- •1. Дайте визначення поняття «держава», охарактеризуйте ознаки, функції, типи та формми держави
- •Типи та форми держави
- •2. Дайте визначення поняття «право», охарактеризуйте суб»єкти правовідносин та норми права, їх ознаки, структуру, класифікацію
- •3. Охарактеризуйте Конституцію держави, її сутність і основи правового положення людини в Україні.
- •Основні властивості та функції конституцій держави
- •Типологія прав, свобод та обов’язків
- •Конституційні права та свободи людини і громадянина
- •Конституційні обов’язки громадянина україни
- •4. Проаналізуйте основні принципи виборчого права, типи виборчих систем і сутність, можливості використання референдумів.
- •5. Охарактеризуйте Верховну Раду України як законодавчий орган влади та загальнонаціональну представницьку установу, її організаційну структуру та порядок формування й організацію роботи.
- •Верховна рада україни: організаційна структура
- •Порядок формування верховної ради україни
- •Організація роботи верховної ради україни
- •6. Проаналізуйте порядок обрання й повноваження Президента України
- •Конституційне регулювання порядку обрання президента україни
- •1. Політичні повноваження:
- •7. Проаналізуйте систему виконавчої влади України
- •8. Проаналізуйте систему місцевого самоврядування в Україні
- •Система органів самоврядування в україні
- •9. Охарактеризуйте предмет,принципи, джерела цивільного права та цивільні правовідносини.
- •2. Міжнародні договори
- •3. Акти цивільного законодавства України
- •4. Аналогія
- •10. Проаналізуйте право інтелектуальгої власності, набуття та здійснення прав інтелектуальної власності,авторське право і суміжні права.
- •11. Охарактеризуйте предмет,джерела трудового права та трудові правовідносини,їх ознаки,систему трудового права.
- •Політологія
- •12. Дайте визначення політики, охарактеризуйте об’єкт і предмет політології, її структуру та роль у житті суспільства
- •13. Проаналізуйте владу як центральну проблему політичної науки (визначення влади, її генезис, принципи, структуру, типи)
- •14. Охарактеризуйте політичну систему суспільства,її структурні компоненти: політичні відносини, політичні інститути, політичну свідомість, політичну культуру, політичні норми.
- •15. Покажіть сутність політичного режиму та особливості різних політичних режимів.
- •16. Проаналізуйте особистість як суб’єкт політичної діяльності, різні типи політичної поведінки особистості та основні етапи, рівні, напрямки політичної соціалізації.
- •17. Дайте визначення поняття лідерства. Проаналізуйте об’єктивну й суб’єктивну сторони лідерства, типологію лідерства та сучасні тенденції розвитку політичного лідерства.
- •18. Дайте визначення поняття «партія» та «партійна система». Проаналізуйте основні функції політичних партій, типологію політичних партій, прогнози на майбутнє політичних партій.
- •Функції партій
- •19. Охарактеризуйте сутність політичної свідомості та політичної ідеології, їх структуру та функції, рівні й типи політичної ідеології.
- •20. Охарактеризуйте соціологію як науку, її місце в системі гуманітарних наук та суспільствознавчих наук.
- •21. Охарактеризуйте сутність та види соц. Дослідження, методи збирання соц. Даних
- •22. Проаналізуйте соціальну структуру суспільства та її складові.
- •Соціально-етнічні спільності в структурі суспільства
- •23. Охарактеризуйте соціально-економічну та соціально-психологічну структуру праці.
- •24.Охарактеризуйте професійну стратифікацію суспільства в контексті побудови інф. Суспільства.
- •25.Проаналізуйте сучасну сімю, її структуру та функції,типи сімей та їх особливості.
- •26. Проаналізуйте освіту, її функції, структуру, система освіти в Україні.
- •Основні функції освіти в суспільстві
- •Структура української освіти
- •27. Охарактеризуйте духовну культуру сучасного суспільства, роль науки та релігії у ній.
- •Соціологія релігії
- •Соціологія науки
- •28. Охарактеризуйте біологічні та соціальні фактори формування особистості, особливості соціалізації особистості в сучасних умовах.
- •Міжнародна інформація
- •29. Охарактеризуйте сутність принципу інформаційного суверенітету держави і наслідки у мв, до яких він призводить.
- •30. Дайте визначення поняття «державна інформаційна політика» та охарактеризуйте основні системоутворюючі фактори її реалізації.
- •31. Назвіть та охарактеризуйте внутрішні та зовнішні узагальнені інформаційні потоки моделі держави як системи регулювання зі зворотним зв’язком.
- •32. Назвіть та охарактеризуйте основні предметні області інформаційної сфери як сфери правового регулювання.
- •33. Охарактеризуйте національну систему інформації і її основні елементи.
- •34.Охарактеризуйте основні функціональні групи міжнародних організацій в галузі інформації та комунікації та напрямки їх діяльності.
- •1. Організації системи оон і організації, інформаційна діяльність яких пов’язана з оон.
- •2. Журналістські організації
- •Регіональні інформаційні агентства та інформаційні мережі
- •36. Охарактеризуйте систему інформації оон.
- •37. Охарактеризуйте пріоритетні напрямки політики єс щодо формування європейського інформаційного суспільства.
- •38. Охарактеризуйте система інформаційних установа Європейського Союзу.
- •39. Назвіть та охарактеризуйте основні інформаційні проблеми, вирішенням яких активно займаються Рада Європи.
- •40. Розкрийте основні напрямки інформаційної діяльності нато.
- •41. Охарактеризуйте основні напрямки співробітництва обсє в інформаційній сфері.
- •42. Розкрийте основні сучасні тенденції щодо активності тнк в міжнародній сфері інформації та комунікації.
- •43. Назвіть та охарактеризуйте основні форми концентрації власності в індустріальних галузях мас медіа, які виділяються у комунікативістиці сша.
- •44.Охарактеризуйте класифікацію «мозкових центрів» та їх основні функції у сучасній системі прийняття рішень щодо зовнішньополітичних питань.
- •45.Охарактеризуйте класифікацію інформаційних агентств за масштабами їх діяльності та особливості функціонування світового інформаційного агентства «Reuters».
- •46. Назвіть та охарактеризуйте основні компоненти повноцінного інформаційно-аналітичного забезпечення зовнішньої політики держави.
- •47. Охарактеризуйте основні завдання інформаційно-аналітичного забезпечення зовнішньої політики держав.
- •48. Охарактеризуйте функціональні завдання підрозділів у структурі зовнішньополітичних відомств, які безпосередньо залучені до інформаційно-аналітичної діяльності.
- •49 Охарактеризуйте основні напрямки та завдання іад дипломатичних представництв.
- •Довідково-аналітична робота
- •Безпосередня діяльність в інформаційному полі кр.-перебування
- •50. Охарактеризуйте основні особливості інформаційного забезпечення візиту
- •51. Охарактеризуйте основні елементи політичного процесу, що можуть бути власне об’єктом аналізу.
- •52. Назвіть та охарактеризуйте основні етапи і універсальні завдання прикладного політичного аналізу при дослідженні ситуації.
- •53. Назвіть і охарактеризуйте основні види аналітичних документів, які можуть застосовуватися при інформаційно-аналітичному забезпеченні зп діяльності.
- •54. Охарактеризуйте структурну побудову аналітичної довідки.
- •55. Охарактеризуйте структуру і основні завдання системи урядової інформації із зв’язків з громадкістю Великобританії.
- •56. Охарактеризуйте діяльність оон у зв’язках з представниками змі.
- •57. Назвіть та охарактеризуйте основні завдання та форми здійснення пр-діяльності тнк.
- •Основні завдання pr-служб тнк
- •58. Назвіть і охарактеризуйте основні стратегії поведінки держави на інформаційному ринку.
- •59. Охарактеризуйте спрямованість та основні напрямки застосування політичних пр технологій.
- •60. Охарактеризуйте спрямованість та основні напрямки застосування зовнішньополітичних пр технологій.
- •61. Дайте визначення поняття «медіа дипломатія» та проаналізуйте її основні завдання.
- •62. Дайте визначення поняття «електронна дипломатія» і проаналізуйте її стратегічні цілі, визначені Державним Департаментом сша.
- •63. Проаналізуйте класифікацію та основні завдання міжнародних публічних комунікацій.
- •64. Проаналізуйте пріорітетні напрямки кризової комунікації та основні наступальні та оборонні стратегії з вирішення кризової ситуації.
- •65. Проаналізуйте «реалістичний» і «ліберальний» підходи до інформаційної безпеки в міжнародних відносинах.
- •66. Охарактеризуйте класифікацію міжнародного інформаційного права
- •1. Медіаправо (найстаріша галузь):
- •2. Комунікаційне право:
- •3. Кіберправо:
- •4. Право інформаційної інтелектуальної власності:
- •Основи наукових досліджень
- •69. Охарактеризуйте етапи становлення і розвитку науки, поступовий процес її диференціації, цілі, функції, структурні елементи науки.
- •70. Охарактеризуйте наукознавство, його завдання та класифікацію науки. Проаналізуйте українську національну класифікацію наук.
- •71. Охарактеризуйте основні тенденції та особливості сучасного розвитку науки в Україні.
- •Міжнародне публічне право
- •73. Охарактеризуйте систему і структуру сучасного міжнародного права, основні принципи міжнародного права.
- •75. Охарактеризуйте право міжнародних договорів та інших джерел міжнародного права.
- •76. Охарактеризуйте поняття й види територій у міжнародному праві, державну територію, державний кордон, міжнародні й прикордонні озера та річки.
- •77. Охарактеризуйте мирні засоби розв’язання міжнародних суперечок
- •78. Охарактеризуйте поняття та джерела права міжн. Безпеки, систему загальної міжн. Безпеки та участь України у діяльності та підтримці миру та безпеки
- •79. Проаналізуйте відповідальність та санкції у міжнародному праві, поняття міжнародного правопорушення, види міжнародних правопорушень і відповідальність за міжнародні злочини
- •80. Проаналізуйте поняття та джерела права зовнішніх зносин, органи зовнішніх зв’язків держав.
- •81. Охарактеризуйте право міжн. Співробітництва у боротьбі зі злочинністю, міжнародне кримінальне право, міжнародну організацію кримінальної поліції (Інтерпол)
- •82. Охарактеризуйте міжнародне економічне та міжнародне гуманітарне право
- •83. Охарактеризуйте міжнародне приватне право як галузь права, його джерела та види джерел
- •84. Охарактеризуйте правовий статус фізичних осіб
- •85. Охарактеризуйте поняття «юридична особа» та особистий статус і «національність» юридичної особи
- •86. Охарактеризуйте державу як субєкт міжнародного приватного права
- •Імунітет держави
- •Менеджмент і маркетинг
- •87. Сутність, мету, обєктивну необхідність менеджменту в інформаційній сфері, його особливість, принципи функції
- •Функції менеджменту
- •88. Особливості індустрії інформації та інф-х структур
- •89. Сутність цілі функції обєкти і субєкти марктингу в інф сфері
- •90. Види маркетингу
- •91. Організація баз даних в маркетингу
- •92. Складові інформаційного забезпечення менеджменту
- •93. Класифікація інформаційних продуктів та послуг, особливості інформаційного ринку, його структура і складові
- •Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах
- •94. Охарактеризуйте сутність інформаційно-аналітичного дослідження.
- •95. Охарактеризуйте етапи інформаційно-аналітичного дослідження.
- •96. Охарактеризуйте методику вибору джерел інформації та визначення прагматичних показників інформації.
- •97. Охарактеризуйте опис і представлення результатів інформаційно-аналітичного дослідження.
- •98. Охарактеризуйте аналіз політики як один з напрямків прикладної політології
- •99. Охарактеризуйте моделі аналізу державної політики (дп)
- •100. Охарактеризуйте загальні методи аналізу політики
- •101. Охарактеризуйте емпіричні методи аналізу політики
- •102. Охарактеризуйте політичні рекомендації та способи обробки представлення даних
- •Конфліктологія
- •103. Предмет, функції та структура конфліктології
- •104. Конфлікт як соціальний феномен, Функції, Механізм виникнення конфлікту
- •105. Статична і динамічна характеристика конфлікту
- •106. Запобігання, регулювання та розв’язання конфліктів
- •107. Охарактеризуйте переговорний процес
- •108. Проаналізуйте види переговорів
- •2. Залежно від характеру учасників переговорів розрізняють:
- •3. Залежно від предмета переговорів розрізняють:
- •4. Залежно від специфіки проблем та особливостей учасників (комплексний критерій) розрізняють:
- •109. Проаналізуйте переговорні стратегії та тактики
- •110. Проаналізуйте культуру переговорного процесу та її складові.
- •111. Охарактеризуйте посередництво в кофлікті
- •2. Побудова моделі розвитку конфлікту та прогнозування його наслідків
- •5. Вихід з конфлікту.
- •112.Охарактеризуйте проблему типологізації конфліктів
- •113. Охарактеризуйте особливості міжнародних конфліктів та проблеми їх подолання
- •Зв’язки з громадськістю
- •114. Охарактеризуйте зв’язки з громадськістю як галузь наукового знання та сфера практично-прикладної діяльності
- •115. Охарактеризуйте основні організаційні форми роботи паблік рилейшнз
- •116. Охарактеризуйте подієві комунікації в системі зв’язків з громадськістю
- •117. Охарактеризуйте взаємодію паблік рилейшнз та змі
- •118. Проаналізуйте особливості управління новинами
- •Технологія спіндокторства (управління новинами)
- •119. Проаналізуйте роль служб комунікацій з громадськістю у формуванні іміджу організації
- •120. Проаналізуйте лобіювання як форму комунікації та мистецтво впливу
- •121. Проаналізуйте структуру та засоби внутрішньоорганізаційних комунікацій
- •122. Проаналізуйте основні цілі та завдання служб паблік рилейшнз на підприємствах, у виробничих та фінансових структурах
- •123. Проаналізуйте основні цілі та завдання служб паблік рилейшнз в органах центральної та місцевої державної влади, політичних організаціях та партіях
- •124. Охарактеризуйте паблік рилейшнз у міжнародних відносинах
- •125. Охарактеризуйте зв’язки з громадськістю у кризових умовах
- •Основи журналістики
- •126. Охарактеризуйте змі, їх структуру та сучасні тенденції розвитку
- •127. Охарактеризуйте проблеми взаємовідносин змі I влади
- •128. Охарактеризуйте принципи, функції та завдання журналістики
- •129. Особливості публицистичного стилю
- •130. Інформаційно-публіцистичні жанри
- •131. Аналитико публицистичний жанр
- •132. Художньо-публицистичний жанр
- •133. Правові та етични норми журналиста
- •134. Правка вичитка, правка скорочення, обробка і переробка
- •Міжнародна Журналістика
- •135. Охарактеризуйте тенденції та особливості розвитку міжн. Журналістики
- •136. Охарактеризуйте правове регулювання інформаційної діяльності країн Європи
- •137. Охарактеризуйте основні положення інформаційної стратегії єс. Інформаційна стратегія єс.
- •138. Охарактеризуйте інф. Агентства в посткомуністичних країнах Сх. Європи Інформаційні агентства
- •139. Охарактеризуйте особливості розвитку телебачення
- •140. Охарактеризуйте методику роботи журналіста за кордоном
- •141. Охарактеризуйте юридичні аспекти захисту життя і гідності журналіста
- •142. Охарактеризуйте діяльність представників зарубіжних телерадіоорганізацій на території України
- •Інформаційне право
- •143. Охарактеризуйте поняття інформаційного права, його завдання, структуру. Предмет, методи та функції інформаційного права
- •Методи інформаційного права
- •Функції інформаційного права
- •144. Нормативно-правові акти інформаційного законодавства: поняття і види
- •145. Правове забезпечення безпеки інформації
- •146. Правовий режим доступу до інформації
- •Правовий режим відкритої інформації
- •Правовий режим інформації з обмеженим доступом
- •Доступ громадян до інформації про них
- •Інформаційний запит
- •147. Правове регулювання діяльності засобів масової інформації (змі)
- •1. Діяльність засобів масової інформації розпочинається з моменту їх державної реєстрації, а мовлення – з моменту набрання чинності ліцензії.
- •4. Заборона цензури
- •6. Опублікування (оголошення) офіційних документів органів державної влади та органів місцевого самоврядування
- •8. Антимонопольне регулювання
- •9. Державна підтримка діяльності засобів масової інформації
- •11. Обмеження права діяльності засобів масової інформації
- •12. Припинення діяльності засобів масової інформації
- •148. Правове реґулювання рекламної діяльності
- •149. Охарактеризуйте порядок висвітлення діяльності органів державної влади та самоврядування змі
- •150. Міжнародне інформаційне право як особлива галузь міжнародного права
79. Проаналізуйте відповідальність та санкції у міжнародному праві, поняття міжнародного правопорушення, види міжнародних правопорушень і відповідальність за міжнародні злочини
Особливістю сучасного міжнародного права є те, що за невиконання його розпоряджень суб'єктами міжнародного права для них наступає відповідальність.
Міжнародно-правова відповідальність — це юридичний обов'язок суб'єкта-правопорушника ліквідувати наслідки шкоди, заподіяної іншому суб'єкту міжнародного права невиконанням або неналежним виконанням розпоряджень міжнародного права.
Невиконання або неналежне виконання міжнародно-правових розпоряджень виявляється в тому, що держава-порушниця своїми діями порушила сформований міжнародний правопорядок або своїми діями заподіяла шкоду іншій державі.
Зміст правовідносин міжнародно-правової відповідальності полягає в осуді правопорушника й в обов'язку правопорушника понести несприятливі наслідки правопорушення. Суб'єктами міжнародно-правової відповідальності можуть бути тільки держави.
Підставами міжнародно правової відповідальності є передбачені нормами міжнародного права об'єктивні і суб'єктивні ознаки. Розрізняють такі підстави міжнародно-правової відповідальності:
— юридичні; — фактичні; — процесуальні.
Під юридичними підставами розуміють міжнародно-правові зобов'язання суб'єктів міжнародного публічного права, відповідно до яких те або інше діяння вважається міжнародним правопорушенням. Слід враховувати, що при міжнародному правопорушенні порушується не сама норма міжнародного права, а зобов'язання суб'єктів додержуватися її розпорядження, що містить міжнародне правило поведінки. Юридичними підставами відповідальності є:
— міжнародний договір;
— міжнародний порядок;
— рішення міжнародних судів і арбітражів;
— резолюції міжнародних організацій;
— односторонні міжнародно-правові зобов'язання держав, що встановлюють юридично обов'язкові правила поведінки тільки для держави, що взяла такі зобов'язання, (у формі нот, заяв, декларацій і т.д.).
Фактичною підставою міжнародно-правової відповідальності є саме міжнародне правопорушення, тобто діяння (дія або бездіяльність) суб'єкта міжнародного права (його органів або посадових осіб), що порушують міжнародно-правові зобов'язання.
Під процесуальними підставами міжнародної відповідальності розуміють процедуру розгляду справ про правопорушення і порядок притягнення винних суб'єктів до відповідальності.
Загальновизнано, що кожна держава має право охороняти свої інтереси всіма припустимими міжнародним правом засобами, у тому числі заходами примусового характеру. Однією з форм примусу в міжнародному праві є міжнародно-правові санкції.
Санкції — це примусові заходи як збройного, так і неозброєного характеру, що застосовуються суб'єктами міжнародного права у встановленій процесуальній формі у відповідь на правопорушення.
Санкції мають своїми цілями:
— припинення правопорушення;
— відновлення порушених прав;
— забезпечення відповідальності правопорушника.
Слід зазначити такі особливості застосування санкцій:
— застосовуються тільки санкції, дозволені міжнародним правом;
— вони не можуть нести превентивний (попереджувальний) характер, тому що їхньою метою є захист і відновлення вже порушених прав суб'єктів міжнародного права;
— міжнародно-правовими санкціями визнаються лише тільки заходи, застосовувані у відповідь на правопорушення; відповідні заходи, що застосовує суб'єкт у відповідь на недружній акт, нехай навіть і співпадаючі за формою з такими, санкціями не є.
У залежності від кількості потерпілих суб'єктів вони бувають:
— індивідуальні — коли санкції застосовуються однією потерпілою державою;
— колективні — коли примусові заходи застосовуються двома і більше потерпілими суб'єктами міжнародного права.
У залежності від суб'єктів здійснення санкцій розрізняють:
— санкції, застосовувані в порядку самодопомоги;
— санкції, здійснювані за допомогою міжнародних організацій.
Міжнародне правопорушення являє собою складне правове явище. З юридичної точки зору, в якості міжнародного правопорушення розглядається міжнародно-протиправне діяння суб'єкта міжнародних правовідносин, у якому є ознаки (елементи) складу міжнародного правопорушення.
Міжнародне правопорушення характеризують такі основні ознаки:
— міжнародна суспільна небезпека;
— протиправність;
— причинно-слідчий зв'язок між протиправним діянням і шкідливими наслідками, що наступили;
— карність.
Міжнародна суспільна небезпека — це здатність міжнародного правопорушення заподіяти шкоду (завдати шкоди) відносинам і об'єктам, що охороняються міжнародним правом.
Протиправність правопорушення обумовлена порушенням правил поведінки, закріплених у міжнародно-правових зобов'язаннях держав, чим порушуються права інших суб'єктів.
Причинно-слідчий зв'язок є найважливішою ознакою правопорушення, тому що саме вона дозволяє з'ясувати, що причиною нанесеної шкоди є міжнародне правопорушення. Якщо це не вдасться з'ясувати або виявляється інша причина, відповідальність даного суб'єкта не наступає.
Карність є правовим наслідком, закономірним результатом правопорушення. Признаючи певні діяння правопорушеннями, суб'єкти міжнародного права встановлюють можливість притягнення правопорушника до міжнародно-правової відповідальності.
До складу міжнародного правопорушення входять:
— об'єкт міжнародного правопорушення — це ті блага матеріального або нематеріального характеру, на якізазіхає міжнародне правопорушення (міжнародний правопорядок, система міжнародних відносин, що склалася, права і свободи людини, інші зазіхання на міжнародний правопорядок, установлені міжнародними зобов'язаннями);
— об'єктивна сторона міжнародного правопорушення — вона виявляється у вигляді діяння суб'єкта міжнародних відносин, який порушує міжнародно-правові зобов'язання, що спричиняє міжнародно-правову відповідальність;
— суб'єктами міжнародного правопорушення, як уже відзначалося, можуть виступати тільки держави.
У сучасній міжнародній практиці і доктрині розрізняють три види міжнародних правопорушень, що визначаються за суб'єктною і суб'єктивною сторонами складу таких правопорушень:
1. Міжнародні злочини;
2. Злочини міжнародного характеру;
3. Інші міжнародні правопорушення (міжнародні делікти).
Міжнародні злочини — це злочини, що порушують міжнародні зобов'язання, які є основними для забезпечення життєво важливих інтересів міжнародного співтовариства, і розглядаються як злочини міжнародним співтовариством у цілому.
Міжнародні злочини:
— здійснюються державами, посадовими особами держав, що використовують механізм держави в злочинних цілях, а також рядовими виконавцями;
— здійснюються в безпосередньому зв'язку із державою;
— зазіхають на міжнародний мир і безпеку,
— загрожують основам міжнародного правопорядку;
— спричиняють відповідальність держави як суб'єкта міжнародного права і персональну кримінальну відповідальності виконавців, що наступає в рамках міжнародної, а в деяких випадках внутрішньодержавної (національної) юрисдикції.
Під злочином міжнародного характеру розуміють діяння фізичної особи, що посягає на права й інтереси двох або декількох держав, міжнародних організацій, фізичних і юридичних осіб. До таких злочинів належать: захоплення заручників; зазіхання на осіб, що користуються міжнародним захистом; підробка грошових знаків; незаконне захоплення повітряних суден та ін.
Злочини міжнародного характеру:
— торкаються інтересів двох або декількох держав, юридичних осіб і/або громадян;
— здійснюються окремими фізичними особами поза зв'язком із політикою держави;
— спричиняють персональну відповідальність правопорушників у рамках національної юрисдикції.
Міжнародні делікти визначаються за залишковим принципом, до них належать правопорушення, що не ввійшли в перші дві групи. До них належать: порушення державою своїх односторонніх зобов'язань; невиконання рішень міжнародних судів і арбітражів; порушення державою договірних зобов'язань, що не мають основного значення, і т.д.
Міжнародні делікти:
— не носять характеру злочинів і не мають суспільної небезпеки міжнародних злочинів і злочинів міжнародного характеру;
— можуть здійснюватися будь-якими суб'єктами міжнародних правовідносин, що порушують положення розпоряджень міжнародно-правових норм;
— спричиняють відповідальність суб'єктів, що може виражатися у формі самообмежень, які випливають у результаті офіційного визнання протиправності поведінки суб'єкта.
Найбільш поширеними формами політичної відповідальності є: сатисфакція, ресторація, різноманітні форми обмежень суверенітету (наприклад, призупинення членства або виключення із міжнародної організації декларативні рішення.
Сатисфакція (задоволення) як форма політичної відповідальності припускає обов'язок держави-правопорушниці надати задоволення не матеріального характеру, відшкодувати моральну шкоду, заподіяну честі і гідності іншої держави.
Ресторація — це такий вид політичної відповідальності, що являє собою відновлення правопорушником колишнього стану (статуса-кво) і виконування ним усіх несприятливих наслідків цього. Прикладом ресторацій можуть служити звільнення незаконно зайнятої території і несення в зв'язку з цим майнових витрат.
Матеріальна відповідальність наступає в зв'язку з порушенням державою своїх міжнародних зобов'язань, пов'язаних із заподіянням матеріальної шкоди, і покликана покласти на винну державу обов'язок загладити цей збиток, заподіяний правопорушенням.
Матеріальна відповідальність може бути виражена у формі репарації, реституції і субституції.
Під репараціями (від лат. reparatio— відновлення) — розуміють відшкодування державою-порушницею заподіяної нею шкоди.
При репарації відшкодування матеріального збитку відбувається як у грошовій формі, так і в натуральній: товарами, послугами та ін.
Реституція являє собою відшкодування правопорушником матеріального збитку в натурі (повернення неправомірно захопленого майна: того ж самого — конкретні твори мистецтва, транспортні засоби, устаткування заводів та ін.).
Різновидом реституції виступає субституція — заміна неправомірно знищеного або ушкодженого майна однорідним майном.