66. Охарактеризуйте класифікацію міжнародного інформаційного права

Міжнародне інформаційне право – це комплексна галузь міжнародного права, яка поєднує в собі ознаки публічного й приватного права та регулює міжнародний обмін інформацією, інформаційними продуктами та послугами, які надаються через кордони держав. Міжнародне інформаційне право відносять до спеціальної галузі міжнародного права, в якій виділяються групи норм і принципів, що регулюють певні види інформаційних відносин. Такі групи норм і принципів називають інститутами права. Інститути права регулюють окремі аспекти, напрямки і сфери інформаційних відносин.

Інформаційне право, як і будь-яка галузь права поділяється на дві частини: загальну і особливу.

До загальної частини відносяться норми і принципи, які регулюють загальні положення інформаційних відносин, юридичні форми і методи здійснення інформаційної діяльності.

Загальна частина включає:

• право на комунікацію для всіх суб’єктів інформаційних відносин;

• права людини у сфері інформації та комунікації;

• права держав та міжнародних організацій;

• права інших суб’єктів міжнародних відносин.

До основних прав людини у сфері інформації та комунікації належать:

• право на вільне вираження погляді та обмін ідеями незалежно від кордонів традиційними і новими засобами зв’язку;

• право доступу до урядової інформації, за винятком, обмежень, встановлених законодавством;

• право на охорону приватного життя і таємницю листування, за винятком, обставин, пов’язаних з інтересами національної, громадської безпеки, економічного добробуту країни з метою запобігання заворушенням чи злочинам, а також для захисту моралі і здоров’я або інших прав і свобод громадян;

• право на охорону інформації щодо будь-якої особи чи суб’єкта у зв’язку з проведенням кримінального розслідування;

• право на свободу думки, віросповідання, сумління, тобто ідеї, які проголошують прилюдно чи приватно в богослужінні, релігійних обрядів, окрім обмежень, які пов’язані з безпекою суспільства, здоров’ям чи мораллю, охороною прав недієздатних осіб;

• право на спростування і на відповідь щодо образливої, наклепницької інформації або в інший спосіб порушення моральності, гідності та честі особи (дифамація).

До особливої частини належать конкретні інститути і норми інформаційного права, зв’язок між якими має об’єктивний характер.

Особлива частина включає такі підгалузі:

1. Медіаправо (найстаріша галузь):

Медіаправо регулює діяльність всіх засобів масової комунікації: від друкованих до інтерактивних, в тому числі й видавництво реклами.

2. Комунікаційне право:

• регулювання телекомунікацій;

• регулювання поштового зв’язку;

• регулювання різних видів кабельного зв’язку;

• регулювання космічного зв’язку.

3. Кіберправо:

До кіберправа відносять загальні принципи і норми регулювання кіберпростору, які пов’язані з регулюванням:

• функціонування Інтернет та інших інформаційних мереж та систем;

• програмних продуктів;

• мультимедійних засобів;

• проблем комп’ютерної злочинності і відео та аудіо піратства;

• захисту персональних даних при транскордонному переміщенні;

• захисту баз та банків даних від несанкціонованого доступу.