59.Визначте пріорітетні напрямки наукової, освітньої, промислової політики України після проголошення незалежності

Необхідно відмітити, що нажаль розвиток промислово-технологічної політики України спочатку відбувався хаотично, без дотримання державних пріоритетів, за відсутності, або помилкової промислової політики.

Отже, щоб вирішити завдання промислово-технічної політики, доцільно реалізувати її основні напрямки:

– зміна податкової системи;

– державні гарантії вітчизняним та іноземним кредиторам;

– розбудова значущих для України промислових галузей з доведенням їх до світових рівнів;

– розвиток підприємництва, створення спільних, малих і середніх підприємств, оптимізація співвідношень великих, середніх і малих підприємств різних форм власності;

– удосконалення мережі науково-технічного та науково-технологічного забезпечення і охорони інтелектуальної власності, підготовки та перепідготовки кадрів для нових укладів у промисловості;

– задоволення потреб суспільства побутовими приладами, оборони країни у новій техніці.

Таким чином, аналіз пріоритетніних напрямків освітньої, наукової політики показує, що в цілому вони розвиваються поступально.

Пріоритетними напрямками освітньої, наукової сфери були трансформація в нову суспільно-політичну систему зразка Західної Європи, перебудова навчальних програм, засобів, реструктуризація загальноосвітньої, професійно-технічної середньої, середньо-технічної, вищої школи, перехід на 12-тибальну систему оцінювання учнів, на 12-річний термін навчання у середній школі, на трьохступеневу систему підготовки спеціалістів для народного господарства в нових історичних умовах.

60. Розкрийте суть, періодизацію та соціально-економічні наслідки сучасної науково-технічної революції для українського суспільства.

Наука України до здобуття незалежності була зорієнтована на потреби військово-промислового комплексу і фінансування здійснювалось з джерел призначених на розвиток ВПК. Повсюдне скорочення бюджетних асигнувань болюче позначилося на науковій сфері. У розвинутих країнах на наукові дослідження виділяється щонайменше 2% валового внутрішнього продукту. В Україні ці асигнування скоротилися з 3,1% ВВП у 1990р. до 0,5% в 2000р. Найбільше постраждали інститути, пов’язані з ВПК, а також фундаментальні дослідження, які не можуть бути самоокупними.

У науковому комплексі України налічується понад 1300 різних установ, в яких зайнято більш 300 тис. науковців. Це вдвічі більше, ніж у деяких західних країнах, але ефективність наукових досліджень була набагато нижчою, ніж у Західній Європі чи Америці. В останні роки через низьку заробітну плату кваліфіковані вчені виїжджали на постійну роботу в наукові установи Західних держав. Найвідчутніші втрати від “відпливу умів” спостерігаються серед генетиків, біохіміків, фізіологів, фізиків-теоретиків.

Незважаючи на негативні явища в науковій сфері, поступово перебудовується робота Академії наук, яка з 1994р. проголошена Національною. Посилюється увага до фундаментальних досліджень, виконуються цікаві й перспективні роботи в галузі проблем енергетики, екології, клітинної біології, генної інженерії та ін.