1. Українська мова – національна мова українського народу. Питання періодизації.

Украї́нська мо́ва - національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Число мовців — близько 45 млн., більшість яких живе в Україні. Є державною мовою в Україні. Наука про українську мову називається лінгвістична україністика, або українознавство. Довкола походження та становлення української мови існує декілька гіпотез— праслов'янська, давньоруська, південноруська та інші. Для запису української мови використовують адаптовану кирилицю, зрідка — латинку в різних варіантах. Правила української мови регулює Національна академія наук України, зокрема Інститут української мови НАНУ, Український мовно-інформаційний фонд НАНУ, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАНУ. Щороку 9 листопада в Україні відзначається День української писемності та мови.

Періодизація укр. мови.

Дуже багато укр. Вчених, мовознавців трактують періодизацію укр. Мови по-своєму. Єдиного погляду на періодизацію укр. Мови немає.

Хронологія за Шахматовим

• до 6-ого століття – праслов’янська (спільнослов’янська) мова

• 7-8-е ст. – праруська (прасхіднослов’янська, спільносхіднослов’янська) епоха

• 9-10-е ст. – епоха діалектного розгалуження східнослов’янської мови на північну (укр.), середньоруську (білоруська) та південноруську (російська) групи

• 11-12-е ст. – мовні об’єднання східного слов’янсьтва – спільні мовні явища

• з 13-ого ст. та пізніше – епоха формування трьох східнослов’янських мов як окремих мовних систем

• 14-е ст. – мова української народності

• з 18-ого ст. – мова української нації

Історію української мови Шевельов поділив на шість періодів:

• протоукраїнський — VІІ-ХІ ст.,

• давньоукраїнський — ХІ-ХІV ст.,

• ранньосередньоукраїнський — ХV—ХVI ст.,

• середньоукраїнський — середина ХVI — перші роки ХVIІІ ст.,

• пізньосередньоукраїнський — ХVIІІ ст.,

• сучасний — від останніх років ХVIII ст. до сьогодні

Свої концепції пропонували також такі видатні мовознавці, як Царук, Півторук, тощо.

2. Система голосних фонем суч. Укр. Літ. Мови. Класифікація голосних.

В українській мові 6 голосних фонем: а, о, у, є, и, і. Кожній голосній фонемі притаманні чотири розрізнювальні (диферендійні) ознаки: чис­тий тон, ряд, піднесення, наголошеність чи ненаголошеність. Ряд голосної фонеми визначається тим, яка частина язика напружується й піднімається: передня чи задня; піднесення — наскільки високо піднімається відповідна частина язика.

Залежно від положення язика голосні класифікують:

1. за місцем артикуляції( наголос переднього, середнього та заднього ряду)

2. за ступенем підняття язика до піднебіння – високого, високо-середнього, середнього та низького підняття.

Підняття	Ряд
	передній	задній
Високе	і	[<y>]
Високо- Середнє	и
Середнє	е	[<о>]
Низьке		а

Голосні фонеми позначаються 10 буквами: а, о, у, є, и, і, я, ю, є, ї.