19.Школа і педагогічна думка епохи Відродження (Вітгоріно да Фельтре, Франсуа Рабле, Мішель Монтень, Еразм Роттердамський, Вольфганг Ратке, Томас Мор, Томазо Кампапелла)

Під Відродженням умовно розуміють епоху культурного й ідеологічного розвитку країн у Західній та Центральній Європі, яка охопила історичний період XIV - XVI ст. характеризується високим підйомом у науці, літературі і мистецтві.

Характерною ознакою культури Відродження стають ідеї гуманізму.

Гуманізм витісняє середньовікову аскетичну доктрину, поставивши у центр уваги людину, яка має право на радість і життя. Ідеї гуманізму проникають в педагогіку, яку називають гуманістичною.Педагоги - гуманісти:

♦Піддали різкій критиці всю середньовічну схоластичну систему навчання і виховання і протиставили їй таке виховання, яке розвиває людину розумово і фізично, формує в неї високі моральні якості;

♦Одним з головних завдань вважали ознайомлення учнів з кращими творами латинських і грецьких авторів, з Біблією й іншими джерелами в оригіналі;♦Вимогами поширення через школу реальних знань;♦Ознайомлення з різники видами людської діяльності;♦Проголошували ідею гармонійного й багатостороннього розвитку особистості дитини;♦ Заперечували сувору дисципліну та тілесні покарання;♦По-новому ставили питання про освіту жінок, вважаючи, що вони мають право навчатися у школах різних типів;♦Пропонували здійснювати навчання в школах рідною мовою; ♦ По-новому підходили до методів навчання і виховання.

Отже, гуманізм охоплює перш за все тогочасну педагогічну думку і не вносить кардинальних змін в освітньо-виховну практику. Він дістав своє вираження у поглядах та діяльності багатьох мислителів:

Франсуа Рабле - французький письменник, вчений, гуманіст. У романі «Гаргантюа і Пантагрюель»:♦Піддав гострій критиці схоластичне виховання;♦Запропонував і першим описав нове гуманістичне виховання, яке пов'язував з реальними, практично корисними заняттями, з продуманим режимом дня дитини, багатосторонньою освітою, що подає реальні знання, розвиває самостійне мислення, творчість, активність.

Мітель Монтень - французький мислитель-гуманіст, представник філософського скептицизму. У творі «Досліди» розробив ряд важливих положень гуманістичної педагогіки. Він пропонував розвивати у дітей критичне мислення, яке не зупиняється перед авторитетами, обґрунтовуючи необхідність всебічного розвитку дитини. Монтень вперше висуває ідею пріоритету морального виховання перед освітою (цю ідею в подальшому підхопив і розвинув відомий педагог XVII ст. Дж. Локк); високо була оцінена педагогікою наступних століть й висунута ним ідея відмови від примусу в навчанні (ця ідея виявилась свого роду основою теорії природного виховання у Руссо).

Томас Мор англійський соціаліст-утопіст, який обстоював необхідність надання всім громадянам можливості «духовної свободи і 14 зсвіти». Томасом Мором у творі «Утопія» було висунуто ряд нових

зедагогічних ідей:♦ Ідея загального громадського виховання для всіх дітей;

♦ Принцип обов'язкового для всіх навчання;♦Ідея навчання рідною мовою;♦ Рівність чоловіків і жінок в одержанні освіти;♦Ідея трудового виховання, поєднання навчання з працею;♦Висунуто ряд думок про широку організацію самоосвіти.

Вітторіно де Фельтре — італійський педагог - гуманіст, створив

школу під назвою «Будинок радості», яка стала зразком для створення нових гуманістичних шкіл у різних країнах Європи.

Виховувались у школі діти аристократії, а також попадали обдаровані дати з неаристократичних сімей.Велика увага у школі приділялась:♦ Фізичному вихованню (ігри на свіжому повітрі, фехтування, верхова їзда);♦Розумовому розвитку (вивчення латинської, грецької мов. літератури, математика, астрономія, природознавство, логіка, музика, живопис);У школі не була тілесних покарань, виховання здійснювалося на особистому прикладі вихователів і наглядом за дітьми.

Томазо Кампанелла - італійський мислитель у творі «Місто Сонця» у фантастичній формі показав життя людей в соціалістичній державі:♦Усі громадяни працюють;♦Займаються самоосвітою;♦Відвідують бібліотеки, музеї, картинні галереї;♦Освіта і виховання зосереджені в руках верховного правителя та його помічників; ♦ Діти виховуються у спеціальних групах під керівництвом няньок - виховательок;♦У школах вивчають науки рідною мовою, займаються гімнастичними вправами, працюють у майстернях, у полі, на городі.

Вольфганг Ратке - німецький педагог, який тлумачив дидактику як наукову дисципліну, що досліджує теоретичні та методичні засади навчання. Уперше вжив термін «дидактика». Творець нової науки -методології освіти.Отже, щодо освітньо-виховної практики, то педагогіка гуманізму на ній мало відображалась. Школи залишились типово середньовічними. Виключення складали лише окремі школи гуманістів. Продовжували розвиватись міські школи, де навчання проводилось рідною мовою. Тут здобували освіту діти ремісників і торговців. В цей час виникають школи для дівчат, як правило приватні, але були й державні.

Еразм Роттердамський (1466-1536) – відомий нідерландський письменник-педагог, гуманіст, один з перших дав критику середньовічному вихованню й освіті. У своїх сатиричних памфлетах “Похвала глупотi“ та “Грубі вчителі“ він висміяв тогочасну школу, де вчителі кати вбивають у дітей будь-яке бажання вчитися. Критикуючи зміст i методи навчання, Роттердамський вважає, що це навчання повинно бути легким, приємним, враховувати інтереси дітей.