34.Класична модель ринкової економіки.

Класичну модель ринкової економіки можна розглядати як систему взаємопов'язаних моделей, кожна з яких відбиває поведінку одного з трьох ринків: робочої сили, грошей, товарів.

Модель найбільше підходить для опису економіки з досконалою конкуренцією.

а) Ринок робочої сили

Цей ринок, як і інші, описується за допомогою трьох залежностей: функції попиту, функції пропозиції та умови рівноваги.

У класичній моделі функція попиту на робочу силу виводиться з таких двох гіпотез:

підприємства повпістю є конкурентними за наявності пропозиції товарів і найму робочої сили;

за решти рівних умов граничний продукт праці знижується зі зростанням обсягів робочої сили.

Позначення:

p - ціна продукту,

F=F(K,L) - макроекономічна виробнича функція, де K - фонди, L - чисельність зайнятих,

П - прибуток,

L^D - крива попиту,

L^S - крива пропозиції,

- граничний продукт праці у вартісному вираженні,

w - середня ставка заробітньої плати.

, , - необхідна умова максимуму прибутку, , то друга гіпотеза - умова максимума прибутку.

,

Оскільки , тобто зі зростанням реальної заробітної плати попит па робочу силу спадає.

Пропозиція робочої сили також є функцією від реальної заробітної плати.Припускається постулат класичної теорії: чим більшою буде реальна заробітна плата, тим більшою буде іі пропошція робочої сили.

У рівновазі реальна заробітна плата дорівнює , а зайнятість - L⁰.

б) Ринок грошей

Теорія попиту на гроші (не враховуючи інші види фінансових активів) у класичній моделі грунтується па гіпотезі, за якою сукупний попит на гроші - це функція грошового доходу (тобто , де Y - валовий внутрішній продукт у натуральному вираженні, р - ціна), ця функція (f) лінійна і прямо пропорційна грошовому доходу: , де пропозиція грошей розглядається як фіксована величина, екзогенно задана. На рисунку зображені лінії попиту і пропозиції грошей. Для кожного Y своя крива попиту.

Якщо за фіксованого Y ціна р < p⁰, то наявна надлишкова пропозиція грошей , у цьому разі припускається гіпотеза, за якою ціпи зростуть до рівня p⁰.

в) Ринок товарів

Попит на товари (плановані витрати) - це сума попиту на споживчі та інвестиційні товари . Згідно з моделлю , як функції норми відсотка , знижуються зі зростанням .

У класичній моделі попит на товари є функцією рівня зайнятості, що визначається на ринку робочої сили .

Умова рівноваги полягає у тому, що пропозиція товарів дорівнює попиту на товари .

г) Об'єднана (загальна) модель

Об'єднуючи рівняння та умови, що описують ринок робочої сили, грошей і товарів, отримасмо класичну модель у повному обсязі:

Ринок робочої сили: , , .

Ринок грошей: , , .

Ринок товарів: , , .

Зазначимо, що коли один із ринків виходить зі стану рівноваги, то й решта ринків також вийдуть із цього стану, і прямуватимуть до якогось нового стану динамічної рівноваги.

35.Модель Кейнса

Класична модель давала відповідь на задачу щодо пошуку рівноваги в економіці в умовах повної зайнятості. Але як знайти рівновагу, коли економіка характеризується масовим безробіттям?

Вважається, що існує ринок грошей, відмінний від ринку облігацій. Розглядаються три види активів: гроші, облігації, фізичний капітал. Відносна ціна грошей, виражена в облігаціях. - це ставка відсотка по облігаціях. Припускається гіпотеза, що в умовах рівноваги норма прибутку на фізичний капітал (тобто на наявний запас інвестицій юварів) дорівнює ставці доходів за облігаціями.

Отже, друга відмінність моделі - відстежити, як грошово-кредитнаа політика виливає на виробництво.

Розгляньмо у цьому випадку критерій максимуму прибутку щодо капіталу (фондів) за фіксованого рівня зайнятості:

, ; (тобто гранична продуктивність фондів у вартісній формі дорівнює нормі прибутку).

Припустимо, що з якихось причин попит E (на продукцію) виявився меншим за пропозицію Y⁰ за умови повної зайнятості.

У цьому випадку, як вважав Кейнс, фактично вироблений кінцевий продукт Y дорівнюватиме попиту Y=E, тобто Y<Y⁰.

Це негайно вплине на ринок робочої сили, оскільки за решти рівних умов менший обсяг продукту можна виготовити за меншої чисельності працівників, тобто L<L⁰.

Отже, якщо в класичній моделі рельна заробітна плата визначала чисельність зайнятих , то в моделі Кейнса попит на товари E визначає рівень зайнятості L, при цьому L⁰-L і є тим рівнем безробіття, який диктується ринком грошей і товарів. Розгадка тут у тім, що виробники не спроможні продати стільки, скільки вони прагнуть, а виробляють і продають лише в обсязі попиту. Тому крива попиту на робочу силу, котра виводилася за гіпотези максимізації прибутку, не може бути використана.

Отже, основні новації моделі Кейнса порівняно з класичною моделлю:

рівновага на ринку товарів досягається за рівності прогнозованого попиту і фактичної пропозиції;

фактичний попит на робочу силу визначається у співвідношенні з фактично запитуваним продуктом, а отже, рівновага на ринку робочої сили може досягатись тоді, коли ринок товарів перебуває в рівновазі.

Модель Ксйнса записується у вигляді:

Ринок робочої сили: , .

Ринок грошей: , , , , Lq(r) - попит на облігації.

Ринок товарів: , , , ; .

Розгляньмо рівновагу на ринку товарів, узявши, наприклад, гіпотезу, що залежності C(Y), I(r) є лінійними: ( ); ( )

, , тобто крива рівноваги на ринку товарів (крива IS) є лінійно-спадпою функцією r і, отже, за фіксованого значення r має єдине рівноважне значення .

Розгляньмо тепер рівновагу на ринку грошей. Припустимо, що попит на облігації Lq(r) лінійно залежить від r: . Умова рівноваги: , , тобто крива рівноваги на ринку грошей (LM) є зростаючою лінійною функцією r, о і же. за фіксованого r маємо єдине рівноважне значення .

Загальна рівновага на ринку грошей і товарів досягається за умови: , зазначимо, що точка рівноваги (Y⁰, r⁰) (точка перетину ліній IS i LM) - єдина. Загальна рівноваuа на ринках грошей і товарів однозначно визначає фактичпу погребу в робочій силі: Y₀.=F(K,L₀). .

У першому квадранті т\ г зображені лінії IS i LM , у четвертому квадранті - виробнича функція економіки (ВФ) як функція L, у третьому квадранті криві попипу і пропозиції на робочу силу.

Модифікацією підходу Кейнса є монетаристськип аналіз економіки (розвинутий на початку 70-х років XX століття М. Фрідменом). У чому ж полягає сутність відмінностей підходів Кейнса і Фрідмена? Кейнс уважав, що найбільш значний вплив на зміну основних макроекономічних показників справляє попит на товари, а на думку Фрідмена, головне - це контроль за пропозицією грошей. Монетарне™ також переконані в тому, що спекулятивний попит на гроші не залежить від ставки відсотка, тому збільшення пропозиції грошей призводить до зростання цін, а не обсягів виробництва, як це випливало б з моделі Кейнса. За їх твердженнями, грошово-кредитна політика не може суттєво вплинути у довготерміновому плані па реальний обсяг виробництва та стан безробіття, хоча у короткотерміновому - це є можливим.

Як свідчить досвід України та інших країн, інколи справджується підхід Кейнса, а інколи - Фрідмена: невисокого рівня і контрольована державою інфляція - діє кейнсіанський підхід; гіперінфляція і слабкий контроль держави - монетаристський підхід.