41.Аналіз та моделювання ринку грошей.

Ринок грошей - це ринок національної валюти, тобто ринок лише доларів чи лише гривень. Макроекономічний ринок грошей- це редукція (спрощення) фінансового (багатокомпонентного) ринку до двокомпонентного, на якому перебувають в обігу (як товар) гроші та деякий, типовий представник цінних паперів (як правило, це державна облігація - коротко- чи довготермінова).

Ця модель характеризує основні макроекономічні ефекти фінансового ринку й дістала назву ринку грошей.

Найпослідовніше така редукція реалізована у концепції портфельного підходу Дж. Тобіна, котрий проілюструємо як редукцію трикомпонентного фінансового ринку до двокомпонентного. Цей підхід грунтується на побудові рівнянь, що описують поведінку агрегованих кредиторів і позичальників на фінансовому ринку, які формують портфель активів відповідно до своїх пріоритетів.Логіка міркування базується на тому, що «-компонентний фінансовий ринок певним чином може бути приведено (редуковано) до трикомпонентного. Далі відбувається його редукція до двокомпонентного ринку, що складається з грошей та облігацій.

Припустимо, що на макрорівні портфель агрегованого інвестора складається з трьох активів (компонент) у номінальному вираженні: грошей М, облігацій В і вартості фізичного капіталу Кожному з активів (компонент портфеля) відповідає своя норма дохідності: власне дефляція, реальна ставка відсотка та ефективність капіталу.Інтегрований попит по кожному з активів подається відповідно такими функціями: ДО, ./(•), jV(-), які є неперервними і диференційованими за кожним аргументом функціями реального доходу У, дохідності кожного активу і сукупного багатства А.

Отже, попит на активи у реальних цінах визначається таким чином:

де z відповідними частковими похідними по

першому і т. д., п'ятому аргументах.

Уведені вище функції структурують попит на активи, що входять до трикомпонентного портфеля агрегованого інвестора, через знаки реакції попиту на зміну кожного з активів залежно від змін аргументів функцій попиту. Зокрема, зростання доходу збільшує попит на гроші (трансакційний попит), але не тягне за собою конкретних змін щодо попиту на капітал чи облігації. Отже, а знаки похідних не визначені. Припустимо, що облігації та фізичний капітал повністю взаємозамінні,існує однорідний попит на цінні папери,державні облігації будуть репрезентативним представником такого спільного попиту на всі цінні папери. Тоді. оскільки приватне багатство визначається з умови рівноваги фінансового ринку:

то згідно із законом Вальраса трикомпонентний фінансовий ринок можна виразити через співвідношення попиту і пропозиції грошей. Формально, звичайно, гроші та облігації є рівноправними, але, як правило, досліджується ринок грошей, оскільки пропозиція грошей - контрольована змінна, коливання якої моделює монетарну політику центрального банку.

Згідно з додатковими гіпотезами попит на гроші залежить від так званого спреду, різниці між дохідністю грошей і облігацій, тобто:

отже, попит на гроші залежить від ставки номінального відсотка г.

Таким чином, рівновагу на ринку фінансів можна подати через співвідношення між попитом на гроші в реальному вираженні:

та їх пропозицією m=M/p

тобто рівнянням рівноваги

р инку грошей: m=L(Y,r,F), L_1,2,3>0.котре можна подати графычно.У певному розумінні рівняння дас інформацію про стан фінансового ринку, зведеного лише до співвідношення попиту і пропозиції грошей. Тут «ціна грошей» розуміється у кейнсіансь-кому трактуванні, тобто як альтернативні витрати від володіння багатством у грошовій формі, чи як ставка номінального відсотка г. Пропозиція грошей в (15.6) - цс зміна управління, хоча може бути й деякою функцією, залежною від ставки відсотка.

У проведенні монетарної політики центральний банк використовує різні інструменти регулювання облікової ставки, норми резервування, операції на вільному ринку з державними боргами тощо. Всі ці інструменти грошової політики дозволяють центральному банку управляти пропозицією грошей, хоча під його безпосереднім контролем перебуває лише так звана грошова база.

У ринковій економіці держава (центральний банк) може впливати на попит грошей лише опосередковано. Центральний банк регулює ставку відсотка, а через неї - рівень сукупного доходу, котрий є чутливим щодо ціни кредиту. Наприклад, ставка між-

банківських кредитів дуже чутлива до зміни облікової ставки чи ставки рефінансування (вартості кредитів центрального банку). На рівень сукупного доходу впливає грошова маса, котра формує обсяг позичкових засобів.