19. Охарактеризуйте плани і політику сусідніх держав щодо України напередодні та початку Другої світової війни.

У складних і драматичних умовах напередодні та на початку Другої світової війни постало українське питання – доля українських земель. Напередодні Другої світової війни українські землі пербували в складі СРСР, Польщі, Чехо-Словаччини, Румунії, які попри різний соціально-політичний устрій , виявили однакову схильність до дискримінації українства, протидіяли українській державності. Водночас українські політичні сили мали надію на певний реванш у боротьбі за свою незалежнсть.

Свої плани щодо України мала Польща. Польський міністр не приховував, що його держава теж претендує на Радянську Україну і на вихід до Чорного моря. Західна Україна була внутрішньою напівколонією Польщі, її сировинним придатком. Гітлер намагався використати українців для дестабілізації Польщі. 1 вересня 1939 р. фашистська Німеччина напала на Польщу. Польща як держава розпалась.

22 серпня 1939 р. радянське керівництво висунуло вимоги про визнання інтересів СРСР на Балтиці, у Південно-Східній Європі. Воно планувало “зібрати” всі українські землі в складі УРСР як частини СРСР.

28 вересня 1939 р. було підписано радянсько-німецький договір про дружбу і кордони. СРСР реалізувала свої передвоєнні плани щодо Західної України. Згідно з домовленістю кордон пройшов по “лінії Керзона”. Переважна більшість території Західної України ввійшла в межі СРСР. Проте, бажаючи домогтися контролю над Литвою, Сталін не наполягав на приєднанні до УРСР Лемківщини, Посяння, Холмщини і Підляшшя. Тому ці українські етнічні території опинилися під німецькою окупацією. 13-15 листопада 1939 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Закон про прийняття Західної України до складу УРСР. У плани СРСР вхолило також приєднання Буковини. 28 червня 1940 р. румунський уряд заявив про згоду передати Радянському Союзу Бессарабію і Північну Буковину.

На території західних областей нова влада почала утверджувати порядки, що існували в СРСР. Здійснювалась націоналізація банків і промисловості, конфіскація поміщицьких земель, реорганізація системи народної освіти. Було проведено експропріацію понад 2200 промислових підприємств. Водночас розгорнулися роботи з реконструкції та спорудженні підприємств. До середини лютого 1940 р. 42 тис. безробітніх одержали роботу. Наприкінці 1939 р. в основному завершився розподіл конфіскованих земель. Почалося технічне переозброєння сільського господарства. Була проведена українізація системи народної освіти, державних установ, судочинства; поліпшення медичного обслуговування, особливо на селі.

20 Охарактеризуйте процес „радянізації” на Західній Україні після включення її до складу срср та урср. Як оцінюються ці подцї в історичній літературі?

Сталінський режим нехтував місцевими ообливостями, звичаями, традиціями, намагаючись уніфікувати управління економікою, соціально-політичною і культурною сферами буття людей. Всюди безцеремонно запроваджувалася російська мова: на виробництві, в установах, на транспорті, в системі освіти. Всі відповідальні посади обіймали русифіковані вихідці зі східних областей.

У жовтні 1946 р. ЦК КП(б)У прийняв спеціальну постанову „Про заходи щодо посилення массово-політичної та ідеологічної роботи в західних областях України”. Відповвідно все доросле населення було взяте під невсипущий контроль. Злочинні методи колективізації, які свого часу застосовувалися на Сході України, були повністю повторені у західному регіоні: адміністративний і податковий тиск, так зване „розкуркулення”, арешти й депортації селян до Сибіру.

Одним з елементів радянизації західноукраїнських територій і встановлення тотального ідеологічного контролю над місцевим населенням була заборона греко-католицької (уніатської) церкви та приєднання її до руської православної церкви.

У квітні 1945 р. в газетах „Радянська Україна”(Київ) та „Вільна Україна” (Львів) з’явилася велика стаття за підписом В. Росовича(насправді Я. Галана) підназвою „З хрестом чи ножем”, яка містила гострі нападки на уніатів. Греко-католицьку церкву звинуватили у співробітництві з німецько-фашистськими окупантами та українськими буржуазними націоналістами.

Грубий і безцеремонний натиск на греко-католицьку церкву без згоди переважної більшості віруючих викликав глухий протест. Греко-католицька церква на західноукраїнських землях не зникла – вона пішла у підпілля, почався „катакомбний” період її існування (1946-1989).

Отже, відновлення сталінського терористичного режиму принесло на західноукраїнські землі нові випробовування: насильницьку колективізацію сільського господарствва, массові репресії, русиффікацію і релегійні утиски.

22. Назвіть об''''єктивні та суб''''єктивні фактори, які сприяли утворенню незалежної української держави.

До об’єктивних причин належать:

1. Наявність економічного потенціалу, здатного при фундаментальній відповідній реформації забезпечити всім необхідним народ України (за кількісними показниками він випереджав потенціал Франції, Італії, Іспанії та інших країн).

2. Існування основ для розбудови нової структури державності України – Ради, виконавчі органи та ін., які позбувшись опіки колишнього союзного центру, могли б виконувати після оновлення відповідні функції у перехідний період до побудови демократичної держави.

3. Неспроможність керівництва СРСР, що призвело країну на поч. 90-х рр. щодо краху, знайти вихід з кризи, небажання його дати можливість республікам реально вирішувати свої проблеми.

4. Участь України в міжнародних організаціях (ООН, ЮНЕСКО, МАГАТЕ та ін.), що забезпечують можливість повного визнання світом нової суверенної держави.

5. Загострення соціально-економічної кризи в СРСР, розвал його єдиного народногосподарського комплексу, зросле економічне протистояння різних республік, їх пошук самостійних виходів з глухого кута.

6. Наявність кадрового потенціалу, що міг би практично забезпечити функціонування всіх ланок державного організму (при його необхідній переорієнтації і оновленні).

7. Цілісність території України, відсутність особливих суперечностей з цього питання між політичними силами і етнічними утвореннями.

Суб’єктивними ж факторами є:

1. Бажання народу України самостійно вирішувати свою долю.

2. Швидкий процес відродження національної самосвідомості (і не лише українців) населення республіки.

3. Демократизація громадського життя суспільства, поступове звільнення особи від догм старого мислення.

4. Формування багатопартійності (створюються нові громадські об’єднання і політичні партії) і зростання впливу цього фактора на соціально-політичне життя України.

5. Зародження та утвердження нових підходів і розумінь до форм власності в Україні.

6. Наявність активної політичної підтримки Канади, США, розвинутих європейських країн.

23. Коли і за яких обставин було прийнято Акт проголошення незалежності України? Визначте значення референдуму 1 грудня 1991 року, його підсумків.

Серпневі дні 1991р.в СРСР, Акт проголошення незалежності України 24 серпня прискорили і різко змінили політичну ситуацію в Україні. з цього моменту досить швидко і чітко вимальовуються практичні кроки реалізації Декларації.

Важливим етапом на шляху утвердження державної незалежності України стали Всеукраїнський референдум і вибори Президента України 1 грудня 1991р., як і вільним волевиявленням (90,3% голосів із тих, хто взяв участь у референдумі) українського народу підтвердили “Акт проголошення незалежності України”. Одночасно з референдумом вперше в історії України всенародно обирався на альтернативній основі президент України. Від різних політичних партій, організацій і рухів на цю посаду претендували шість кандидатів: Гриньов, Кравчук, Лук’яненко, Табурянський, Чорновіл та Юхновський. В результаті виборів Президентом став Леонід Кравчук, за якого проголосувало 61,6% виборців, що взяли участь у голосуванні. На урочистому засіданні Верховної Ради 5 грудня 1991р. він склав присягу на вірність українському народу.