- •1.Фонетика як наука про звукову будову мови. Зв’язок фонетики з іншими науками.
- •2.Зв’язок фонетики з іншими лінгвістичними дисциплінами.
- •3.Лінійні (сегментні) й нелінійні (надсегментні) звукові одиниці.
- •4.Будова мовного апарату.
- •5.Характеристика звуків мови за роботою мовного апарату. Активні і пасивні мовні органи.
- •6.Прийоми експериментально-фонетичних досліджень.
- •7.Фази артикуляції окремого звука. Коартикуляція. Типи взаємодії звуків у мовному потоці.
- •8.Фонетичні передумови змін мовних звуків.
- •9.Типи змін звуків у мовному потоці. Модифікація.
- •10.Акомодація приголосних.
- •11.Явище асиміляції та дисиміляції в групах приголосних та їх наслідки.
- •12.Акустичні властивості звуків. Класифікація звуків на основі їх акустичних властивостей.
- •13.Протиставлення приголосних за участю голосу.
- •14.Класифікація шумних приголосних за способом творення шуму.
- •15.Кореляція приголосних за твердістю і м’якістю.
- •16.Науково-лінгвістична транскрипція.
- •17.Фонетика і орфоепія. Орфоепічні норми, їх значення.
- •22.Поняття фонеми. Диференційні і не диференційні ознаки фонеми.
- •23.Протиставлення фонем.
- •24.Фонема і алофони. Типи алофонів.
- •25.Поняття позиції (сильна і слабка позиції фонем).
- •26.Щербівська та Московська фонологічні школи.
- •27.Методи встановлення системи фонем. Фонологічна система української мови. Загальна характеристика.
- •30.Артикуляційно-акустичні та функціональні характеристики голосних фонем.
- •31.Артикуляційно-акустичні характеристики приголосних. Класифікація приголосних фонем.
- •32.Комбінаторні та позиційні модифікації фонем.
- •33.Типи змін звуків у мовному потоці. Чергування.
- •34.Живі чергування приголосних за дзвінкістю.
- •35.Найдавніші чергування голосних.
- •36.Чергування голосних з нулем фонеми.
- •37.Чергування *о* та *е* з *і*.
- •38.Чергування *о* та *е* з нулем фонеми.
- •40.Чергування *е* з *о* після шиплячих та *й*.
- •41.Вставні й випадні голосні в українській мові.
- •42.Пізніші чергування голосних фонем.
- •43.Позиційні модифікації приголосних фонем.
- •44.Живі чергування приголосних за глухістю.
- •45.Чергування приголосних за місцем і способом творення.
- •46.Живі чергування приголосних за твердістю/м’якістю.
- •47.Історичні чергування приголосних.
- •48.Чергування *г, к, х* з *ж, ч, ш* як наслідок першої перехідної палаталізації.
- •49.Чергування приголосних *г, к, х* з *з′, ц′, с′*.
- •50.Типи наголосу в українській мові. Функції наголосу.
- •51. Склад як найменша вимовна одиниця. Природа складу (теорія м’язової напруженості, експіраторна теорія, теорія звучності); типи складів.
- •52.Графіка української мови. Звуки і букви.
- •Приголосні
51. Склад як найменша вимовна одиниця. Природа складу (теорія м’язової напруженості, експіраторна теорія, теорія звучності); типи складів.
Склад – це реальна мовна одиниця, що виділяється в мовному потоці за доп. артикуляції. Обов’язковим елементом складу є голосний. Хар-ка складів: відкритий – закінчується на голосний, закритий – закінч. на приголосний, прикритий – починається на приголосний, не прикритий – почин. на голосний. Проблеми: природа складу і межа складу. Експіраторна (видихова) теорія – при мовленні струмінь повітря виходить не плавно, а поштовхами, цей поштовх і є складом (покладена в основу складоподілу в шкільних підручниках). Теорія сонорності (акустична) – розробив Єсперсен, до складу входять послідовно менш звучні і більш звучні елементи. За шкалою Єсперсена усі звуки можна поділити на 7 груп від найменш звучних (глухих, проривних) до найбільш звучних (голосного низького піднесення). Теорія м’язового напруження (Щерба) – склад як частина мовного потоку, що вимовляється з послідовним посиленням і послабленням звукового ряду. При складоподілі ця теорія враховує наголос. Склад – мінімальна вимовна одиниця, елементи якої тісно пов’язані між собою як акустично, так і артикуляційно. Практичний складоподіл. При поділі слова на склади звертаємо увагу на такі особливості: 1) тенденція до відкритого складу 2) теорія висхідної звучності 3) Правило Ломоносова. Основні правила складоподілу: 1) один інтервокальний приголосний завжди належить до наст. складу до-ро-га 2) один інтервок. подовжений приголосн. також належить до наст. складу зна-н:я, о-б:и-ти 3) два інтервокальний обидва глухі або обидва дзвінкі належать до наст. складу гри-цько, дру-жба 4) два інтервок. глухий+сонорний або дзвінкий належать до наст. складу на-сна-га 5) два інтервок., якщо перший дзвінкіший за другий, – до різних складів ве-рве-чка, вер-теп 6) два сонорних – до різних складів або обидва до наст. складу вер-ве-чка, вер-ве-чка 7) нескладові у, і завжди закривають склад – зав-жди, зай-ти 8) три інтервок. належатимуть до наст. складу, якщо перший з них – не сонорний. ми-сте-цтво, мор-ський 9) при 4 інтервок. зважаємо на сонорність перших звуків, а також на наголос аб-стра-ктністьНаголос належить до суперсегментних одиниць. Як правило, супроводжує склад і означає виділення певного сегмента у мовленні за допомогою артикуляційних засобів.
52.Графіка української мови. Звуки і букви.
Графіка (від гр. graphikos - письмовий, зображений) - розділ науки про мову, який вивчає сукупність умовних знаків, за допомогою яких мова передається на письмі. Найголовнішою вимогою графіки є та, що кожному звукові мови повинна відповідати окрема літера (телемайстер - телемайстер, картопля - картопля, вода - вода). Звуки мови ми вимовляємо і чуємо. На письмі звуки позначаються буквами. Букви - це умовні знаки, за допомогою яких на письмі передаються звуки. 32 букви українського алфавіту передають на письмі мовні звуки, а ь (м'який знак) позначає м'якість приголосних на письмі (кінь, тінь). Крім букв алфавіту, для передачі слів в українській мові використовуються апостроф, знак наголосу, дефіс (риска), крапка, знак питання, знак оклику, кома, тире, двокрапка, лапки, дужки, три крапки та ін. знаки