50 Охарактеризуйте розвиток освіти за часів Київської Русі та Гетьманщини.Які національні риси вона мала?

Ще у дохристиянський період східні слов’яни мали свою писемність.Існування власної писемності та освіти є основною ознакою цивілізованості народу.Засвідчене археологами значне поширення грамотності на Русі є безпосереднім наслідком розвитку Давньоруської освіти.Вже у 863р на Київську Русь приходить глаголиця(кирилиця).Вдосконалений її варіант з’являється вже піля охрещення Русі.В ній було 43 літери.За часів Володимира та Ярослава Мудрого шкільна освіта була важливою сферою загальнодержавної та церковної політики.Про високий рівень розвитку освіти свідчить існуюча в той період диференціація навчальних закладів:палацова школа підвищеного типу(державний навчальний заклад,що утримувався за рахунок князя);школа”книжного вчення”(для підготовки священників);світська(приватна) школа домашнього навчання (головним чином,для купецького та ремісничого міського населення).”Навчання книжне” передбачало вивчення богословя ,філософії ,риторики,граматики-прообраз сучасної вищої школи.У 988р Володимир започаткував школи в Києвів основному для дітей бояр та дружинників. А Ярослав Мудрий організувавшколу в Новгороді, де навчалося 300 дітей .Освіта за часів Київської Русі мала 3 ступеня :читання;рачувати і писати;вивчення іноземних мов,в основному грецької.В період з Х-Х!! Ст коритувалися Іонською системою рахунку.Абетку вивчали силобічним методом.Всі підручники були ,головним чином,іноземних авторів,перекладених на давньоруську мову.Це було головним недоліком системи сучасної освіти.У другій половині ХVII ст продовжують діяти братські школи.юякі вже почали втрачати свої позиції у розповсюдженні освіти.Причина-здійснення політики колонізації та окатоличення українського населення.Першою вищою школою на східнослов’янських землях стала Київська колегія .Діячи її проповідували ідею східнословянської єдності ,що було великим внеском в ідеологічну підготовку визвольної війни і повалення влади Польщі.У 1694 р Кіївська колегія дістала назву академії.Вона давала повний курс навчання –від нижчіх класів до фчлософіїта богословя.в академії навчалися сини козаків,міщан,духовенства з різних регіонів України,а також Росії,Балканських Країн.випускники академії працювали учителями шкіл,священниками,концеляристами у різних урядових установах та при війську.Академія допомагала створювати середні школи і в ХVII ст мала філіали у Вінниці,а пізніше в Чернігові,Харкові,Переяславі.Розвиток продуктивних сил,зростаючі потреби суспільства в освічених людях обумовили появу ряду освітніх закладів.у другій половині ХVII ст відкрито Чернігівську колегію,де здобували освіту діти міщан,козаків,духовенства,інколи селян з Ліво- та Правобережної України.

51. Наслідки Берестейської унії у духовній сфері

Як же виникла ідея підписання Берестейської унії 1596 року? На думку церковних і світських дослідників, існувало кілька соціально-економічних і політичних причин, які зумовили укладання унії з Римом. Одним із найбільших негараздів у житті православної церкви в Україні XVI ст. був світський патронат над нею. Польський король забезпечував ієрархічне і майнове становище світських вельмож у православній церкві. Ці люди, як правило, дбали лише про свої матеріальні вигоди, які давали їм високі церковні посади. Наслідуючи королів, українські магнати і шляхта теж зловживали правом патронату над церквою у своїх маєтках. Внаслідок цього відбувається деморалізація і розлад на всіх щаблях церковної організації православної церкви. Тому творці унії намагалися покласти край втручанню світських осіб в церковні справи шляхом унії, зрівнявши у правах православну церкву з римо-католицькою.

Другою причиною, яка дезорганізовувала церковне життя в Україні цього періоду, було втручання в церковні справи братств. Церковні братства були світськими громадсько-релігійними об’єднаннями. Вони постійно намагалися здійснювати контроль над церковною владою, що ображало, а часом і принижувало православне духовенство. Православні єпископи прагнули звільнитися від втручання братчиків в церковні справи і тому мали намір піти в унію з Римом, де такої підконтрольності вищого духовенства з боку віруючих не було.

Існували й інші причини, які підштовхували ієрархів православної церкви до прийняття Берестейської унії. Вони бачили неефективне духовне керівництво і меркантильне ставлення до української церкви з боку східних патріархів, зокрема Константинопольського, під юрисдикцією якого перебували (Константинопольські патріархи були справжніми заложниками турецьких султанів, які вміло маніпулювали ними для здійснення своєї зовнішньої політики щодо України). Перед політичним тиском на українську православну церкву з боку Москви, релігійним наступом з боку Речі Посполитої східні патріархи були безпорадні. Отож, українська православна церква була поставлена перед вибором: чи продовжувати безнадійну боротьбу за своє існування в оточенні римо-католицької церкви, чи прийняти унію з Римом, зберігши традиційний православно-візантійський обряд, національну самобутність свого народу, змінивши лише залежність від Константинопольського патріарха верховенством папи римського.

Оцінки Берестейської унії 1596 року досить суперечливі. Як правило, православні автори звертають увагу на насильницький спосіб введення унії та запеклу боротьбу з нею українського народу. Греко-католики, навпаки, акцентують увагу на тому позитивному, що дала унія, вважаючи її прийняття важливим чинником історії українського народу, його культури та духовності.