142. Охарактеризуйте діяльність представників зарубіжних телерадіоорганізацій на території України

Міжнародне спiвробiтництво телерадiоорганiзацiй

Спiвробiтництво телерадiоорганiзацiй із зарубіжними партнерами здійснюється на пiдставi ратифікованих Україною міжнародних договорів або прямих договорів.

Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено iншi норми, ніж ті, що містяться в цьому Законі, то застосовуються норми міжнародного договору.

Дiяльнiсть представників зарубіжних телерадiоорганiзацiй на території України

Акредитація зарубіжних кореспондентів телебачення i радіо проводиться Мiнiстерством закордонних справ України.

Правовий стан i професійна дiяльнiсть представників зарубіжних телерадiоорганiзацiй, акредитованих в Україні, регулюються Кабінетом Мiнiстрiв України.

Представники зарубіжних телерадiоорганiзацiй, не акредитовані в Україні у встановленому порядку, здійснюють свою дiяльнiсть як спiвробiтники іноземних юридичних осiб.

Інформаційне право

143. Охарактеризуйте поняття інформаційного права, його завдання, структуру. Предмет, методи та функції інформаційного права

Усвідомивши предмет галузі права, на засадах загальноприйнятих визначень права і галузі права, можна сформулювати визначення цієї галузі права.

Право (як волевиявлення держави) – це система загальнообов’язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою, ґарантованих і забезпечених нею правил поведінки, що тісно пов’язані між собою і реґулюють суспільні відносини між людьми в інтересах певної частини населення (економічно та іншим чином домінуючої) у соціально неоднорідному суспільстві.

Галузь права – це сукупність якісно однорідних правових норм (приписів) інститутів права, що реґулюють певну сферу суспільних відносин у межах конкретного предмета і методу правового реґулювання з урахуванням принципів та завдань такого реґулювання і становлять автономну підсистему права.

Критеріями поділу права на галузі є предмет і метод правового реґулювання. Предмет реґулювання відповідає на питання, що реґулюється, а метод – які способи, прийоми при цьому застосовуються.

Основні галузі права – це такі, що утворюють головний масив права в правовій системі держави. Серед них розрізняють: профілюючі (традиційні), процесуальні, спеціальні тощо.

Профілюючі галузі утворюють юридичну основу, обов’язкову частину системи права (конституційне, адміністративне, цивільне, кримінальне право).

Спеціальні галузі – це такі, які на базі профілюючих розвивають основні галузі права і забезпечують спеціальний правовий режим для певного виду суспільних відносин (трудове, екологічне, земельне, сімейне, фінансове право).

Процесуальні галузі – це такі, що закріплюють порядок застосування матеріального права (процеси).

Комплексні галузі права – це нашарування, надбудова над основними галузями, що зовні виособлюються значно менше, ніж основні галузі (наприклад, страхове, податкове).

Інформаційне право, зважаючи на наведені визначення, є комплексною галуззю права. Це зумовлено тим, що:

• по-перше, кожна зі сфер суспільного життя має у своєму складі інформаційну компоненту. І це не дивно, адже більшість суспільних відносин, виявляючись у діяннях суб’єктів, мають інформаційний механізм такого вияву (наприклад, управління, як діяльність, передбачає збирання, обробку інформації, аналіз її, прийняття на основі аналізу рішення і доведення цього рішення у вигляді інформаційного продукту (документів) до виконавців);

• по-друге, враховуючи попередній пункт всі галузі законодавства, які реґулюють суспільні відносини у сферах суспільного життя, встановлюють норми, за якими формуються інформаційні потоки у цих сферах (наприклад, податковим законодавством реґулюється порядок подачі інформації суб’єктами цієї галузі про свої доходи, витрати, сплачені податки, встановлюються вимоги до своєчасності та достовірності надання такої інформації, а також відповідальність за порушення цих норм).

Ознаки інформаційного права:

• усі загальні ознаки права;

• це комплексна галузь права. Норми інформаційного права формуються джерелами інформаційного права та джерелами інших галузей права (екологічного, адміністративного, фінансового тощо);

• інформаційне право реґулює та охороняє інформаційні суспільні правовідносини та ті, що тісно пов’язані з інформаційними – суспільні правовідносини, які виникають, змінюються та припиняються в процесі організації, забезпечення та здіснення інформаційної діяльності;

• це сукупність профілюючих, спеціальних та процесуальних норм.

Маючи ознаки інформаційного права можемо сформулювати:

Інформаційне право – це комплексна галузь права, яка є системою правових норм, що реґулюють інформаційні суспільні відносини (при здійсненні інформаційної діяльності), та суспільні відносини, що тісно пов’язані з інформаційними (при організації та забезпеченні інформаційної діяльності).

І. Суб’єктивне інформаційне право.

Суб’єктивне інформаційне право – це передбачені нормативно-правовими актами і ґарантовані державою певні можливості, міра свободи суб’єктів інформаційного права з питань організації, забезпечення та здійснення інформаційних процесів (інформаційної діяльності) у своїх і суспільних інтересах і які самі вирішують користуватися ними чи ні.

Зміст суб’єктивного права включає в себе такі можливості:

• здійснення певних дій (вимагати певної інформації, засновувати засоби масової інформації тощо);

• вимагання певних дій від правозобов’язаної сторони (вимагати своєчасної державної реєстрації заснованого засобу масової інформації та надання відповідних ліцензій тощо);

• користуватися соціальним благом, що закріплене суб’єктивним правом (правом на користування послугами бібліотек, якісними оплаченими послугами проводового мовлення, телефонним зв’язком тощо);

• звертатися до компетентного органу чи посадової особи за захистом свого права (оскарження в суді відмови від надання інформації за запитом тощо).

Відомо, що використання своїх можливостей одним суб’єктом неможливе без виконання юридичних обов’язків іншими суб’єктами.

Юридичні обов’язки – закріплена нормами права міра необхідної, найбільш розумної та доцільної поведінки особи (суб’єкта), спрямованої на задоволення інтересів носія суб’єктивного права і забезпеченою можливістю державного примусу.

Зміст юридичних обов’язків полягає в необхідності:

• здійснення певних дій (надання інформації за запитом або вмотивована відмова в наданні інформації; здійснення державної реєстрації засобу масової інформації у встановлені строки або своєчасне повернення документів на доопрацювання тощо);

• утримання від здійснення дій, що суперечать інтересам інших осіб (нерозповсюдження, без визнаної нормою права необхідності, зібраної інформації про особу, що може завдати шкоди її репутації тощо);

• вимагати здійснення або нездійснення будь-яких дій від інших осіб (вимога податкових органів про надання декларації про доходи, а митними органами декларації про товар, що перетинає кордон тощо);

• нести юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання передбачених нормою права дій (юридична відповідальність за порушення правил допуску осіб до інформації, що становить державну таємницю; відповідальність за безпідставне обмеження доступу до інформації тощо).

Сукупність норм права, якими визначені суб’єктивні права та юридичні обов’язки становить об’єктивне право.

ІІ. Об’єктивне інформаційне право

Об’єктивне інформаційне право – це система загальнообов’язкових, формально визначених, встановлених чи санкціонованих державою, ґарантованих і забезпечених нею правил поведінки, які вреґульовують суспільні відносини щодо організації, забезпечення та здійснення інформаційних процесів (інформаційної діяльності) і є критерієм правомірної чи неправомірної поведінки та існують незалежно від індивідуальної свідомості суб’єкта інформаційного права.

Роль інформаційного права

Інформаційне право є правовим фундаментом інформаційного суспільства, що активно формується в Україні за допомогою інформаційних технологій (у процесі інформатизації суспільства).

Завдання інформаційного права

Враховуючи, що інформаційне право є частиною права (однією з її галузей), основним завданням інформаційного права є: у взаємодії з нормами інших галузей права, з іншими видами соціальних норм поведінки (моральними, корпоративними, звичаями та традиціями) в інформаційній сфері суспільного життя реґулювати й охороняти інформаційні суспільні відносини та відносини, тісно пов’язані з інформаційними.

Система інформаційного права

Система права – це об’єктивно зумовлена внутрішня організація і структура права певної держави, яка виражає єдність і узгодженість юридичних норм та об’єктивний поділ їх на галузі та інститути відповідно до особливостей суспільних відносин. Структуру галузі права розглядають з погляду розмежування її норм, що реґулюють однорідні суспільні правовідносини, за інститутами.

Інститут права – елемент системи права, що являє собою сукупність правових норм, які створюють відносно самостійну частину галузі права і реґулюють відособлену групу однорідних правовідносин у галузі права.

В інформаційному праві України, як галузі національного права, на сучасному етапі його розвитку доцільно виділити такі основні інститути:

• програмно-концептуальний, у який об’єднати норми права, що реґулюють суспільні відносини з приводу визначення шляхів, напрямів, державної політики, забезпечення розвитку інформаційної сфери в України;

• правостатусний, у який об’єднати норми права, що встановлюють правовий статус суб’єктів, правовий режим об’єктів інформаційних правовідносин та порядок набуття ними правового статусу і встановлення правового режиму;

• інформаційної безпеки та безпеки інформації, у який об’єднати норми права, що реґламентують суспільні відносини з приводу забезпечення інформаційного суверенітету України, заборони певних видів інформації та інформаційної діяльності, допуску до таємної інформації тощо;

• інформаційної діяльності, у який об’єднати норми права, що реґламентують умови, правила, порядок здійснення діяльності суб’єктами інформаційних суспільних правовідносин;

• інші інститути інформаційного права.

Автор не претендує на вичерпність наведеного переліку основних інститутів інформаційного права, що об’єктивно зумовлено етапом теоретичного розвитку цієї галузі права.