- •Скоробогатова н.Є. , Черненко н.О. Основи економічної теорії
- •1. Предмет і метод економічної теорії. Економічні потреби та інтереси суспільства
- •1.1. Основні етапи розвитку економічної теорії як науки
- •1.2. Предмет економічної теорії
- •1.3. Методи економічної теорії
- •1.4. Функції економічної теорії
- •1.5. Економічні категорії та закони. Пізнання та використання економічних законів
- •1.6. Економічні потреби та корисність
- •Види потреб:
- •1.7. Бюджетні обмеження
- •Методичні вказівки до проведення семінарських занять
- •Одноваріантні запитання до розділу 1
- •Багатоваріантні запитання до теми 1
- •Приклади розв’язання задач до розділу 1
- •Задачі для самостійного вирішення до розділу 1
- •2. Форми організації суспільного виробництва
- •2.1. Сутність і структура суспільного виробництва. Матеріальне і нематеріальне виробництво
- •2.2. Основні фактори суспільного виробництва та їх взаємозв'язок
- •Властивості ізоквант:
- •2.3. Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники
- •2.4. Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне
- •2.5. Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості
- •2.6. Альтернативні теорії вартості
- •2.7. Закон вартості, його сутність та функції
- •Методичні вказівки до проведення семінарських занять
- •Одноваріантні запитання до розділу 2
- •Багатоваріантні запитання до розділу 2
- •Приклади розв’язання задач до розділу 2
- •Задачі для вирішення до розділу 2
- •3.1. Сутність та види капіталу
- •Види капіталу:
- •I. За джерелами формування:
- •II. За напрямами інвестування:
- •III. За сферами застосування:
- •IV. За роллю у відтворювальному процесі:
- •3.2. Кругообіг капіталу. Перетворення грошей у капітал
- •3.3. Амортизація та відтворення капіталу
- •3.4. Позичковий капітал і позичковий відсоток
- •3.5. Дисконтування
- •3.6. Теорія грошей і грошового обігу
- •Методичні рекомендації до проведення семінарських занять
- •Одноваріантні запитання до розділу 3
- •Багатоваріантні запитання до розділу 3
- •Приклади розв’язання задач до розділу 3
- •Задачі для вирішення до розділу 3
- •4. Підприємство як товаровиробник. Дохід, витрати, прибуток підприємства
- •4.1. Підприємство як економічний суб’єкт
- •4.2. Витрати виробництва
- •4.3. Прибуток підприємства
- •4.4. Вибір підприємством оптимального обсягу випуску продукції
- •Методичні вказівки до проведення семінарських занять
- •Одноваріантні запитання до розділу 4
- •Багатоваріантні запитання до розділу 4
- •Приклади розв’язання задач до розділу 4
- •Задачі для вирішення до розділу 4
- •5.2. Структура та інфраструктура ринку
- •5.3. Суть та механізм дії закону попиту й пропозиції
- •5.4. Еластичність попиту й пропозиції
- •2) Перехресна еластичність попиту
- •3) Еластичність попиту за доходом
- •5.5. Місце і роль конкуренції в системі ринкового механізму
- •Методичні рекомендації до проведення семінарських занять
- •Одноваріантні запитання до розділу 5
- •Багатоваріантні запитання до розділу 5
- •Приклади розв’язання задач до розділу 5
- •Задачі для вирішення до розділу 5
- •6. Національна економіка та макроекономічні показники
- •1. Предмет макроекономіки, її функції та методи
- •6.2. Модель кругових потоків
- •6.3. Система національних рахунків та макроекономічні показники
- •6.4. Номінальні та реальні величини. Цінові індекси
- •6.5. Показники використання ввп. Споживання, заощадження, інвестиції
- •Методичні вказівки до проведення семінарських занять
- •Одноваріантні запитання до розділу 6
- •Багатоваріантні запитання до розділу 6
- •Приклади розв’язання задач до розділу 6
- •Задачі для самостійного вирішення до розділу 6
- •7. Сукупна рівновага. Циклічні коливання національної економіки
- •7.1. Сукупний попит: його структура і фактори
- •7.2. Сукупна пропозиція: функція і визначальні фактори
- •7.3. Макроекономічна рівновага
- •7.4. Циклічні коливання національної економіки
- •7.5. Наслідки порушення рівноваги: інфляція і безробіття
- •Методичні вказівки для проведення семінарських занять
- •Одноваріантні запитання до розділу 7
- •Багатоваріантні запитання до розділу 7
- •Приклади розв’язання задач до розділу 7
- •Задачі для самостійного вирішення до розділу 7
- •8.2. Грошово-кредитна політика
- •8.3. Фіскальна політика держави
- •8.4. Типи та моделі економічного зростання
- •Моделі економічного зростання
- •Методичні вказівки до проведення семінарських занять
- •Одноваріантні запитання до розділу 8
- •Багатоваріантні запитання до розділу 8
- •Приклади розв’язання задач до розділу 8
- •Задачі для самостійного вирішення до розділу 8
- •9. Світова економіка
- •9.1. Світове господарство і міжнародні економічні відносини
- •9.2. Міжнародна торгівля і особливості зовнішньоторговельної політики
- •9.3. Валютний курс і встановлення рівноваги на валютному ринку
- •9.Одель платіжного балансу і рівновага у відкритій економіці
- •Методичні рекомендації для проведення семінарських занять
- •Одноваріантні запитання до розділу 9
- •Багатоваріантні запитання до розділу 9
- •Приклади розв’язання задач до розділу 9
- •Задачі для самостійного вирішення до розділу 9
- •Методичні вказівки для виконання домашньої контрольної роботи
- •Теоретична частина домашньої контрольної роботи
- •Перелік питань для теоретичної частини домашньої контрольної роботи
- •Практична (розрахункова) частина домашньої контрольної роботи «моделювання поведінки конкурентного підприємства»
- •Вихідні дані варіантів розрахункової частини роботи
- •Перелік питань до заліку
- •Рекомендована література
- •Додаток а
- •Додаток б
- •Система рейтингових (вагових) балів та критерії оцінювання
Приклади розв’язання задач до розділу 8
Задача 1. Реальний обсяг ВВП США у 1929 р. становив 710 млрд дол., чисельність населення — 121,993 млн осіб. У 1940 р. чисельність населення збільшилась до 139,204 млн осіб, а реальний ВВП — до 773 млрд дол.
Необхідно визначити:
1) темпи зростання реального ВВП за період з 1929 по 1940 роки;
2) темпи зростання чисельності населення США за цей період;
3) темпи зміни реального ВВП на душу населення.
Поясніть, чому перший показник збільшився, а третій — зменшився.
Розв’язання
1. Темпи зростання реального ВВП США за період з 1929 по 1940 роки становили: (773 – 710) / 710 * 100 % = 8,8 %.
2. Темпи зростання чисельності населення США за цей період дорівнювали: (139,204 – 121,993) / 121,993 * 100 % = 14,1 %.
3. Темпи зміни реального ВВП на душу населення становили:
Оскільки темпи зростання населення США за аналізований період були вищими за темпи зростання реального ВВП, то темпи зміни реального ВВП на душу населення були від’ємними і становили – 4,5 %.
Задачі для самостійного вирішення до розділу 8
Задача 1. Економіка країни характеризується таким даними (млрд євро):
С = 20 + 0,8 (Y – T + TR);
I = 60; G = 30; T = 40; TR = 10.
Державний бюджет збалансований, тобто T = G + TR.
Розрахуйте рівноважний рівень ВВП.
Задача 2. За даними табл. 8.2 визначте:
реальний ВВП на душу населення;
оптимальну чисельність населення в цій країні;
темпи зміни реального ВВП на душу населення у 2000р. порівняно з 1960 р.
Таблиця 8.2
Роки |
Чисельність населення, млн осіб |
Реальний ВВП, млрд дол. США |
Реальний ВВП на душу населення, дол./особу |
1870 |
30 |
9 |
|
1900 |
60 |
24 |
|
1920 |
90 |
45 |
|
1940 |
120 |
66 |
|
1960 |
150 |
90 |
|
1980 |
180 |
99 |
|
2000 |
210 |
105 |
|
Задача 3. Реальний ВВП країни у 2001 р. становив 18 млдр євро, чисельність населення – 32,2 млн осіб. У 2002 р. реальний ВВП – 20,1 млрд євро, приріст населення – 2,3 %.
Визначте темпи приросту реального ВВП на душу населення у 2002 р.
9. Світова економіка
9.1. Світове господарство і міжнародні економічні відносини
9.2. Міжнародна торгівля і особливості зовнішньоторговельної політики
9.3. Валютний курс і встановлення рівноваги на валютному ринку
9.4. Модель платіжного балансу і рівновага у відкритій економіці
9.1. Світове господарство і міжнародні економічні відносини
Світове господарство — це сукупність національних господарств, які беруть участь у міжнародному поділі праці і пов’язані між собою системою міжнародних економічних відносин. Кожен історичний етап розвитку світового господарства характеризують певні масштаби і рівень виробництва, інтернаціоналізація господарського життя і соціально-економічна структура.
Основні історичні етапи розвитку світового господарства:
виникнення міжнародних монополій;
територіальний поділ світу великими державами і утворення величезних колоніальних імперій;
виникнення соціалістичної системи, що призвело до розколу єдиного світового господарства.
Світове господарство – це складна система, що характеризуються великою кількістю складових елементів та рівнів, ієрархією та структурованістю. Суб’єктами світового господарства є транснаціональні компанії (ТНК), національні господарства, міжнародні організації, міжнародні інтеграційні об’єднання. Відносини між окремими елементами світового господарства відбуваються на різних рівнях (відносини між урядами країн, між фірмами тощо). В основі системи світового господарства лежить міжнародне та обмежене національне виробництво матеріальних і духовних благ, їх розподіл, обмін і споживання. Світова економіка має спільну мету – задоволення людських потреб, але в різних підсистемах ця мета модифікується за різних соціально-економічних умов. Виділяють наступні групи країн світового господарства:
розвинуті країни – держав з ринковою економікою і високим рівнем соціально-економічного розвитку, в яких ВВП на душу населення складає не менше 12 тис. дол. Це приблизно 30 країн і територій;
країни, що розвиваються – держави з ринковою економікою і низьким рівнем економічного розвитку;
країни з перехідною економікою – держави, у яких відбувається перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової.
Для включення країн до тієї чи іншої групи застосовують наступні критерії: характер економіки (ринкова або перехідна) та рівень її соціально-економічного розвитку (рівень виробництва ВВП/ВНП на душу населення, галузева структура ВВП, рівень і якість життя).
Світове господарство формується на основі міжнародного поділу праці. Міжнародний поділ праці — це процес відокремлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, виступаючи основою міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності. Міжнародний поділ праці як вищий ступінь суспільного поділу праці є основою міждержавних економічних відносин і об’єктивною умовою загальної економічної взаємозалежності. Основними формами міжнародного поділу праці є міжнародна спеціалізація та міжнародна кооперація.
Міжнародна спеціалізація виробництва – це форма міжнародного поділу праці, за якої зосередження однорідного виробництва у світі відбувається на основі диференціації виробничих процесів між різними країнами та їх суб’єктами (тобто, зосередження виробництва певних видів продукції в одних країнах, а інших видів – в інших країнах).
Існує дві форми спеціалізації: міжгалузева і внутрішньогалузева. Міжгалузева спеціалізація – зосередження в окремих країнах певних галузей виробництва; внутрішньогалузева спеціалізація пов’язана з галузями, що засновані не стільки на використанні природних ресурсів, скільки на результатах науково-технічної діяльності і охоплюють переважно розвинуті країни.
Похідною формою міжнародного поділу праці є міжнародна виробнича кооперація – форма організації спільного або взаємоузгодженого виробництва за участю двох або декількох країн. Найбільшого розвитку вона отримала у машинобудуванні, електроніці, хімічній та деяких інших галузях промисловості, перш за все у виготовленні високотехнологічної продукції.
Економічною формою розвитку міжнародного поділу праці та міжнародного усуспільнення виробництва є інтернаціоналізація. Слід розрізняти поняття «інтернаціоналізація виробництва», «інтернаціоналізація капіталу», «інтернаціоналізація господарського життя».
Інтернаціоналізація виробництва — це встановлення безпосередніх стійких виробничих зв’язків між підприємствами різних країн, внаслідок чого виробничий процес в одній країні стає частиною процесу, що відбувається у світовому масштабі.
Інтернаціоналізація капіталу — це процес переплетіння і об’єднання національних капіталів, що проявляється як у створенні окремими компаніями об’єктів в інших державах, так і в розвитку міжнародних форм зв’язків і контактів між капіталами різних країн.
Інтернаціоналізація господарського життя — це зближення економік країн, що виявляється у зростанні виробничої взаємозалежності, збільшенні міжнародного товарообороту, русі капіталів і робочої сили, взаємному впливові на найважливіші економічні процеси в країнах, у тому числі на динаміку цін, ставки проценту, і т. д.
Ключовою сучасною тенденцією інтернаціоналізації є транснаціоналізація, яка має кількісну та якісну ознаки. Якісно транснаціоналізація проявляється у формуванні внутрішньокорпоративних міжнародних ринків, які охоплюють переважну частину світових потоків товарів, послуг, капіталу і робочої сили. Кількісно — у зростанні числа ТНК і розширенні масштабів їх діяльності. Транснаціональна корпорація — це група підприємств, що функціонують у різних країнах, але контролюються штаб-квартирою, яка знаходиться в одній конкретній країні.
Економічна інтеграція – це широке міждержавне об’єднання, яке діє відповідно до спеціальних угод і має певну організаційну структуру (включаючи спільні керівні та інші установи). У межах такого об’єднання на території країн-учасниць розгортаються різні види господарської діяльності на особливих пільгових, порівняно з рештою країн, умовах. Йому притаманні глибший міжнародний поділ праці, посилений обмін товарами, послугами, капіталами, робочою силою, прискорення усуспільнення виробництва.
У різних регіонах земної кулі в середині 1990-х рр. існувало вже близько 30 інтеграційних угруповань різного типу. Вони суттєво відрізняються одне від одного як за характером відносин, що виникають між країнами-учасницями, так і за результатами діяльності. Провідними міжнародними регіональними економічними об’єднаннями є: Європейський Союз, Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Всесвітня торговельна організація — ВТО (колишня ГАТТ), Європейська Асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) та ін.
Міжнародна трудова міграція — це форма міжнародних економічних відносин, яка полягає у переливанні трудових ресурсів з одних країн в інші і виражає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства. Спочатку вона виникає як стихійне явище, але поступово охоплюється державним регулюванням. Проте до останнього часу зберігається значний елемент ринкової стихії у міжнародній трудовій міграції. Причинами міграції робочої сили є фактори як економічного, так і неекономічного характеру. До причин неекономічного типу відносять: політичні, національні, релігійні, расові, сімейні та ін. Економічні причини пов’язані з відмінностями економічного рівня розвитку окремих країн, зокрема: низький рівень життя, масове безробіття, рівень заробітної плати тощо. Важливим фактором міжнародної трудової міграції є вивіз капіталу, функціонування міжнародних корпорацій.
Міжнародна трудова міграція має, як правило, тимчасовий характер і називається зворотною міграцією. Вона поділяється на три види: тимчасова (робота за контрактом на певний термін), сезонна, маятникова. За рівнем кваліфікації міжнародна трудова міграція поділяється на: міграцію кваліфікованих працівників і міграцію некваліфікованої робочої сили. Залежно від мотивів і бажання виділяють добровільну і примусову міграцію. Існує також легальна та нелегальна міграція.
Міжнародне науково-технічне співробітництво — це форма міжнародних економічних відносин, що являє собою систему економічних зв’язків у сфері науки, техніки, виробництва. Воно існує на основі спільних намірів, закріплених у міжнародних економічних договорах та угодах.
Міжнародні валютно-фінансові організації — це інститути, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання міжнародних економічних відносин. Їх діяльність дозволяє запровадити необхідний регулюючий фактор і певну стабільність у функціонуванні валютно-розрахункових відносин. Провідними з міжнародних валютно-фінансових організацій є: Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку.