27.Методи встановлення системи фонем. Фонологічна система української мови. Загальна характеристика.

Система фонем у будь-якій мові встановлюється на основі фонологічних опозицій — методом протиставлення фонем у рядах чи парах слів. Існують й інші концепції фонем — фізико-акустична, математично-статистична тощо, які проте вважаються другорядними. Опозиції бувають релевантні й нерелевантні.

Релевантні опозиції встановлюються на основі диференційних ознак фонем.

Нерелевантні опозиції встановлюються на основі інтегральних ознак фонеми.

Диференційні ознаки фонеми — ознаки, за якими розрізняють значення слів, морфем (твердість/м'якість, дзвінкість/глухість, шумний/фонаційний, губність/передньоязиковість/середньоязиковість/задньоязиковість/глотковість, проривність/фрикативність/африкативність/зімкнено-прохідність тощо). Інтегральні ознаки фонеми — ті, які не розрізняють значення слів, морфем.

30.Артикуляційно-акустичні та функціональні характеристики голосних фонем.

Голосних фонем в УМ 6. Голосні фонеми творяться лише тоном. Струмінь повітря на своєму шляху не зустрічає перешкод. Активним мовним органом є язик. За положенням язика в горизонтальному положенні розрізняємо місце творення (переднього |і и е|, середнього, заднього ряду |у о а|), за вертикальним положенням – спосіб творення (високе |і и у|, середнє |е о|, низьке |а| піднесення). За участю губ розрізняються лабіалізовані |о у|і нелабіалізовані |і и е а| голосні. Щодо напруження мовних органів є сильнонапружені |і|, слабконапружені |у| і ненапружені голосні|и е о а|.Практичні вміння щодо фонетики: 1) розрізняти на слух кількість звуків, голосні, приголосні та їх класифікувати.Виділяти будь-який звук в слові і правильно його вимовлятиЧленувати на склади і правильно ставити наголосПорівнювати звуковий склад паронімічних слів і пояснювати співвідношення звуків і букв.Проводити звуко-буквенний аналіз.Методи і прийоми вивчення фонетики: 1) загальнодидактичні принципи залишаються.Методичні принципи (за Текучовим): а) опора на мовний слух учня; б) опора на живу вимовну сторону учнів;в) опора на мовну і слухову память;г) зіставлення і протиставленя звукової і писемної мови;д) чітке розмежування звуків і букв.

31.Артикуляційно-акустичні характеристики приголосних. Класифікація приголосних фонем.

Приголосних фонем в СУЛМ 32 штуки. Вони утворюються за допомогою тону і шуму (струмінь повітря зустрічає на своєму шляху менші або більші перешкоди). За участю тону і шуму (акустична характеристика) розрізняємо:сонорні (утворені з більшою участю тону) = р л м н j в р ' н ' л' = та шумні - дзвінки (утворені з перевагою шуму)/глухі (утворені тільки шумом). За найактивнішим мовним органом (місце творення) розрізняємо губні = губно-губні |бпвм| та губно-зубні | ф в'|. передньоязикові = апікальні | лжчш дж|, дорсальні | зз'сс'цц' дз дз'|, какумінальні |рр'| середньоязикові |j д'т'н'л'|(м’які) задньоязикові |гкх| глотковий |г|. За способом подолання перешкоди на шляху струменя повітря (спосіб творення) проривні |бпдтд'т'гк| щілинні = фрикативні |фжшзсз'с'хг| африкати (проривний + щілинний) |дж дз дз' ч ц ц'| щілинні |в j| зімкнено-прохідні (щілинний + проривний): бічні |лл'|, дрижачи |рр'|, носові |мнн'|. За ступенем пом’якшення розрізняють тверді, м’які (тільки середньоязикові |j л' н' etc|) і пом’якшені (передньоязикові|з' с' дз' etc|). Найм’якішими є середньоязикові приголосні, бо ступінь м’якості визначаться підняттям середньої частини спинки язика до піднебіння. Найменший ступінь м’якості мають напівпом’якшені звуки (б’ в’ і т.п.).