48.Чергування *г, к, х* з *ж, ч, ш* як наслідок першої перехідної палаталізації.

Зміна [г],[к],[х] на [ж],[ч],[ш]: гонити – жену, плуг –плужок, друг – дружба, друже, вік – вічний, муха – мушка. Це чергування дуже давнє, виникло воно ще на спільнослов’янському грунті. Звуки [г],[к],[х] були твердими приголосними й у той час зовсім не могли пом’якшуватися. Голосні ж переднього ряду [і], [е], [ь] [ъ] з довгого [е] та [е] (носовий е) вимагали обов’язкового м’якшення тих приголосних, що стояли безпосередньо перед ними. З цієї причини [г],[к],[х] перед голосними первиннопереднього ряду не могли зберігатися, в такій позиції на їх місці розвинулися нові приголосні, а саме [ж],[ч],[ш]. Перед голосними заднього ряду [г],[к],[х] збереглися. Оскільки в тій самій морфемі [г],[к],[х] при словотворенні, а іноді й при словозміні можуть попадати в різні позиції щодо наступного голосного, то вони й чергуються з [ж],[ч],[ш]. У сучасній українській мові, як і в інших слов’янських мовах, приголосні [ж],[ч],[ш], що виникли на місці [г],[к],[х] перед голосними переднього ряду, досить часто вживаються й перед голосними заднього ряду [а] й [о] та перед приголосними, наприклад: здригатися – дрижати, крик – кричати, ріка – річка, поміха – помішати. Таке вживання їх зумовлене пізнішими фонетичними змінами. Отже, якщо [г],[к],[х] чергуються тепер з [ж],[ч],[ш] перед голосними заднього ряду [а] й [о] та перед приголосними, то таке чергування розвинулося ще тоді, коли після них був голосний переднього ряду. Перед сучасним голосним [и] в українській мові можуть уживатися як [г],[к],[х], так і [ж],[ч],[ш]. Пояснюється це історичним походженням звука [и]. Якщо він розвинувся з давнього [ы], то перед ним зберігаються [г],[к],[х]: книги, руки, мухи із кънигы, рукы, мухы; якщо ж він походить з давнього [і], графічно давньоруське [и], то перед ним на місці [г],[к],[х] вживаються [ж],[ч],[ш]: дружити, мочити, сушити, кришити – давньоруській мові дружити, мочити, сушити. Зміну [г],[к],[х] на [ж],[ч],[ш] перед голосним переднього ряду називають першим перехідним пом’якшенням їх. У сучасній українській мові закон цього пом’якшення вже не діє, тому перед голосними переднього ряду [і] та [е] вторинного походження [г],[к],[х] на [ж],[ч],[ш] не змінюються, наприклад: гість, гірко, гілка, кінь, кіт, загін ( із гость, горько, конь,); Відсутня зміна [г],[к],[х] на [ж],[ч],[ш] перед [е] та [і] також і в словах іншомовного походження, які до слов’янських мов зайшли тоді, коли закон першого перехідного пом’якшення задньоязикових приголосних уже перестав діяти, наприклад: геній, герой, гектар,

49.Чергування приголосних *г, к, х* з *з′, ц′, с′*.

Зміна [г], [к], [х] на [з], [ц], [с]. звичайно це чергування відбувається перед закінченням –і у давньому відмінку однини іменників жіночого роду та в місцевому відмінку однини іменників жіночого, чоловічого й роду: перемога – перемозі, книга-книзі, річка-річці, Наталка-Наталці, макуха-макусі, цокотуха-цокотусі. Приголосні [г], [к], [х] змінилися на [з], [ц], [с] теж ще на спільнослов’янському грунті, хоч і пізніше, ніж на [ж], [ч], [ш]. Тому таку зміну називають другим перехідними пом’якшенням [г], [к], [х]; вона відбувалася тоді, коли закон першого перехідного пом’якшення уже перестав діяти. Виникнення [з],[ц],[с] на місці [г],[к],[х] відбувалося у тих випадках, коли [г],[к],[х] ставали в позицію перед [ъ] та [і], що розвинулися з давнього дифтонга оі (аі). Перед дифтонгом оі (аі), першим компонентом якого є голосний заднього ряду, приголосні [г],[к],[х] зберігалися. Зміна ж його на голосні переднього ряду [ъ] та [і], що вимагали обов’язково пом’якшення попередніх приголосних, зумовила зміну тоді й твердих [г],[к],[х] на пом’якшені [з], [ц], [с]: нога – нозъ, бок-боцъ. Згодом африката [з] утратила проривний компонент і змінилася на простий приголосний звук [з]: нозъ – нозъ. Звук [ъ] в українській мові змінився на [і], внаслідок чого і відбувається чергування [г], [к], [х] із [з], [ц], [с] перед [і] з колишнього [ъ]. Форми із давнім голосним [і] з дифтонга оі(аі) в українській мові не збереглися, тому в ній немає і чергування [г], [к], [х] із [з], [ц], [с] у цій позиції, за винятком форми називного відмінка множини іменника друзі.