129. Особливості публицистичного стилю

Публіцистичний стиль - функціональний стиль мовлення, який використовується у жанрах: стаття, нарис, репортаж, фейлетон, інтерв'ю, ораторська мова.

Особливості

Публіцистичний стиль служить для впливу на людей та їх інформування через ЗМІ (газети, журнали, телебачення, афіші, буклети). Він характеризується наявністю суспільно-політичної лексики, логічністю, емоційністю, оцінність, закличність. У ньому широко використовується, крім нейтральною, висока, урочиста лексика і фразеологія, емоційно забарвлені слова, вживання коротких речень-рубана проза, бездієслівні фрази, риторичні запитання, вигуки, повтори та ін

На мовних особливостях даного стилю позначається широта тематики: виникає необхідність включення спеціальної лексики, що вимагає пояснень. З іншого боку, ряд тем знаходиться в центрі громадської уваги, і лексика, що відноситься до цих тем, набуває публіцистичну забарвлення. Серед таких тем слід виділити політику, економіку, освіту, охорону здоров'я, криміналістику, військові теми.

Для публіцистичного стилю характерне використання оціночної лексики, що володіє сильною емоційним забарвленням (енергійний старт, тверда позиція, найтяжчу кризу).

Цей стиль застосовується у сфері політико-ідеологічних, суспільних і культурних відносин. Інформація призначена не для вузького кола фахівців, а для широких верств суспільства, причому вплив спрямоване не тільки на розум, але й на почуття адресата.

Завдання мовлення: 1) впливати на масову свідомість; 2) закликати до дії; 3) повідомляти інформацію.

Лексика має яскраво виражену емоційно-експресивну забарвлення, включає розмовні, просторічні та жаргонні елементи. Лексика, характерна для публіцистичного стилю, може вживатися і в інших стилях: в офіційно - діловому, науковому. Але в публіцистичному стилі вона набуває особливу функцію - створити картину подій і передати адресату враження журналіста від цих подій.

130. Інформаційно-публіцистичні жанри

Під жанрами в теорії журналістики розуміються стійкі типи публікацій, об'єднаних схожими змістовно-формальними ознаками. Подібного роду ознаки називаються жанроутворюючими чинниками. У журналістиці існують три головні способу відображення:

• фактографічний;

• аналітичний;

• наочно-образний.

На основі цих способів виділяються три групи жанрів:

• інформаційні;

• аналітичні;

• художньо-публіцистичний

Публіцистичний стиль за жанрами, мовними особливостями та способом подачі інформації поділяється на такі підстилі:

- стиль ЗМІ - засобів масової інформації (часописи, листівки) радіо, телебачення. тощо);

- художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо);

- есе (короткі нариси вишуканої форми);

- науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).

Жанри інформаційно-публіцистичні - інтерв’ю, бесіда, диспут, дискусія, полеміка, дебати, лист до редакції, відповідь на лист до редакції.

Бесіда - це питально-відповідна форма обговорення різних суспільно-політичних проблем з визначеної політичною або виховною метою. Вона може бути груповою або індивідуальною. Поширеною формою бесіди є "круглий стіл", "вечір запитань і відповідей".

Диспут - різновид публічного обговорення проходить у формі боротьби думок між його учасниками. При цьому в учасників диспуту немає єдиної точки зору і заздалегідь підготовленого відповіді.

Дискусія - це обмін думками з приводу якого-небудь спірного питання. Сутність будь-якій дискусії полягає в публічного захисту або спростування якої-небудь думки. Тому структуру дискусії можна уявити наступним чином:

а) висування та захист тези першим опонентом;

б) спроба спростувати висунуту тезу й аргумент другого опонента.

Перший опонент користується логічної операцією "доказів", другий - "спростування". Як тільки один з опонентів погодиться з іншим, предмет дискусії є вичерпаним. Дискусії завжди властива та чи інша ступінь гостроти та емоційності.

Полеміка - це публічний речовий жанр, функція якого - захист своєї точки зору і спростування думки опонента. Полеміка припускає протиставлення думок двох сторін, конфліктність висловлюваних думок і взаємовиключний характер висновків.

Інтерв'ю - одна з форм діалогів-розпитувань. Розрізняють:

а) інтерв'ю: питання-відповідь типу, в якому репортер домагається ряду конкретних реплік на коротко сформулівані питання;

б) інтерв'ю, в якому репортер більш-менш розгорнутими репліками-питаннями програмує, як правило, ще більш розгорнуті репліки-відповіді інтерв'юється;

в) інтерв'ю-обговорення, в якому порушуються якісь або досить складні суспільно-політичні проблеми.