2. Облік операцій в іноземній валюті

З міжнародних стандартів фінансової звітності, регулюючих облік операцій в іноземній валюті і перерахунок статі фінансової звітності зарубіжних компаній, основним виступає МСФЗ 21 "Вплив змін валютних курсів", переглянутий в 1993 р. Він визначає обмінний курс, який необхідно використовувати для ведення обліку операцій в іноземній валюті і перерахунку фінансової звітності зарубіжних компаній, порядок визначення і відображення в чеці курсових різниць, розкриття інформації в обліковій політиці і фінансовій звітності.

Операції в іноземній валюті при первинному визнанні відображуються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції.

Валютний курс на дату здійснення операції часто називають споткурсом. Для зручності застосовується курс, наближений до фактичного курсу на дату здійснення операцій. Наприклад, можна використовувати єдиний курс впродовж тижня або місяця для всіх операцій в кожній іноземній валюті, здійснених за цей звітний період. Проте якщо валютний курс істотно коливається, застосування середнього курсу є ненадійним.

На кожну дату балансу згідно МСФЗ 21:

а) монетарні статті в іноземній валюті слід відображати з використанням валютного курсу при закритті;

б) немонетарні статті, що відображаються за історичною собівартістю, необхідно визначати по валютному курсу на дату здійснення операцій;

в) немонетарні статті, що відображаються за справедливою вартістю, слід визнавати по валютному курсу, який існував на момент визначення цієї вартості.

У зв'язку з коливанням валютних курсів при відображенні операцій в іноземній валюті можуть виникнути курсові різниці.

Курсові різниці, які виникають по монетарних статтях, при перерахунку по курсах, відмінних від курсів, по яких вони були спочатку відображені впродовж періоду або відображені в попередніх фінансових звітах, признаються як доходи або витрати в тому періоді, в якому вони виникли. Курсові різниці по чистих інвестиціях підприємства в зарубіжну господарську одиницю, які є монетарними статтями, класифікуються у фінансових звітах як власний капітал до моменту їх вибуття, якщо вони признаються вже як доходи або витрати.

Курсові різниці можуть виникати унаслідок значної девальвації або знецінення валюти, проти чого не існує практичних засобів хеджування, і це впливає на заборгованість, що виникає безпосередньо після придбання активів, рахунок на які був виписаний в іноземній валюті і який не можна погасити. Такі курсові різниці слід додавати до балансової вартості відповідного активу за умови, що відкоректована балансова вартість не перевищує якнайменшу з оцінок - відновну собівартість і суму очікуваного відшкодування від продажу або використовування активу.

Фінансові звіти зарубіжних господарських одиниць. Метод, який застосовується для переведення фінансових звітів зарубіжних господарських одиниць, залежить від засобу фінансування і функціонування підприємства щодо підприємства, яке звітує. Для досягнення цієї мети зарубіжні господарські одиниці класифікуються або як "зарубіжні господарські одиниці, що є складовою частиною операцій підзвітного підприємства", або як "зарубіжні підприємства". Зарубіжне підприємство, навпаки, акумулює грошові кошти або інші монетарні статті, несе витрати, генерує прибуток і, можливо, погашає позики, причому, переважно в своїй місцевій валюті. Воно може також здійснювати операції в іноземних валютах, включаючи операції у валюті звітності. Коли існує різниця в курсі обміну валюти звітності на місцеву валюту, вона неістотно або зовсім не впливає безпосередньо на справжні і майбутні рухи грошових коштів від операцій зарубіжного підприємства або підприємства, яке звітує. Зміна валютного курсу, швидше, впливає на чисті інвестиції підзвітних підприємств, ніж на окремі монетарні і немонетарні статті, що містяться в звітності зарубіжних підприємств. При переведенні фінансових звітів зарубіжного підприємства з метою його включення в свої фінансові звіти підприємство, яке звітує, згідно МСФЗ 21 повинне застосовувати такі процедури:

- переведення як монетарних, так і немонетарних активів і зобов'язань зарубіжного підприємства по курсу при закритті;

- переведення статей доходів і витрат зарубіжного підприємства по валютних курсах на дату операцій, крім випадків, коли зарубіжне підприємство звітує у валюті країни з гіперінфляційною економікою; в цьому випадку статті доходів і витрат слід перераховувати по валютних курсах при закритті;

- класифікація всіх остаточних курсових різниць така ж як і у власного капіталу, поки не відбудеться вибуття чистих інвестицій.

Фінансові звіти зарубіжного підприємства, яке складає звітність в країні з гіперінфляційною економікою, перераховуються відповідно до МСФЗ 29 "Фінансова звітність в умовах гіперінфляції" до того, як вони будуть переведені у валюту звітності підприємства, яке звітує.

У примітках до фінансової звітності підприємства слід розкривати: суму курсових різниць, включених в чистий прибуток або збиток впродовж певного періоду; чисті курсові різниці, класифіковані як власний капітал у вигляді окремої складової власного капіталу, а також узгодження суми таких курсових різниць на початок і кінець звітного періоду; суми курсових різниць, що виникають протягом періоду, які включаються в балансову вартість активу відповідно до дозволеного альтернативного підходу.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти країни розташування підприємства, то слід розкривати причину застосування іншої валюти.

Якщо відбувається зміна в класифікації зарубіжної господарської одиниці, підприємству необхідно розкривати: характер зміни в класифікації; причину зміни; вплив зміни в класифікації на акціонерний капітал; вплив на чистий прибуток або збиток за будь-який попередній приведений період, якщо зміна в класифікації відбулася на початку першого з приведених періодів.