2. Способи оцінки матеріальних запасів.

МСБО 2 „Запаси” передбачає, що при відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

1) метод суцільної ідентифікації (specific ideentifikation method);

2. метод середньої вартості ( average cost method);

3. метод списания перших надходжень - Fifо (first-in-first-out);

4. метод списания останніх надходжень - Lifo (last-in-first-out).

Метод ідентифікації вимагає спеціального кодування кожної пapтії придбаних запасів i їx окремого зберігання. Вартість реалізованих запасів, а також їx залишок на кінець періоду визначається за цінами конкретних партій, тобто за їx фактичними цінами. Але він не набув широкого розповсюдження через незручності, пов'язані з:

• необхідністю мати достатні складські площі для окремого зберігання кожної napтії;

• обтяжливістю прослідковування руху конкретних товарних одиниць за умови наявності великої кількості різноманітних товарів та частої зміни цін на них.

Однак, метод суцільної iдeнтифiкaцii виправдовує себе при організації oблiкy коштовних товарів, вартість окремих одиниць яких суттєво відрізняється від інших. Його застосування є логічним вибором для обліку нерухомості, автомобілів, дорогоцінностей - тобто товарів з високою ціною та в малій кiлькocтi.

Метод середньої вартості. Середня вартість визначається діленням загальної вapтостi товapiв для продажу на кількість одиниць товapiв для продажу.

Метод середньої вартості використовується дуже широко. Biн простий у використанні i систематичний, однак він не відображає динаміки цiн протягом звітного періоду та їx тенденції.

При застосуванні методу середньої вapтості слід пам'ятати, що середня ціна розраховується кожного разу, коли на склад надходить нова партія товару. При вибутті товарів ціна визначається як середньозважена при вибутті.

Середньозважена собівартість забезпечує рівномірну величину прибутку, і меншу залежність від коливання цін.

Метод Fifo широко відомий i розповсюджений у міжнародній практиці. Biн базується на припущенні, що запаси реалізуються у тій послідовності, що й купляються: придбані першими, першими i продаються.

При використанні формули «перше надходження – перша витрата» собівартість запасів в умовах періодичного і постійного обліку однакова. В умовах зростання цін ця формула забезпечує найнижчу собівартість продажу, результатом чого буде великий прибуток. Оцінка запасів по цій формулі найбільш наближена до їх фактичної собівартості.

Метод Lifo базується на тому, що одиниці товару, придбані останніми, реалізуються першими, тобот запас товарів на кінець звітного періоду складається з поточних запасів і перших надходжень.

При використанні формули «останнє надходження – перша витрата» одержуємо найвищу собівартість продажів і якнайменший прибуток. В умовах інфляції ця формула кращим способом відображає витрати і доходи в звіті про фінансові результати. З другого боку використання цієї формули приводить до завищення собівартості запасів в балансі і дає можливість маніпулювати показником звітного прибутку залежно від часу придбання запасів. Внаслідок чого в деяких країнах (Австралія, Великобританія, Сінгапур, Швеція, Швейцарія, а в останній час і в Україні) заборонене використовування формули Lifo.