59. Охарактеризуйте спрямованість та основні напрямки застосування політичних пр технологій.

Мета ЗП зв’язків з громадкістю – гармонізація МВ. Основа застосування ЗП зв.з гром-ЗП технології зв.з гром.(це спеціальна система управління інформацією для спрямованого формування бажаної гром.думки та встановлення дво- та багатосторонніх іміджевих комунікацій для виявлення спільних інтересів і досягнення взаєморозуміння).

Об’єкт. На який спрямовані ЗП технології М.громадськості – це сукупний суб’єкт ЗП зв’язків з гром, представлений населенням різниз країн світу, державами та держ.установами, нац.фірмами та організаціями, м.утвореннями, які активно сприймають МІ та реагують на неї.

60. Охарактеризуйте спрямованість та основні напрямки застосування зовнішньополітичних пр технологій.

Типологія зовнішньополітичних комунікативних технологій охоплює: а) дипломатію традиційну – інформаційно-аналітичну роботу територіальних і функціональних департаментів зовнішньополітичного відомства, дипломатичні заходи у країні перебування; б) медіа-дипломатію – утвердження і проведення зовнішньої політики держави шляхом використання засобів масової комунікації, а також використання можливостей різноманітних мас-медіа для впливу на зарубіжну громадську думку; в) віртуальну (мережеву) дипломатію – комунікативні технології, які асоціюються з появою глобальних інформаційно-комунікаційних мереж; г) дипломатію іміджеву – зовнішньополітичну діяльність, спрямовану на створення за допомогою PR-технологій та засобів масової комунікації іміджу національних інтересів та роз’яснення мети і основних завдань зовнішньої політики країни, а також формування бажаної світової громадської думки; д) громадську дипломатію – сучасну форму міжнародної діяльності неурядових інституцій (екологічної, правозахисної, наукової, масмедійної, культурно-освітньої, гуманітарної спрямованості), які включаються у міжнародні відносини як неофіційні суб’єкти впливу на політику урядових та неурядових структур зарубіжних країн; е) публічну дипломатію – міжнародну діяльність, спрямовану на публічне представництво інтересів держав або легітимних інституцій (урядових установ, громадських організацій та окремих індивідуумів) у міжнародних відносинах; є) культурну дипломатію – інструмент зовнішньої політики держав, який використовується для просування на зовнішніх «ринках» національної культури, обстоювання національно-культурної ідентичності та захисту національних інтересів на міжнародній арені.

Забезпечення сучасної зовнішньої політики здійснюється: традиційними зовнішньополітичними комунікативними технологіями (пропаганда та позиціонування), технологіями PR та державного брендінгу, цивілізованого лобіювання та зовнішньополітичного консалтингу.

Зовнішньополітична пропаганда – комплекс заходів і зусиль з цілеспрямованого доведення до закордонної громадськості, політичних, наукових і ділових кіл об'єктивної і достовірної інформації про певну країну та необхідних відомостей для позитивної мотивації національних інтересів та сприйняття зовнішньополітичних рішень. Зовнішньополітична пропагандистська діяльність розглядається як невід'ємна частина інформаційної стратегії держави на міжнародній арені.

Основні цілі зовнішньополітичної пропаганди: розвиток двостороннього (багатостороннього) співробітництва держав у різних сферах міжнародної діяльності; активізація ділових зв'язків зі світовим співтовариством; протидія контрпропаганді.

Інформаційно-пропагандистська діяльність зовнішньополітичних відомств та дипломатичних установ здійснюється, контролюється і регулюється державою, а також спеціально уповноваженими групами експертів, інформаційними агентствами, компаніями, мас-медіа тощо.

Позиціонування – це технології створення і підтримки (відтворення) іміджу зовнішньої політики та національних інтересів, пов’язані із введенням, закріпленням та відтворенням у різних сегментах суспільної свідомості на національному, континентальному та міжнародному рівнях символічних ознак образу країни, її лідера, образу нації у геополітичних відносинах як провідних міжнародних акторів.

Технології позиціонування передбачають: а) стадію зондування соціального середовища (збирання первинної інформації про реакцію середовища національного чи міжнародного співтовариства - на представництво офіційної чи іміджевої позиції політичного лідера чи країни); б) стадію моделювання позиції (репрезентацію стереотипів країни і лідера); в) стадію апробації та рейтингової оцінки (за іміджевою шкалою); г) стадію закріплення та реструктуризації (з використанням комунікативних технологій прес-посередництва, промоушн, лоббізму, пабліситі, реклами, пропаганди, політичного маркетингу, спін-технологій).