44.Живі чергування приголосних за глухістю.

полягає у тому, що глухі у позиції перед дзвінкими уподібнюються до них за ознакою дзвінкості і чергуються з дзвінкими приголосними.

а) глухі приголосні у межах слова і на межі слів перед наступними дзвінкими, внаслідок регресивної асиміляції чергуються з дзвінкими: молотьба [моолоо.д/ба] просьба [проо.з/ба] анекдот [анеигдоот] хоч би [хооджби] якби [j.агби] отже [одже]

б) дзвінкі приголосні внаслідок регресивної асиміляції за глухістю чергуються з глухими:

1) префікс з-, прийменник з перед наступним глухим приголосним асимілюється з ним, внаслідок чого відбувається чергування з глухим [с]:

сколихнути [зкоолиехноути], зціпити [с/ц/іпити]

з середини [зсеиредиени], з книгою [скнигоу.j.у]

з піснею [сп/існиеj.у], з сином - [с:иноом]

На письмі чергування [з] - [с] передається тільки перед глухими [к, п, т, ф, х].

2) кінцеві дзвінкі приголосні [з, б, д] односкладових префіксів та прийменників роз-, без-, роб-, над-, під-, од-, перед наступним глухим приголосним при швидкому темпі мовлення чергуються з глухими [с, т, п]: ро[с]поділ, бе[с]конечно, о[п]клеїти, на[т]писати, пі[т]перти, о[т]сипати . При повільному темпі мовлення можлива подвійна вимова. У двоскладових префіксах та прийменниках через-, перед-, дзвінка вимова приголосних зберігається: передпокій, перед собою, черезплічник, через поле.

3) у межах одного слова приголосний [г] перед глухим [к, т] чергується з [х] у таких словах: [н/іхт/і], [к/іхт/і], [лехкоо], [воохкоо], [д/.охт/.у]. Інші приголосні в середині слова не чергуються з глухими: губка, різка, дужка, згадка. Збереження дзвінкості приголосних перед наступними глухими становить унікальну фонетичну особливість української мови.

У кінці слова дзвінкі приголосні в українській мові, на відміну від російської, ніколи не чергуються з глухими: зруб, корж, через, листопад, мороз.

45.Чергування приголосних за місцем і способом творення.

Регресивна асиміляція приголосних за місцем і способом творення в сучасній українській мові виявляється у таких чергуваннях:

1) свистячі [с], [з], [ц] перед шиплячими завжди чергуються з шиплячими [ш], [ж], [ч]. При цьому можлива ще й додаткова асиміляція за глухістю:

[с] - [ш]: [приен/ісши], [приен/іш:и]

[с чоолоо.в/ікоом], [шчоолоо.в/ікоом]

[з] - [ж]: [зжооўкноути], [жоо:укноути]

[jізджоу],[jіжджоу] (відбито на письмі)

[ц] - [ч] [шприц чистиǐ], [шприч:истиǐ]

[в,ін:иецчеина], [в,ін:иеч:еина]

2) Шиплячі [ш], [ж], [ч] перед свистячими завжди чергуються з [с], [ц], [з]:

[ш] - [с] - [гр,іjеишс/.а], [гр,іjеис:.а]

[на гроушц,і], [нагроу.с/ц/і]

[ж] - [з] – [обмежс/.а], [обмез/с/.а]

[книжц/і], [книз/ц/і]

[ч] - [ц/] - [немоучс/.а], [немоу.ц/с/.а]

[уроучц/і] - [уроу.ц/:і]

На межі слів чергування шиплячих із свистячими, як правило, не відбувається (дощ затих, то ж зірка, комиш цвіте).

3) Глухий [т] у середині слова перед [ш], [ч] чергується з [ч], а перед [с], [ц] – з [ц]: [коороотшиǐ], [коороочшиǐ]

[в,ітчизна], [в,іч:изна]

[с,ітчатка], [с,іч:атка]

[кооритце], [коориц:е]

Пом”якшений [т/] перед [с/] чергується з [ц/]: [криj.у.ц/:.а]

4) Дзвінкий [д/] перед [ч], [дж] чергується з [дж]:

відчепися [в,іджчиепис/.а]

над джерелом [наджджеиреилоом]

перед [ц], [ц/], [дз/], [д] чергується з [дз], [дз/]

під дзеркалом [п,ідздзеркалоом]

пом”якшений [д] перед [с/] чергується з [дз/]: радься [ра.дз/с/.а]

5) Одночасно з регресивною асиміляцією може відбуватись і прогресивна асиміляція, в тій самій групі приголосних:

[збоудеит/с/.а], [збоудеиц/с/.а], [збоудеиц/:.а];

[коороотшиǐ], [коороочшиǐ], [коорооч:иǐ];

Чергування приголосних, що є наслідком асиміляції за місцем і способом творення, реалізується лише в усному мовленні.