогонь виходив з горна»; дати дуб (чинбарське) «обробити шкіру дубленням») .

• Фразеологічні словосполучення об'єднуються неметафоричністю, синтаксичною неподільністю компонентів (шкода й гадки, невелике цабе, ось тобі на).

Генетична класифікація, що передбачає групування фразеологічного матеріалу за джерелами походження:

• Прислів'я і приказки;

• Професіоналізми, що набули метафоричного вжитку;

• Усталені вислови з анекдотів, жартів і под.;

• Цитати й образи з „Старого" і „Нового" завітів;

• Численні ремінісценції античної старовини;

• Переклади поширених іншомовних висловів;

• Крилаті слова українських та іноземних письменників;

• Влучні фрази видатних людей.

Морфологічна класифікація передбачає визначення лексико-граматичної природи стрижневого слова, співвіднесення фразеологічних одиниць із певними частинами мови тощо. Послідовне здійснення морфологічної класифікації ускладнюється тим, що в ряді випадків визначити граматичний центр фразеологічного звороту неможливо.