6.Облік та амортизація основних засобів.

При обліку довгострокових активів використовуються облікові концепції, передбачені міжнародними стандартами бухгалтерського обліку:

• принцип вартості - у день придбання довгострокових активів їx оцінюють та відображають в обліку за купівельною вартістю, вираженою в грошовому еквіваленті;

• принцип погодженості - протягом усього періоду експлуатації (від моменту придбання до моменту списання) витрати з використання довгострокових активів визначають та відображають в обліку так, щоб максимально погодити їx iз тими доходами, які отримала компанія за цей період унаслідок їx експлуатації;

• визнання прибутку чи збитку - визначення фінансового результату від експлуатації довгострокових активів у день списання його з балансу з будь-якої причини.

Для організації обліку основних засобів їх попередньо класифікують за такими ознаками:

• функціональна роль (призначення) майна;

• термін служби (передбачуваний термін використання);

• місце знаходження;

• фізичний характер обладнання.

Крім цього, в більшості західних країн аналітичний облік основного капіталу ведуть за такими групами:

• земля;

• будівлі;

• машини та обладнання;

• автоматичне обладнання;

• обладнання контор.

Кожній складовій цієї класифікації відповідає синтетичний рахунок у плані рахунків.

Облік основного капіталу на Заході ведеться за кожним окремим об’єктом так само, як і в Україні.

Переміщення майна, а також ліквідація основних засобів без письмового дозволу відповідальних осіб не дозволяється. Факт ліквідації оформляється так званим балансом на списання майна. У цьому балансі вказують: ціну придбання, суму нарахованої амортизації, залишкову вартість. За наслідками ліквідації складають спеціальний звіт, у якому перераховують одержані від ліквідації матеріали.

Аналітичний облік ведеться в спеціальних книгах (книга основного капіталу, книга майна). Найпростішим та обов’язковим первинним документом необоротних активів є інвентарна таблиця.

При надходження основних засобів складають бухгалтерський запис:

Д-т „Будівлі”, „Земля”, „Машини і обладнання”

К-т „Рахунки до оплати” (якщо оплата не відбулася)

К-т „Грошові кошти” (якщо оплата відбулася).

При вибутті основних засобів складають бухгалтерський запис:

Д-т „Рахунки до отримання” (якщо оплата не відбулася) Д-т „Грошові кошти” (якщо оплата відбулася).

Д-т „Зношення основних засобів”

Д-т „Збитки від вибуття” або К-т „прибутки від вибуття”

К-т „Будівлі”, „Земля”, „Машини і обладнання”

МСБО 16 передбачається переоцінка ОЗ виходячи з їх справедливої вартості на момент переоцінки. Справедливою вартістю ОЗ є їх ринкова вартість, визначена експертною оцінкою виробленої професійними оцінювачами.

Переоцінку слід проводити регулярно, для того, щоб балансова вартість ОЗ істотно не відрізнялася від їх справедливої вартості на дату балансу. У разі незначного коливання ринкової вартості ОЗ достатньо проводити їх переоцінку кожних 3 або 5 років. Слід пам'ятати, що при переоцінці певного об'єкту ОЗ, необхідно переоцінювати весь клас ОЗ, до якого він належить.

Результати переоцінки відображаються таким чином:

Дооцінки відображається

Д-т «Основні засоби»

К-т «Дооцінка»

Дооцінка в балансі відображається у складі власного капіталу.

Сума зниження ціни списується на витрати підприємства і відображається в звіті про фінансові результати.

МСБУ 16 передбачений перегляд термінів корисного використовування ОЗ. Якщо в результаті аналізу з'ясовується, що термін корисного використовування ОЗ істотно відрізняється від первинної оцінки слід скоректувати суми амортизації в поточному і майбутніх періодах. Періодично також слід переглядати методи нарахування амортизації ОЗ. Зміна методів нарахування амортизації повинна знайти віддзеркалення у фінансовій звітності.

Усі матеріальні активи тривалого користування, крім землі, мають обмежений термін використання. Після кількох років експлуатації засоби виробництва стають повністю непридатними. Вони можуть стати непридатними через одну з двох причин: у результаті їx фізичного зносу, в результаті їx морального зносу.

Фізичний знос засобів виробництва є результатом їx використання, експлуатації, а також дії природних факторів — вітру, дощу, сонця тощо. Періодичний ремонт i постійний догляд можуть зберегти будівлі й обладнання в хорошому стані та значно подовжити термін їx служби, але зрештою будь-яка будівля i кожна машина все-таки стають непридатними.

Моральний знос — це процес, у результаті якого активи не відповідають сучасним вимогам внаслідок прогресу та розвитку техніки й інших причин. Навіть будівлі часто стають морально застарілими, не встигнувши фізично зноситися. Бухгалтери, як правило, не розрізняють фізичний i моральний зноси, оскільки їx цікавить термін експлуатації основних заco6iв, не залежно від можливого терміну їx служби.

МСБО 16 визначає амортизацію як систематичний розподіл вартості об'єкту ОЗ, який підлягає амортизації, на протязі терміну його корисного використання. Вартість ОЗ, які підлягають амортизації, розраховується як різниця між собівартістю об'єкту і його ліквідаційною вартістю.

Якщо у момент придбання і оприбуткування об'єкту ОЗ, не представляється можливим визначити його ліквідаційну вартість то вона прирівнюється до 0.

Терміном корисної експлуатації ОЗ є період, впродовж якого підприємство планує його використовувати. Термін корисної експлуатації ОЗ визначається з урахуванням наступних показників: очікуваної потужності або продуктивності об'єкту; очікуваного фізичного зносу; морального зносу; правових обмежень щодо використання об'єкту.

МСБО 16 не містить вичерпного переліку методів, яких слід дотримуватися при розрахунку амортизації. Єдиною вимогою є те, що метод амортизації повинен забезпечити розподіл вартості активу на систематичній основі і відображати спосіб, при якому підприємство одержить від експлуатації об'єкту, що амортизується, оптимальні економічні вигоди.

МСБУ 16 передбачені наступні методи амортизації:

Метод прямолінійного списання, при якому вартість об'єкту основних засобів списується однаковими частинами впродовж всього терміну використовування.

Сума щорічної амортизації визначається:

(Купівельна вартість – Ліквідаційна вартість)

строк корисної служби

Метод прямолінійного списання має свої переваги і недоліки:

Переваги – простота розрахунку і рівномірність розподілу сум амортизації між звітними періодами; недоліки – не враховується моральний знос, не враховується продуктивність об'єкту в різні роки його експлуатації, не враховується необхідність великих витрат на ремонт останніми роками його експлуатації.

Виробничий метод (пропорційно випуску виробленої продукції) передбачає, що первісна вартість активу знецінюється з кожною випущеною одиницею продукції, і тому знос нараховується безпосередньо на кожен виріб. Норма амортизації на одиницю продукції визначається за формулою:

(Купівельна вартість – Ліквідаційна вартість)

Обсяг випущеної продукції (одиниць)

Вважається, що цей метод теж простий, раціональний і об’єктивний, але широкого використання він не набув, оскільки не можливо наперед визначити точний обсяг випущеної продукції.

Методи прискореного списання:

Метод дегресивної (прискореної) амортизації – передбачає прискорену амортизацію в перші роки експлуатації ОЗ, що означає щорічне зменшення амортизаційних відрахувань. Прискорений метод амортизації визначається найінтенсивнішим використанням об'єкту в перші роки його експлуатації; накопиченням коштів для заміни об'єкту у разі його швидкого морального зносу або інфляції; забезпечення можливості збільшення витрат на ремонт об'єкту в останні роки його експлуатації. Найпоширенішими методами прискореної амортизації є:

- метод суми цифр числа років (кумулятивний метод), за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

- метод зменшуваного залишку (подвійний), за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється.

У бухгалтерському обліку нарахування амортизації відображається:

Д-т «Витрати на амортизацію»

К-т «Накопичений знос основних засобів».