7.Фази артикуляції окремого звука. Коартикуляція. Типи взаємодії звуків у мовному потоці.

Фонетичні зміни, що виникають внаслідок модифікацій:

Комбінаторні зумовлені взаємодією голосних і приголосних звуків у мовному потоці. Вони можуть відбуватися в одному слові і на межі двох різних слів, коли кінцева артикуляція попереднього звука накладається на початкову наступного. Таке явище називається коартикуляцією.

8.Фонетичні передумови змін мовних звуків.

9.Типи змін звуків у мовному потоці. Модифікація.

Модифікації бувають позиційні та комбінаторні, модифікації голосних та модифікації приголосних

Голосні позиційні:

Редукція - зменшення напруженості і тривалості звучання голосних. В українській мові дуже незначне

Найбільш помітними в українській мові є позиційні модифікації голосних фонем /е/, /и/,/о/. /Е/ наближається до /И/, /О/ наближається до /У/

Голосні комбінаторні:

Гармонійна асиміляція – голосний попереднього ненаголошеного складу певною мірою уподібнюється до голосного наступного наголошеного складу, внаслідок чого відбувається чегруванння алофонів однієї фонеми (е до и, идо е, о до у)

Позиційні приголосні:

Зазнають тільки 2 фонеми - /в/ та /й/ в позиціях на початку слова, перед приголосною та в кінці слова після приголосної в цих позиціях їхня звучність підсилюється і вони вокалізуються

Комбінаторні приголосні:

Відбуваються внаслідок акомодації приголосних до голосних та асиміляції суміжних приголосних.

Акомодації:

1. палаталізація (неповна)

- губних БЬ ПЬ ВЬ МЬ ФЬ перед нижньоязиковими ЖЬ ЧЬ ШЬ ДЖЬ

-фарингального ГЬ, задньоязикових ГЬ КЬ ХЬ перед голосним І

2. лабіалізація приголосних перед голосними О У

Асиміляції:

1. оглушення (часткове) дзвінких приголосних перед наступними глухими

2. зміна способу творення приголосних Б П Т Д ТЬ ДЬ пад впливом наступних носових М Н НЬ. Внаслідок цього утворюються фаукальні приголосні

3. зміна способі творення приголосних Т Д перед щілинними Л ЛЬ коли зімкненість змінюється боковою щілинністю в наслідок чого утворюються латеральні приголосні.

10.Акомодація приголосних.

Акомодація приголосних до сусідніх голосних виявляється не так яскраво, як акомодація голосних до приголосних. Найбільш характерні приклади: Напівпом’якшена вимова перед наступним голосним [і] губних [п], [б], [ф], [в], [м], передньоязикових шиплячих [ш], [ж], [ч], [ж], задньоязикових [ґ], [к], [х], глоткового [г]. наприклад: [б]ілий, [п]івень, [ж]інка, [к]ігті. Зазначені звуки, як відомо, є комбінаторними алофонами відповідних твердих приголосних фонем.

Лабіалізація приголосних перед наступним голосним [о] та [у] на всьому їх протязі. Наприклад: [том], [зуб].

11.Явище асиміляції та дисиміляції в групах приголосних та їх наслідки.

Асиміляція – артикуляційне уподібнення у мовленнєвому потоці звуків одного порядку. Розрізняється за напрямком - прогресивна (як правило, закріплену на письмі)/регресивна (найчастіше)/ взаємна а. За повнотою – часткова/повна. За сусідством асимільованих звуків – контактна/ дистантна а. За характером – асиміляція за глухістю, за дзвінкістю, за м’якістю, за твердістю, за місцем і способом творення.Асиміляція голосних – буває лише дискантною, регресивною, за місцем та частіше за способом творення. чоловік |чоловік| [чоло•у в’ік] [о…і]>[оу....і]- ас., регрес., часткова, дист., за способом творення; зозуля |зозул'а|[зузу•л'•а] [о…у]>[у…у] – ас., регрес., повна., дист., за способом творення.Асиміляція приголоснихза глухістю – не характерна для УМ, зустрічається лише на початку слова (у префіксах) та іноді в середині слова у сполуках [гт][гк], буває лише частковою, регресивною, можлива лише між шумними приголосними (роз, без, над, від), натхнення, тхір – закріплена на письмі; відпочинок |відпочинок|[в’ідтпочинок] = [дп]>[ дтп] – ас., регр., част., контактна, за глухістю; |без тебе| [беизс тебе] = [з т]>[ зс т] – ас., регр., част., контактна, за глухістю; |вогко| [вохко] = [гк]>[хк] – ас., регр., повна, контактна, за глухістю. Префікс с в УМ є наслідком повної регресивної асиміляції за глухістю, закріпленої на письмі: стишений |стишениj| [стишеиниj] [зт]>[ст] – ас., регр., повна, контактна, за глухістю, закріплена на письмі.за дзвінкістю – більш характерна, спостерігається в слові та на межі слів, закріплена на письмі рідко, можлива лише між шумними приголосними. | анекдот| [анеикгдот] [анеигдот] [кд]>[кд] – ас., регр., повна, контактна, за дзвінкістю. |л'ічба| [л'іджба] [чб]>[джб] [н’ічдж б’іла]. Закріпленою на письмі є асиміляція за дзвінкістю у слові бджола: бъчьла >бчела>бджола (прогресивна ас. за дзвінкістю)за м’якістю – можлива між м’якими та пом’якшеними приголосними [д' т' л' н' з' ц' с' дз'] та напівпом’якшеним [в’], вона буває лише регресивною та частковою, в окремих випадках закріплена на письмі: дзвякнути |дз вакнути| [дз'в’•акнути]=[дз в’]>[дз' в’] – ас., регр.,част., контактна, за м’якістю. Наслідком давньої прогресивної ас. за м’якістю є сучасний суфікс –ськ- (-ьск): селяньскыи [н'ск]>[нс'к]за твердістю – буває або закріпленою на письмі, або супроводжується іншою асиміляцією день + н = денний [н'н]>[нн]; |не лаз' же| [неи лаж:е][з'ж]>[жж] >[ж:] – ас., регр.,повна, контактна, за місцем і способом творення, за твердістюза місцем і способом творення – найчастіше супроводжують одна одну, найчастіші випадки – в уподібненні дорсальних до апікальних (місце творення), свистячих та шиплячих (спосіб) звуків. сподіваєшся |спод'іваjеишс'а| [спо•д'іваjеіс':а][шс']>[сс'] >[с':] – ас., регр.,повна, контактна, за місцем і способом, м’якістю; розрісшись|розр'ісшис'| [роузр'ішис'][сш]>[шш] >[ш:] – ас., регр.,повна, контактна, за місцем і способом творення; заробітчани |заробітчани| [заро•б’іч:ани][тч]>[чч] >[ч:] – ас., регр.,повна, конт., за місцем і способом. коритце|коритце| [кориц:е][тц]>[цц] >[ц:] – ас., регр.,повна, конт., за способом; заводський |заводс'киj| [заво•дз'киǐ][дс ']>[дз '] – ас., взаємна, повна, конт., за способом і за lpdyrcn./Випадків взаємної асиміляції небагато, найчастіше це перетворення сполуки приголосних [т 'с ']>[ц ':], що спостерігається у дієслівних формах 3 особи однини та множини: посміхається |посміхаjет'с'а| [посм’іха•jец':а][т'с']>[ц'ц '] >[ц':] – ас., взаємна,повна, за місцем і способомПрогресивна асиміляція спостерігається в СУМ тільки як наслідок. У результаті цієї асиміляції, що відбувалася лише між історично м’якими приголосними, виникає подовження приголосних.. Засвідчена у сполуках [д'j] [т'j] [н'j] [л'j] [ш'j] [ч'j] [ж'j], наприклад, судья=суддя [д'j]>[д'д']>[д':] – прогрес, повна, контактна, за способом, закріплена на письмі; побережье=узбережжя [ж'j]>[ж'ж']>[ж':] – прогрес, повна, контактна, за місцем і способом, закр. на письмі.Результати прогресивної асиміляції [j] спостерігаємо: у іменниках Iв суддя, рілля; в іменниках с.р.IIв обличчя, піддашшя; О.в. ім. IIIв тінню, ніччю; в особових формах дієслова лити; у деяких прислівниках навмання, попідвіконню. Спостерігаємо також випадки закріпленої на письмі регресивної асиміляції за місцем і способом творення: счастье [шча•с'т'•а] [сч]>[шч] – ас., регр., част., конт., за місцем і способом творення, закріплена на письмі. Донецький край – Донеччина [ц'ч]>[чч]>[ч:] – ас., регр., повна, контактна, за місцем і способом творення, твердістю, закріплена на письмі. Аналогічні випадки закріпленої на письмі асиміляції маємо у словах типу Німеччина, Черкащина, Ващенко, піщаний, дощаний. Результати дистантної асиміляції приголосних маємо у словах залізо (железо), шпориш (спориш), шипшина (шипчина). Дисиміляція – це розподібнення однакових або дуже подібних за певними ознаками звуків одного порядку, є наслідком давніх фонетичних змін. В основному полягає у втраті чи набутті проривності, найчастіше регресивна і часткова.къто >кто >хто [кт]>[хт] – дисим, регрес., част., за способом творення, закріпл. на письмі.м¼рочьникъ – чьн > [чн]>[шн] – втрачається елемент зімкненості, дисим., регрес., част., контактна, за способом творення, закр. на письмі, також у словах сердешний, бідолашний, соняшник, рушник, яєчня, торішній.*tt, *dt, що в СУМ перетворилися в [ст]. Цю сполуку спостерігаємо в інфінітивних формах брести, мести, плести, вести, у іменниках честь (чтить), вість (ведать). *bredtі, *metti. [дт]>[ст] – дисим., регрес., част., контакт., за способом творення, закр. на письмі.дисиміляція, яка супроводжується асиміляцією – у деяких словах, корінь яких закінчується на з або с при творенні вищого ступеня прикметників за допомогою суфікса -ш-. ви[с+ш]ий > ви[шш]ий>ви[шч]ий>вищий; [сш]>[шш] – ас., регр., повна, контактна, за місцем і способом творення; [шш]>[шч] – дисим., прогрес., контактна, часткова, за способом творення, закріплена на письмі. ни[з'к]ий>ни[з'ш]ий (ас) >ни[жш]ий (дис)>ни[жч]ий[чт]>[шт] пошта з почтаТрапляються випадки не закріпленої на письмі дисиміляції у живому мовленні: трахтор, [воло•с'ц'•а], кохта [фт]>[хт] – дис. за місцем творення. Також є випадки закріпленої на письмі дистантної асиміляції: флюгер, муляр, верблюд, перепел, срібло, рибалка, муляр, лицар. [р'…р]>[л'…р] – дисим., регресивна, за місцем і способом творення, закріплена на письмі. Також неправильно |коридор|> [ка•л'ідор], [о…о]>[а…о] – дистантна дисиміляція голосних.