110. Проаналізуйте культуру переговорного процесу та її складові.

Переговорна культура – це сукупність зразків поведінки та діяльності, що забезпечують успішно протікання переговорного процесу та його завершення. Як культура визначає форми та правила поведінки в різних сферах життя, так і переговорна культура визначає та приписує норми поведінки і правила гри під час переговорів.

Структура переговорної культури

· Конфліктологічна компетентність та технології малоконфліктної поведінки.

· Принципи поведінки, якими керуються люди в переговорному процесі.

· Норми та ідеали, котрі забезпечують єдність та взаємодію учасників переговорів.

· Особливі форми орієнтації людей в умовах переговорного процесу та їх установка щодо переговорів.

· Традиції, норми практики, що пов’язані із здійсненням переговорів.

· Система символів, що супроводжують переговорний процесс (етика переговорів – зокрема, протокол, етикет тощо).

· Концепція переговорів (певне розуміння переговорів та їх ролі в суспільному аспекті).

Функції переговорної культури

1. Гносеологічна (пізнавальна) функція переговорної культури проявляється в тому, що вона дає систематизовані наукові знання про переговори та переговорний процес.

2. Інформаційна функція переговорної культури обумовлена тим, що суспільство не має іншого засобу передачі соціального досвіду, крім культури. Соціальний досвід та зразки соціальної поведінки не передаються генетичною програмою.

3. Комунікативна функція переговорної культури проявляється в тому, що вона забезпечує ефективне спілкування людей, оскільки містить найкращі зразки поведінки в переговорах, норми і принципи їх здійснення.

4. Регулятивна функція переговорної культури пов’язана з тим, що, виступаючи як система норм та правил підготовки та ведення переговорів, вона певним чином регулює поведінку людей.

5. Гуманістична функція. На думку деяких учених, головною системоутворюючою функцією культури є гуманістична. Усі інші функції підпорядковані і фактично є її модифікаціями. Це повною мірою може бути віднесено і до переговорної культури. Вона покликана формувати тип особистості, яка здатна подолати конфлікт найбільш ефективним і менш болісним шляхом – шляхом переговорів, що спрямовані на взаємовигідний компроміс.

111. Охарактеризуйте посередництво в кофлікті

посередництво можна розглядати як специфічну форму регулювання спірних питань, конфліктів, узгодження інтересів.

Головна мета посередницької діяльності: відновлення цілісності суспільства (перетворення конфлікту в співробітництво) та задоволення інтересів кожного із учасників конфлікту.

Посередник – це суб’єкт, що формує, налагоджує, забезпечує канали організаційних, фінансових, інформаційних та інших зв’язків між сторонами конфлікту Фахівці розрізняють декілька можливих форм утручання третьої сторони.

Медіаторство (mediation) − посередництво, при якому консультативні рекомендації не обов’язково повинні прийматися до уваги сторонами, що конфліктують.

Примирення (concillation) – посередництво, у якому акцент робиться не стільки на врегулюванні питань, скільки на процесі, За допомогою якого конфлікт припиняється.

Арбітраж (arbtration) – це така форма втручання третьої сторони, при якій її рекомендації є обов’язковими.

За суб’єктами можна виділити таких посередників: окрема людина або група людей, громадська організація, представлена певними організаційними структурами, міжнародна організація, держава.

Типи посередників залежно від технології посередницької діяльності – “третейський суддя”, “тренер-гравець”, арбітр.

“Третейський суддя” – посередник, що діє нейтрально і незалежно. Під час переговорів бере на себе роль ведучого, дозволяючи обмежувати і одну, й іншу сторони. Для посередника подібного типу основою діяльності є закони, правила, інструкції.

“Тренер-гравець” – цей тип посередника значно відрізняється від попереднього як зовнішнім виглядом, так і поведінкою і характером утручання в процес узгодження інтересів. Уважають, що основною його діяльністю є процес формування єдиної системи цінностей, придатної для всіх учасників конфлікту, у межах якого можна сформувати правила і процедури узгодження інтересів та досягти консенсус із спірних питань.

Арбітр – посередник, мета якого проаналізувати конфлікт, дати оцінку конфліктній ситуації і поведінці учасників з позиції соціальних норм (юридичних, політичних, етичних), розробити рекомендації щодо його ліквідації або запобігти ескалації шляхом вибору способів дії, обов’язкових для учасників конфлікту.

Етапи посередницької діяльності

1. Діагностика конфлікту. Для цього потрібно: визначити тип конфлікту, оцінити ступінь його гостроти, установити причини конфлікту та його глибину, дослідити динаміку конфлікту та охарактеризувати його стадію на момент дослідження, вивчити наміри, цілі, орієнтації учасників конфлікту, а також ресурси, які вони мають і можливі дії, які вони готові здійснити, оцінити вплив на конфлікт зовнішніх факторів (органів влади).