- •1. Підходи до історії психології.
- •3. Завдання історії психології.
- •4. Періодизація історії психології.
- •5. Методи, що використовуються в історії психології.
- •6. Функції історії психології, її роль в розвитку знань.
- •8. Психологічні погляди в Стародавній Індії. Тлумачення душі і свідомості в буддизмі і джайнізмі (проблема самосвідомості).
- •9. Психологічні аспекти вчень, філософських шкіл в Стародавній Індії (чарвакка, йога, веданта, міманса, н’яя, вайшешика).
- •12. Піфагорійський союз і зміна уявлень про душу.
- •13. Моральна психологія Сократа і психологічні ідеї в філософській системі Платона.
- •15. Психологічні ідеї Епікура.
- •17. Психологічні погляди античних лікарів. Гуморальна теорія і трактування темпераменту.
1. Підходи до історії психології.
Відповідно до першого підходу, психологія має тривалу передісторію і коротку історію, яка починається з другої половини XIX ст. (Г. Еббінгауз). Розвиток психології поділяють на два етапи: передісторія (до кінця першої половини XIX ст.) та історія (з другої половини XIX ст.).
Представники другого підходу вважають, що розвиток психологічної думки потрібно розділити на три етапи:
1-й етап – донаукова (міфологічна) психологія – коли панували анімістичні уявлення про душу;
2-й етап – філософська психологія – коли психологія була частиною філософії, об´єднана з нею спільним методом (від античності до XIX ст.);
3-й етап – власне наукова психологія, з другої половини XIX ст.
Третій підхід – культурологічний – розвиток психологічної науки розглядає в контексті розвитку людської культури загалом. До цього підходу належить вчинкова концепція в історії психології, яку розробив український учений В. А. Роменець. Згідно з цим підходом, етапи розвитку психології виокремлюють за історичними епохами: психологія Міфологічного періоду, психологія Античності, психологія Середньовіччя, психологія Відродження, психологія епохи Бароко, психологія Просвітництва, психологія Сцієнтизму (епохи, що бере початок у XIX ст., у якій, до речі, живемо й ми, її назва походить від лат. «scientia» – наука, і відображає ту рушійну силу, яку має наука в сучасній культурі).
2. Предмет історії психології.
Предмет - уявлення про психічної реальності на різних етапах розвитку науки
3. Завдання історії психології.
вивчати закономірності розвитку знань про психіку.
розкрити взаємозв'язок психології з іншими науками, від яких залежать її досягнення.
з'ясувати залежність зародження і сприйняття знань від соціокультурного контексту, від ідеологічних впливів на наукову творчість, тобто від потреб суспільства (бо наука - не ізольована система, вона покликана задовольняти потреби).
осмислити роль особистості, її індивідуального шляху в становленні самої науки.
4. Періодизація історії психології.
I етап (до XVI ст..)- психологія як наука про душу. Таке визначення психології було дане більше двох тисяч років назад. Наявністю душі намагалися пояснити всі незрозумілі явища в житті людини;
II етап (XVII ст..) – психологія як наука про свідомість Виникає в XVII столітті у зв’язку з розвитком природних наук. Здатність думати, відчувати, бажати назвали свідомістю. Основним методом вивчення вважалося спостереження людини за самим собою і опис фактів. Досліджували два процеси: процес відчуття і процес мислення;
ІІІ етап (XVIII ст..) – психологія як наука про поведінку Виникає а XX столітті. Завдання психології – ставити експерименти і спостерігати за тим, що можна безпосередньо побачити, а саме: поведінка, вчинки, реакції людини (мотиви, що викликають вчинки, не враховувалися);
IV етап (XIX ст)- психологія як наука, що вивчає об’єктивні закономірності, прояви і механізми психіки.
5. Методи, що використовуються в історії психології.
Функціональна диференціація методів дослідження в історії психології відбувається за ознакою змісту пізнавальних та перетворюючих дій, які реалізуються дослідником під час дослідження. Виділяють їх таким чином:
1) методи теоретичного дослідження;
2) методи емпіричного дослідження предмета;
3) методи аналізу, тлумачення та інтерпретації теоретичних та емпіричних даних дослідження
Конкретні методики: вивчення наукових шкіл, інтерв'ю, вивчення архівних матеріалів, біографічний та автобіографічний методи. Основний метод - теоретична реконструкція, опис і критичний аналіз наукових систем минулого; наприклад історико-психологічний аналіз, або категоріальний підхід (розроблений М. Г. Ярошевський).