12.Акустичні властивості звуків. Класифікація звуків на основі їх акустичних властивостей.

Акустичний аспект вивчає мови і звуки

звуки мовлення – коливання повітря

За ознаками поділяються:

Тони – виникають в наслідок періодичного коливання повітряного середовища

Шуми – не періодичне коливання повітряного середовища.

Мовні звуки:

голосні – в основі тон

приголосні – в основі шум

приголосні за участю голосу і шуму поділяються на:

сонорні приголосні – голос над шумом

шумні дзвінкі – шум над голосом

шумні глухі – шум

Тони і шуми розрізняються за: (види)

Сила (інтенсивність) – залежить від амплітуди коливань голосових зв’язок, яка зумовлена силою з якою тисне не голосові зв’язки чи інші перепони видиху вальний струмінь повітря

більша амплітуда = більша сила

сила для голосного звуку не має сталої величини (гучність, інтонація)

найінтенсивніші – [а], [е] – відкриті

найнеінтенсивніші –[і], [у] – закриті

гучність – сприйняття сили звука слуховим апаратом людини (дц бел)

інтенсивність шепоту – 20-30 Дб

звичайне мовлення – 40-60 Дб

крик – 80-90 Дб

130 Дб – больовий поріг

180Дб – небезпечний рівень

Висота звука – частота коливань за одиницю часу

одиниця висота – Герц (коливання/секунду)

вища кількість коливань = вищий звук

16 - 20000 герц – людське вухо

70 - 6000 герц – чоловічий голос

150- 9000 герц – жіночий голос

акустичний параметр

низькі чистоти – 50-400 герц - мелодика

середні чистоти – 200-4000 герц - голосні

високі чистоти – 1000-10000 герц – приголосні

Тривалість – протяжність звука у часі (мілі секунди) (1/1000 с)

перцепція – тривалість, темп

Тембр – індивідуальне забарвлення звуків, що виникає в наслідок накладання на основний тон додаткових тонів створених у перед гортанних порожнинах

додаткові тони – обертони (надгортанні порожнини)

основний тон – майже незмінний

короткі напружені зв’язки = високі звуки

тон + обертон = індивідуальні звуки (лінгвокриміналістика)

методи дослідження – об’єктивний, суб’єкривний

1881 році створена МІЖНАРОДНА ФОНЕТИЧНА АСОЦІАЦІЯ, склала алфавіт, який буде придатний для будь якої мови. Завдання – найточніше передати відтінки вимови

13.Протиставлення приголосних за участю голосу.

приголосні – в основі шум

приголосні за участю голосу і шуму поділяються на:

сонорні приголосні – голос над шумом (в], [й], [р], [рь], [м], [н], [нь], [л], [ль].)

шумні дзвінкі – шум над голосом (Б Г Ґ Д ДЖ З ДЗ ДЬ ЗЬ ДЗЬ)

шумні глухі – шум

14.Класифікація шумних приголосних за способом творення шуму.

Шумними називають приголосні, що складаються з голосу і шуму з перевагою шуму (дзвінкі приголосні) або з одного тільки шуму ( глухі приголосні ).

Дзвінкі й глухі приголосні, крім звука [ф], утворюють співвідносні пари:

Дзвінкі	Глухі
[б]	[п]
[д]	[т]
[д']	[т']
[з]	[с]
[з']	[с']
[дз]	[ц]
[дз']	[ц']
[ж]	[ш]
[дж]	[ч]
[Ґ ]	[к]
[г]	[х]