6.4. Номінальні та реальні величини. Цінові індекси

Більшість макроекономічних параметрів має номінальні й реальні значення через те, що в національній економіці постійно відбуваються зміни рівня цін. Цінові коливання збільшують або зменшують вартісну оцінку ВВП. Тому розрізняють номінальний ВВП – обсяг виробництва, обчислений у цінах поточного періоду, та реальний ВВП – обсяг випуску продукції, визначений у цінах базового періоду (у порівняних цінах). Реальний ВВП (ВВП_реал) обчислюється шляхом коригування номінального ВВП ( на індекс цін ( :

ВВП_реал = (6.6)

Індекс цін – це відношення цін поточного року до базового (порівнюваного) року. Якщо величина індексу цін менша від одиниці, то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, тобто інфлювання. Якщо ж величина індексу цін більша від одиниці, то відбувається дефлювання, тобто коригування номінального ВВП у бік зниження.

6.5. Показники використання ввп. Споживання, заощадження, інвестиції

Національний дохід, створений у національній економіці, використовується на споживання і заощадження. Споживання є тією частиною доходу домогосподарств, яку вони витрачають на придбання споживчих товарів і послуг. Частина доходу, що не споживається, становить заощадження, які в свою чергу є потенційним джерелом інвестицій. У макроекономічному аналізі справедлива тотожність:

Y – T = C + S, (6.7)

де Y – національний дохід;

Т – податкові відрахування;

С – споживання;

S – заощадження.

Завдяки подвійній ролі заощаджень (як джерела додаткового майбутнього споживання і відрахування від поточного споживання) у макроекономіці особливої ваги набуває проблема визначення функцій споживання і заощадження.

Гранична схильність до споживання (МРС) – це величина додаткового споживання, яке викликає одна додаткова одиниця використовуваного доходу:

МРС = , (6.8)

де – зміна споживання;

– зміна доходу.

Відповідно, гранична схильність до заощадження (МРS):

МРS = , (6.9)

де – зміна споживання;

– зміна доходу.

Причому, МРС + МРS = 1. Виділяють наступні фактори, які впливають на обсяг заощаджень: величина доходу, ліквідність активів, ступінь ризику і невизначеності, очікуваний дохід на акцію.

Заощадження виступають потенційним джерелом інвестицій, які представляють собою затрати на купівлю машин, обладнання та інших засобів виробництва, будівництво та збільшення виробничих запасів. Розрізняють валові та чисті інвестиції. Валові інвестиції – загальний обсяг інвестованих коштів, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва та на приріст товарно-матеріальних запасів. Чисті інвестиції являють собою валові інвестиції зменшені на суму амортизаційних відрахувань. На обсяг інвестицій впливають наступні фактори:

• розподіл одержаного доходу на споживання і заощадження – зростання питомої ваги заощаджень викликає відповідне зростання інвестицій;

• очікувана норма чистого прибутку – чим вона вища, тим більшою буде прибутковість і, відповідно, обсяг інвестицій;

• ставка позичкового процента – якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку позичкового процента, то за інших рівних умов інвестиції будуть ефективнішими;

• очікуваний темп інфляції – чим вищий темп інфляції, тим більше буде знецінюватися майбутній прибуток від інвестицій і, відповідно, знижуються стимулювання інвестицій.