4. Міжнародні системи планів рахунків бухгалтерського обліку.

Система рахунків бухгалтерського обліку подається за типовим планом. Планом рахунків бухгалтерського обліку називається їx групування за економічним змістом, призначенням i структурою в систематизованому переліку. Міжнародні системи цих планів становлять таке їx групування, що дає можливість обліковувати i контролювати господарську діяльність як у межах окремих підприємств i країн, так i на міжнародному piвнi.

Проблемам утворення та впровадження планів рахунків бухгалтерського обліку у світі приділяють дуже багато уваги. Це пояснюється необхідністю забезпечення достовірності облікових даних, підвищення їx управлінських функцій, впровадження на їx основі дієвих систем оподаткування.

Нині створено три міжнародні плани рахунків бухгалтерського обліку:

– Європейського Союзу;

– Африканського Союзу;

– Англосаксонської облікової системи.

Найпоширеніший план рахунків Африканського Союзу (до липня 2002 р. — Організація африканської єдності). Він розроблений у 1969 p. i впроваджений у більшості країн Африки як національний.

План рахунків бухгалтерського обліку ЄС

План рахунків бухгалтерського обліку ЄC визначає бухгалтерський облік як функцію управління та інформаційне джерело прийняття рішень. Biн базується на міжнародних i національних стандартах i законах.

Основними особливостями цього плану рахунків є:

Він розроблений 25 липня 1978 p. i встановлює єдині норми та вимоги для країн ЄC за кожною статтею балансу та звіту про прибутки i збитки.

У ньому враховуються вимоги торговельного кодексу, який, зокрема, визначає перелік обов'язкових звітів, що використовуються господарськими одиницями.

Він виходить iз податкових кодексів, які регламентують норми та методи проведення інвентаризації, створення резервів i визначення прибутку, що оподатковується.

Він відповідає вимогам законодавства, яке передбачає організацію обліку та контролю залежно від форм власності, видів підприємств i розмірів.

Детальніше побудову плану рахунків бухгалтерського обліку ЄC розглянемо на прикладі національного плану рахунків Франції.

Загальна характеристика класів рахунків

Клас 1. "Рахунки капіталів" (9 рахунків):

10 "Капітал", 11 "Результат минулого періоду", 12 "Результат звітного періоду".

Клас 2. "Рахунки матеріальних i нематеріальних основних засобів i фінансових вкладень" (8 рахунків):

20 "Нематеріальні основні засоби", 21 "Матеріальні основні засоби", 25 "Фінансові вкладення".

Клас 3. "Рахунки запасів незавершеного виробництва":

31 "Сировина i матеріали", 32 "Інші матеріали", 35 "Готова продукція", 36 "Товари".

Клас 4. "Рахунки розрахунків":

40 "Постачальники", 41 "Покупці", 46 "Дебітори та кредитори".

Клас 5. "Фінансові рахунки":

52 "Каса".

Клас 6. "Рахунки затрат за елементами" (9 рахунків):

60 "Покупки".

Клас 7. "Рахунки доходів за видами" (9 рахунків).

Клас 8. "Спеціальні рахунки" — призначені для обліку коштів i зобов'язань, що мають позабалансовий характер.

Клас 9. "Рахунки аналітичної експлуатації — призначені для прийняття управлінських piшень фірми та перспективного розвитку.

Фінансовий результат визначають шляхом зіставлення затрат із загальним випуском на підприємстві за видами діяльності.

План рахунків Африканського Союзу

Особливістю плану рахунків Африканського Союзу є чітке визначення 9 класів рахунків у двох розділах.

Розділ I. "Рахунки фінансової бухгалтерії”

Клас 1. "Рахунки капіталів":

10 "Капітал", 11 "Резерви", 12 "Результати минулих періодів".

Клас 2. "Рахунки основних засобів":

20 "Нематеріальні активи й основні засоби", 21 "Іншi матеріальні основні засоби", 23 "Матеріальні засоби в незавершеному виробництві".

Клас 3. "Рахунки запасів":

30 "Товари", 31 "Сировина та матеріали", 35 "Готова продукція".

Клас 4. "Рахунки розрахунків":

40 "Постачальники", 41 "Покупці", 46 "Дебітори та кредитори".

Клас 5. "Фінансові рахунки":

57 "Каса".

Розділ II. "Рахунки управлінської бухгалтерії”

Клас 6. "Рахунки витрат за елементами":

60 "Запаси продані", 61 "Сировина та матеріали спожиті”.

Клас 7. "Рахунки доходів за видами":

70 "Продаж товарів", 71 "Продаж готових виробів".

Клас 8. "Ефективність управління":

84 "Визначення результатів реалізації елементів активу",

86 "Визначення чистих результатів діяльності".

Клас 9. "Рахунки аналітичної експлуатації":

91 "Рахунки перерозподілу витрат".

Цей план рахунків передбачає два шляхи визначення чистого результату роботи.

Перший визначається за даними управлінської бухгалтерії: підсумок рахунків 7-го класу "Рахунки доходів за видами" мінус підсумок рахунків 6-го класу "Рахунки витрат за елементами" плюс (мінус) результат реалізації основних засобів (рахунок 84) i мінус підсумок рахунку 86 "Визначення чистого результату діяльності".

Другий визначається за даними рахунків фінансової бухгалтеpiї балансовим методом — шляхом зіставлення дебетових i кредитових залишків за рахунками, а саме: додаються всі суми дебетових залишків за рахунками 1—5 класів i віднімається вся сума кредитових залишків за рахунками 1—5 класів. Результат дорівнює чистому прибутку або чистому збитку.

План рахунків англосаксонської облікової системи

Характерною ознакою англосаксонської облікової системи є відсутність загальноприйнятих національних планів рахунків (Великобританія, США, Канада). Їй властиві такі принципи організації:

а) дві самостійні бухгалтерії — фінансова й управлінська. Фінансовa бухгалтерія дає загальну характеристику майна і всієї діяльності підприємства, веде аналітичний облік розрахунків iз постачальниками, покупцями, іншими юридичними та фізичними особами, а також фінансових операцій. За даними фінансового обліку визначається прибуток i складається фінансова звітність. Управлінський облік призначений для задоволення інформаційних потреб управління i вирішує такі завдання, як визначення очікуваного доходу від тієї чи іншої господарської операції, складання прогнозів про рентабельність випуску нових видів продукції на підставі вивчення ринку збуту i фінансовий стан фірми на перспективу. Він не обов'язковий i застосовується, як правило, на великих фірмах;

б) план рахунків будується на основі методу "витрати –випуск";

в) постійне спрямування бухгалтерського обліку на оперативне визначення фінансового результату;

г) визначення фінансових результатів проводиться на базі групування витрат за елементами з чітким відображенням додаткової вартості.