3. Охарактеризуйте Конституцію держави, її сутність і основи правового положення людини в Україні.

КОНСТИТУЦІЯ – основний закон держави, який закріплює її суспільний і державний устрій, основні права і обов`язки громадян, систему і принципи організації і діяльності органів державної влади, виборчу систему тощо Конституція, частіше за все, є виразом спільної волі мешканців країни, спрямованої на досягнення спільних цілей. Вона не є актом держави, а є актом народу (або його частини), який створює державу. Конституція передує державі, а держава є дітищем конституції (Томас Пейн).Юридичною конституцією є сам документ (сукупність документів) – основний закон держави. Фактичною конституцією є фактичний стан справ у суспільстві і державі в питаннях, що регулюються юридичною конституцією.

Основні властивості та функції конституцій держави

Політична – обумовлює роль конституції стосовно соціальної структури. Вона зводить політичне життя різних соціальних сил та боротьбу за владу в певні (конституційні) рамки, вихід за які може призвести до нестабільності та хаосу в суспільстві.

Організаційна – пов`язана з тим, що вона регламентує основні параметри організації та діяльності державних інститутів.

Ідеологічна – обумовлює вплив конституції на духовне життя, формує його моральні цінності.

Юридична – вказує на те, що конституція е основою діючої правової системи.

Основні юридичні властивості конституції: Установчий, програмний та ідеологічний характер; Підвищена стабільність; Найвища юридична сила; Юридична база поточного законодавства; Специфічний предмет правового регулювання; Особливий порядок розробки та прийняття; Високий рівень захисту з боку держави.

ОСНОВИ ПРАВОВОГО ПОЛОЖЕННЯ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ

ПРАВА ЛЮДИНИ – забезпечені людині законом можливості мати, користуватися і розпоряджатися матеріальними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями і благами, користуватися свободами у встановлених законом межах; морально соціальні права (право на життя, на працю, на здоров`я тощо).

ОСНОВНІ ПРАВА ЛЮДИНИ – це певні можливості людини, які необхідні для її існування та розвитку в конкретних історичних умовах, об`єктивно визначаються досягнутим рівнем розвитку людства і мають бути загальними та рівними для всіх людей.

ПРИРОДНІ (НЕВІДЧУЖУВАНІ) ПРАВА ЛЮДИНИ – це права людини пов`язані з її народженням, існуванням та розвитком (право на життя, охорону здоров`я, особисту недоторканість, рівність, опору поневоленню тощо).

НАБУТІ ПРАВА ЛЮДИНИ – права, які набуваються при житті людини і характеризують її соціально-правовий статус.

СВОБОДА ЛЮДИНИ – це стан людини, її соціальний статус, в якому вона може реально володіти і користуватися своїми правами.

СВОБОДА ЛЮДИНИ – це певні її можливості здійснювати діяння в межах можливостей, які надаються їй соціальними і іншими нормами поведінки (біологічними, санітарно-гігієнічними тощо).

СВОБОДА ГРОМАДЯНИНА – це певні його можливості здійснювати діяння в межах можливостей, які надаються йому державою, правом.

Держава є гарантом свободи людини. Особливо у здійсненні природних (невід`ємних) прав. За своїм обсягом поняття свободи повно відображено в ст.19 Конституції України: людина має право робити все, за винятком того, що прямо заборонено чинним законодавством.