1. Підходи до історії психології.

Відповідно до першого підходу, психологія має тривалу передісторію і коротку історію, яка починається з другої половини XIX ст. (Г. Еббінгауз). Розвиток психології поділяють на два етапи: передісторія (до кінця першої половини XIX ст.) та історія (з другої половини XIX ст.).

Представники другого підходу вважають, що розвиток психологічної думки потрібно розділити на три етапи:

1-й етап – донаукова (міфологічна) психологія – коли панували анімістичні уявлення про душу;

2-й етап – філософська психологія – коли психологія була частиною філософії, об´єднана з нею спільним методом (від античності до XIX ст.);

3-й етап – власне наукова психологія, з другої половини XIX ст.

Третій підхід – культурологічний – розвиток психологічної науки розглядає в контексті розвитку людської культури загалом. До цього підходу належить вчинкова концепція в історії психології, яку розробив український учений В. А. Роменець. Згідно з цим підходом, етапи розвитку психології виокремлюють за історичними епохами: психологія Міфологічного періоду, психологія Античності, психологія Середньовіччя, психологія Відродження, психологія епохи Бароко, психологія Просвітництва, психологія Сцієнтизму (епохи, що бере початок у XIX ст., у якій, до речі, живемо й ми, її назва походить від лат. «scientia» – наука, і відображає ту рушійну силу, яку має наука в сучасній культурі).

2. Предмет історії психології.

Предмет - уявлення про психічної реальності на різних етапах розвитку науки

3. Завдання історії психології.

вивчати закономірності розвитку знань про психіку.

розкрити взаємозв'язок психології з іншими науками, від яких залежать її досягнення.

з'ясувати залежність зародження і сприйняття знань від соціокультурного контексту, від ідеологічних впливів на наукову творчість, тобто від потреб суспільства (бо наука - не ізольована система, вона покликана задовольняти потреби).

осмислити роль особистості, її індивідуального шляху в становленні самої науки.

4. Періодизація історії психології.

I етап (до XVI ст..)- психологія як наука про душу. Таке визначення психології було дане більше двох тисяч років назад. Наявністю душі намагалися пояснити всі незрозумілі явища в житті людини;

II етап (XVII ст..) – психологія як наука про свідомість Виникає в XVII столітті у зв’язку з розвитком природних наук. Здатність думати, відчувати, бажати назвали свідомістю. Основним методом вивчення вважалося спостереження людини за самим собою і опис фактів. Досліджували два процеси: процес відчуття і процес мислення;

ІІІ етап (XVIII ст..) – психологія як наука про поведінку Виникає а XX столітті. Завдання психології – ставити експерименти і спостерігати за тим, що можна безпосередньо побачити, а саме: поведінка, вчинки, реакції людини (мотиви, що викликають вчинки, не враховувалися);

IV етап (XIX ст)- психологія як наука, що вивчає об’єктивні закономірності, прояви і механізми психіки.

5. Методи, що використовуються в історії психології.

Функціональна диференціація методів дослідження в історії психології відбувається за ознакою змісту пізнавальних та перетворюючих дій, які реалізуються дослідником під час дослідження. Виділяють їх таким чином:

1) методи теоретичного дослідження;

2) методи емпіричного дослідження предмета;

3) методи аналізу, тлумачення та інтерпретації теоретичних та емпіричних даних дослідження

Конкретні методики: вивчення наукових шкіл, інтерв'ю, вивчення архівних матеріалів, біографічний та автобіографічний методи. Основний метод - теоретична реконструкція, опис і критичний аналіз наукових систем минулого; наприклад історико-психологічний аналіз, або категоріальний підхід (розроблений М. Г. Ярошевський).