Соціологія релігії

Важливе місце в духовній культурі всіх народів світу посідає релігія. Соціологія релігії − галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні умови, що сприяли виникненню релігії, місце та її роль у житті суспільства, структуру релігії та взаємодію її основних елементів. Причини виникнення релігії матеріалісти вбачають у двох основних факторах − безсиллі людини перед природою, перед її стихійними силами, та виникненні в людині здатності до абстрагування, їх взаємодія й послужила тим грунтом, на якому стало можливим виникнення релігійних вірувань і культів. . Виділяють такі типи сучасних релігій:

• локальні релігійні системи та культи, що існують в окремих регіонах світу;

• національно-державні релігії − ті, що існують у межах тих чи інших держав та етносів (індуїзм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, іудаїзм);

• світові релігії − вони поширені в багатьох країнах світу (християнство, іслам, буддизм).

Соціологія науки

Найважливішою складовою частиною культури будь-якого народу є наука.

Серед наукових дисциплін важливе місце займає соціологія науки − − галузь соціології, що вивчає науку як особливий соціальний інститут, створений для набуття нових знань і визначення шляхів їх використання в суспільній практиці. Вона вивчає науку в двох аспектах: з точки зору взаємодії науки й суспільства та з точки зору вивчення соціальних відносин між людьми в процесі наукової праці.

• Наука:як сфера діяльності людини, спрямована на отримання, обгрунтування, систематизацію об’єктивних знань про світ;

• як сукупність таких знань, що історично розвивається;

• як соціальний інститут, у рамках якого ця діяльність здійснюється.

виділяє чотири основні характеристики − цінності науки: універсалізм(це впевнення в тому, що природні явища всюди однакові й істинність тверджень відносно них не залежить від того, хто їх стверджує), спільність (принцип, згідно з яким знання повинні ставати народним надбанням), безкорисливість(означає, що вчений не повинен використовувати свої відкриття для особистої вигоди.) та організований скептицизм(це відповідальність кожного науковця за оцінку роботи інших і за розголошення своїх оцінок).

28. Охарактеризуйте біологічні та соціальні фактори формування особистості, особливості соціалізації особистості в сучасних умовах.

Соціологія особистості − галузь соціології, предметом якої є вивчення особи як об’єкта та суб’єкта соціальних відносин. До її основних завдань прийнято відносити аналіз соціального статусу особистості, її місце в соціальній структурі суспільства, вивчення соціальних ролей особистості, її діяльності, потреб, установок, пов’язаних із певними соціальними ролями.

Поняття „особистість” не зводиться до наведених понять, у той же час, особистість − це і людина, й індивід, й індивідуальність.

особистість характеризується

а) як соціалізований індивід, що набули певних соціально значущих властивостей і рис;

б) як частина суспільства, що сама організується, а функцію регулятора поведінки відіграє її світогляд, спрямованість, характер, здібності;

в) як придбана властивість людини, а не її вроджена якість;

г) як суб’єкт суспільної діяльності. Об’єктом діяльності особистості при цьому є не тільки зовнішній світ, а й вона сама.

Формування конкретної особистості відбувається під впливом комплексу біологічних і соціальних факторів. Саме їх конкретне сполучення, своєрідність дає унікальну особистість. Соціобіологи стверджують, що становлення особистості підпорядковане лише біологічним факторам, їх опоненти засвідчують протилежне: біологічне в людині − вторинне, на соціальні якості воно не впливає. За Смелзером, істина лежить десь між двома точками зору: біологія дійсно встановлює загальні рамки для людського єства (людської природи), але в цих межах люди мають високу пристосованість: вони засвоюють такі зразки поведінки і винаходять такі соціальні інститути, які або дозволяють біологічним силам керувати людиною, або придушують її, чи, нарешті, допомагають знайти компромісний варіант. До соціальних факторів, які впливають на формування особистості, належать: оточуюче середовище, взаємодія з іншими особистостями, індивідуальний досвід кожної людини та досвід поколінь, культура даного суспільства і загальнолюдська культура та багато інших факторів.

Соціологія особистості займається вивченням процесів впливу суспільства на особистість, які пов’язані з соціалізацією. Соціалізація розглядається як процес засвоєння індивідом протягом усього його життя соціального досвіду, унаслідок чого людина стає особистістю.

Основними засобами (джерелами) соціалізації взагалі та її основних різновидів (політичної, етнічної соціалізації зокрема) є родина, система освіти (усі ступені), засоби масової інформації, культура, найближче соціальне оточення (батьки, родичі, ровесники, друзі тощо).

Процес соціалізації особистості здійснюється поступово і постійно і не може на жодну хвилину припинитися. Він починається з народження людини, і продовжується впродовж усього її життя. Соціологи ведуть мову про різні види соціалізації − первинну і вторинну − які залежать від віку людини, наявності власного життєвого досвіду, здатності до самостійного мислення. Вони виділяють так звану ресоціалізацію, яка розуміється як оволодіння новими нормами і цінностями для заміни раніше засвоєних, а також зворотну соціалізацію − процес, пов’язаний з такою парадоксальною ситуацією, коли нове покоління, яке швидко опанувало новий досвід, починає „навчати” попередні покоління (учні робляться вчителями).

(не обов’язково.)два види механізмів здійснення соціалізації: загальні й часткові. До загальних механізмів соціалізації відносять спілкування окремих людей та їх об’єднань, тобто соціальних груп різного виду; спільну діяльність; взаємний вплив людей один на одного; навчання; виховання. До часткових механізмів соціалізації можна віднести соціально-психологічні механізми, які дозволяють особистості засвоїти ті чи інші соціальні норми та цінності. Це процеси ідентифікації, імітації, адаптації та дотримання встановлених норм. Ідентифікація − це процес ототожнення себе з іншою особистістю, групою, колективом, що допомагає людині оволодівати різними видами діяльності, засвоювати соціальні норми і цінності, а також приймати відповідні соціальні ролі, які доводиться кожному виконувати в житті. Імітація (наслідування) − свідоме чи несвідоме сприйняття людиною досвіду інших людей, зокрема їх поведінки, вчинків, дій.Адаптація − це процес пристосування до соціального середовища та його вимог.