- •1.Фонетика як наука про звукову будову мови. Зв’язок фонетики з іншими науками.
- •2.Зв’язок фонетики з іншими лінгвістичними дисциплінами.
- •3.Лінійні (сегментні) й нелінійні (надсегментні) звукові одиниці.
- •4.Будова мовного апарату.
- •5.Характеристика звуків мови за роботою мовного апарату. Активні і пасивні мовні органи.
- •6.Прийоми експериментально-фонетичних досліджень.
- •7.Фази артикуляції окремого звука. Коартикуляція. Типи взаємодії звуків у мовному потоці.
- •8.Фонетичні передумови змін мовних звуків.
- •9.Типи змін звуків у мовному потоці. Модифікація.
- •10.Акомодація приголосних.
- •11.Явище асиміляції та дисиміляції в групах приголосних та їх наслідки.
- •12.Акустичні властивості звуків. Класифікація звуків на основі їх акустичних властивостей.
- •13.Протиставлення приголосних за участю голосу.
- •14.Класифікація шумних приголосних за способом творення шуму.
- •15.Кореляція приголосних за твердістю і м’якістю.
- •16.Науково-лінгвістична транскрипція.
- •17.Фонетика і орфоепія. Орфоепічні норми, їх значення.
- •22.Поняття фонеми. Диференційні і не диференційні ознаки фонеми.
- •23.Протиставлення фонем.
- •24.Фонема і алофони. Типи алофонів.
- •25.Поняття позиції (сильна і слабка позиції фонем).
- •26.Щербівська та Московська фонологічні школи.
- •27.Методи встановлення системи фонем. Фонологічна система української мови. Загальна характеристика.
- •30.Артикуляційно-акустичні та функціональні характеристики голосних фонем.
- •31.Артикуляційно-акустичні характеристики приголосних. Класифікація приголосних фонем.
- •32.Комбінаторні та позиційні модифікації фонем.
- •33.Типи змін звуків у мовному потоці. Чергування.
- •34.Живі чергування приголосних за дзвінкістю.
- •35.Найдавніші чергування голосних.
- •36.Чергування голосних з нулем фонеми.
- •37.Чергування *о* та *е* з *і*.
- •38.Чергування *о* та *е* з нулем фонеми.
- •40.Чергування *е* з *о* після шиплячих та *й*.
- •41.Вставні й випадні голосні в українській мові.
- •42.Пізніші чергування голосних фонем.
- •43.Позиційні модифікації приголосних фонем.
- •44.Живі чергування приголосних за глухістю.
- •45.Чергування приголосних за місцем і способом творення.
- •46.Живі чергування приголосних за твердістю/м’якістю.
- •47.Історичні чергування приголосних.
- •48.Чергування *г, к, х* з *ж, ч, ш* як наслідок першої перехідної палаталізації.
- •49.Чергування приголосних *г, к, х* з *з′, ц′, с′*.
- •50.Типи наголосу в українській мові. Функції наголосу.
- •51. Склад як найменша вимовна одиниця. Природа складу (теорія м’язової напруженості, експіраторна теорія, теорія звучності); типи складів.
- •52.Графіка української мови. Звуки і букви.
- •Приголосні
36.Чергування голосних з нулем фонеми.
Історичне чергування [о], [е] з нулем звука теж належить до поширених явищ в українській мові, як і в російській та білоруській: ставок – ставки, садок – садки, лікоть – ліктя, орел – орла, день – дня, хлопець – хлопця, сестер – сестра, пісень – пісня. Воно, як і чергування [о], [е] з [і], виникло в зв’язку з занепадом у давньоруській мові зредукованих голосних [ъ] та [ь]. Але якщо з [і] чергуються давні [о], [е], то з нулем звука – лише нові. Виникнення цього чергування зумовлене двома причинами. 1. У різних формах того самого слова або в різних словах із спільним коренем чи основою зредукований у давньоруській мові міг стояти в неоднаковій позиції: в одній позиції він міг бути сильний, а в другій – слабкий. У сильній позиції зредукований [ъ] на [о], а [ь] – на [е]: садъкь – садок, дьнь – день. У слабкій позиції той самий зредукований занепадав: садъка – садка. Внаслідок таких змін відповідно до нових [о], [е], що розвинулись із сильних зредукованих, в інших формах слова чи в інших словах із спорідненою основою тепер немає ніякого голосного: вінок – вінка (з іънъкъ – вънъка). Голосні [о] і [е], що розвинулися із зредукованих у сильній позиції й чергуються в сучасній українській мові з нулем звука на місці колишніх слабких зредукованих, називають випадними. Іноді за аналогією закономірності чергування [о] та [е] з нулем звука порушується. Наприклад, у деяких словах української мови розвинувся новий звук [о] не тільки на місці сильного, а й на місці слабкого зредукованого: рот – рота, лоб – лоба (із рътъ – ръта, лъбъ – лъба). Під впливом називного відмінка тут відбулося пересунення наголосу у формах непрямих відмінків, а це й спричинилось до того, що слабкий [ъ] не занепав, а став вимовлятися як сильний і змінився в [о]: лъба – лъба – лоба. 2. Нові [о] й [е] розвивалися також між приголосними перед сонорними [р], [л], [н], [м], якщо після сонорного в давньоруській мові занепадав [ъ] або [ь]. Наприклад: вихрь – вихор, капль - [капел]. Такі голосні [о], [е] називають вставними. В інших формах слів після сонорного, що йшов після приголосного, міг стояти голосний повного творення, отже, не було умов для розвитку вставного [о] чи [е]: вихру, капля, вузла, сосна, восьми. Таким чином і виникла співвідносність вставних [о] й [е] в одних формах слова з відсутністю будь-якого голосного в інших: свекор – свекра (з свекръ – свекра).
37.Чергування *о* та *е* з *і*.
Сьогодні це чергування пов’язують із відкритим/закритим складом, але історично воно пов’язане із занепадом редукованих, що призвело до зміни характеру складу. Це чергування стосується о, е лише первинного походження. о> оу > оі > істолъ > стіл, але стола; пєчъ > піч, але печі; Харкова – Харків, Михайлова – Михайлів, Петрів батіг – Петрові батоги. Чергування о,е//і не відбувається у таких випадках:о, е вторинного походженняколи маємо випадний звук (день-дню, сон – сну, човен – човну)у сучасних сполученнях –ов- (рос. ол, ел) – вовк, ковтати, шовк в словах іншомовного походження: шофер, атом (але колір – кольору, Федір - Федора)при повноголоссі (зелен, мороз, терен, але голова - голів)у складних словах з другою частиною –воз, -нос, -роб (водовоз, хлібороб, але всюдихід)у рос. за походженням власних назвах (Пєшков, Маяковський)у давніх суфіксах –тель-, -ент-, -інн-, -енк-у деяких словах за більшістю відмінкових форм = граматична аналогія: кінець, бо кінця, кінцю, кінцем, кінця; візок за аналогією (вирівнювання основи), бо візка (возъка), хоча возъкъ; озер, бо озера, озером, озері і т.п.