46.Живі чергування приголосних за твердістю/м’якістю.

є наслідком регресивної асиміляції.

1. Приголосні [д, т, з, с, дз, ц, л, н] перед м”якими передньоязиковими приголосними та [j] пом”якшуються: [д/н/і], [мооугоут/н/і], [коу.з/н/.а], [п/іс/н/.а], [ха.т/н/і], [з/jісти].

Наслідком асимілятивного пом’якшення може бути чергування твердих і пом’якшених приголосних:

[д] - [д/] одна – одні, [т] – [т/] тлею – тля, [с] - [с/] столу – стіл, [н] - [н/] сонце – сонця, [л] - [л/] село – сільський

2. Приголосні [з, с, дз, ц] перед напівпом”якшеними пом”якшуються: [ц/в,.ах], [с/в,.атоо] [дз/в,ін], [ц/в,іт]

Не асимілюються і не чергуються з пом”якшеними:

а) [д, т, л, н] перед пом”якшеними і напівпом”якшеними [г,, к,, х,, б,, п,, в,, м,, ф,, ж,, г,, ш,, дж,]: [др,імати], [тв,іǐ], [інш,і]

б) [д], що належить до префікса, перед [з/, с/]: [в,ідс,іj.ати], [надз,іркоовиǐ]

в) [р, ж, ч, ш, г, к, х, г], губні приголосні перед м”якими чи напівпом”якшеними: [в,ірн/і], [бл,ідиǐ], [кооноопл/і], [хлоопц/і],[гн/іт].

47.Історичні чергування приголосних.

Внаслідок дії різноманітних звукових законів і закономірностей у мові відбувались позиційні зміни приголосних. З часом ті фонетичні закони, які викликали ці зміни при словотворенні і словозміні, стали реалізуватись у вигляді чергувань

Чергування /г/, /к/, /х/ - /ж/, /ч/, /ш/ - /з//, /ц//, /с//

У давньоруській мові г, к, х були тільки тверд. і могли сполучатися лише з голосними заднього і середнього рядів (а, о, у, ъ, ы). Коли у силу певних умов після г,к, х з’являються голосні переднього ряду (и, е, ь, ъ (ять)) та j, то вони переходять у звуки іншої якості, тобто відбувається чергування.

/г, к, х/ - /ж, ч, ш/ перед приголосними переднього ряду. Це І палаталізація, бо ж,, ч,, ш, у минулому були м’якими. У сучасній українській літературній мові це чергування закріпилось тільки як чергування кінцевих приголосних основи. Воно відбувається:

1. В іменникових формах (пастух – пастуше, друг – друже, око - очі).

2. У дієслівних формах, в дієприкметниках теперішнього часу (пекти – печений, запрягти - запряжений).

3.При словотворенні перед іменниковими, дієслівними, прикметниковими суфіксами : Ольга – Ольжин, дівка – дівочий, книга – книжечка.

/г/, /к/, /х/ - /з//, /ц//, /с// Якщо після г, к, х йшли давні і, ъ (ять), то приголосні г, к, х пом”якшувались і переходили в /дз/, ц/, с//, пізніше /дз// скоротився до /з/. Це чергування припадає на пізніший час і зберігається лише в українській мові.

Воно відбувається:

1. У давальному і місцевому відмінках іменників перед флексією –і- (мука – муці, рух – у русі, берег – на березі, дочка - дочці)

2. При творенні іменників жіночого роду від іменників чоловічого роду з суфіксом –ник- (робітник – робітниця, будівельник - будівельниця).

Чергування /д/ -/дж/, /д/ - /ж/, /т/ - /ч/, /з/ - /ж/, /с/ - /ш/, /ц/ - /ч/, /зд/ - /ждж/

Відбуваються:

1.В особових формах дієслів теперішнього і майбутнього часу (водити – воджу, носити – ношу, їздити - їжджу).

2. У неозначеній формі дієслів перед суфіксами – ати-, -увати- (зарядити – заряджати, погасити – погашати, знизити –знижати - знижувати).

3. У формах дієприкметників перед суфіксом –ен (відрядити – відряджений, закрутити – закручений, морозити - заморожений).

4. При творенні іменників перед флексією а та суфіксом –к- (прати – прачка, покладу – поклажа, квасити - кваша)

5. У кількох іменниках середнього роду із зменшувальним значенням (серце – сердечко, яйце – яєчко, сонце - сонечко).

6. /д/ - /с/; /т/ - /с/ у небагатьох дієслівних формах (бреду – брести; плету - плести).

Чергування твердих фонем з парними м’якими

Чергування твердих приголосних з парними м’якими можливе при словотворенні. Зміна твердої фонеми на м” яку пов’язана з впливом /j/, м”якого знака та /і/: береза – березі, гонити – ганять, кладу – кладімо, злазити - злазь . М”які можуть чергуватися з твердими: буря – бурею, пісня – з піснею, гість – гості, доповідь – доповідей.

Чергування однієї фонами зі сполученням двох

1. Чергування /б/ - /бл//, /п/ - /пл//, /м/ - /мл//, /в/ - /вл//, /ф/ - /фл// відбувається у дієслівних формах: любити –люблю, ліпити – ліплю, ловити – ловлю.

2. /б/ - /бj/, /п/ - /пj/, /м/ - /мj/, /в/ - /вj/, /ф/ - /фj/ відбувається:

а) у дієсловах (бити – б’ю, пити – п’ю);

б) у відмінкових формах іменників (імені – ім’я, сімей – сім’я, верф – верф’ю);

в) при словотворенні (слива – слив’янка, голуб – голуб”ята, дерево – дерев’яний)

3. Чергування приголосної фонеми з такою ж подовженою (знань – знання, міць - міццю).

Чергування в групах приголосних

При словотворенні у групах приголосних може відбуватись цілий комплекс різноманітних чергувань приголосних: історичних, фонетичних, зумовлених асиміляцією, спрощенням. Вони суттєво змінюють фонетичну і морфемну структуру слова. Творення прикметників та іменників супроводжується змінами, які з синхронного погляду мають статус чергувань приголосних. Фонетичні зміни виникли на межі твірних основ і суфіксів – ськ, - - ств, - щ після занепаду зредукованого ь, що первісно входив до їх складу.