1.6. Економічні потреби та корисність

Потреби – це стан задоволення, який споживач прагне зберегти, або стан не задоволення, якого він хотів би позбутися. Задовольнити свої потреби споживач може за допомогою різного набору продуктів.

Види потреб:

• фізіологічні – їжа,одяг,житло;

• соціальні – спілкування, суспільне визнання;

• духовні – розвиток людини, як особистості (творчість, самовираження).

Одночасно не можливо вдовольнити всі потреби людини, тому необхідно ієрархічно ранжувати потреби і вирішувати, які з них треба задовольнити негайно, а які можна відкласти. Так задоволення первісних потреб породжує бажання задовольнити вторинні потреби (рис. 1.7). Засоби задоволення людських потреб називаються благами.

Вторинні (набутні) потреби	духовні (самовираження)	творчість, саморозвиток
	престижні (повага)	статус, визнання
	соціальні	спілкування, турбота, увага
Первинні потреби	безпека і захищеність	стабільність, гарантія зайнятості
	фізіологічні	їжа, житло, одяг

Рис. 1.7. Ієрархія потреб за Маслоу (піраміда Маслоу)

Потреби задовольняються у процесі споживання. Потреби у споживанні породжують стимули до виробництва. Взаємодія потреб і виробництва забезпечує безперервність суспільного відтворення (рис.1.8).

Прагнення задовольнити зростаючі потреби наштовхується на обмеженість ресурсів. Вибір ефективного використання обмежених ресурсів з максимально можливим задоволенням безмежних потреб є передумовою успіху підприємницької діяльності (рис. 1.9).

Рис.1.8. Взаємовплив потреб і виробництва

Рис. 1.9. Суперечність між безмежністю потреб та обмеженістю ресурсів

Споживацькі переваги – це ранги, які споживач установлює для альтернативних варіантів задоволення потреб. З’являючись на ринку, споживач має вибирати, як найкраще задовольнити свої потреби, не витрачаючи більше, ніж дозволяє власний бюджет (рис. 1.10).

Споживацькі переваги	Ціни на товари
Споживацький вибір
Доходи споживача

Рис. 1.10. Фактори споживацького вибору

Корисність – це задоволення, яке суб’єкт отримує від споживання товарів чи послуг. Між корисністю і кількістю споживаних продуктів існує зв'язок. Який відображає функція корисності – це співвідношення між обсягами спожитих товарів і рівнем корисності:

, (1.1)

де U — корисність;

Q_x, Q_y, ,…, Q_п - обсяги відповідних спожитих товарів.

Приклад. Якщо тижневе споживання студента формується за рахунок пиріжків і котлет, то можна знайти такі їх набори, що мають ринкову корисність для споживача. Перелік таких наборів утворює сітку по споживача (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Сітка по споживанню студента

Набір товарів	N1	N2
Котлети, шт.	8	10
Пиріжки, шт.	20	12

За даними табл.1.2 побудуємо графік, крива на цьому графіку називається кривою байдужості – це комбінації товарів, що забезпечують однаковий рівень задоволення. Гранична норма заміщення – це кількість одного блага, від якої спо­живач змушений відмовитись, заради додаткової одиниці іншого:

, (1.2)

де ∆Q_y = (Q_y2-Q_y1), ∆Q_x = (Q_x2-Q_x1)

При пересуванні вниз по кривій байдужості гранична норма заміщення зменшується.

Сукупна корисність (ТU) – це загальна сума задоволення від споживання благ. Гранична корисність (MU) – це приріст задоволення, яке спостерігається при споживанні людиною додаткової одиниці товару:

(1.3)

Граничну норму заміщення можна легко виразити співвідношенням граничної корисності товару Х і У, тобто:

(1.4)

Закон спадної граничної корисності – величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці благ зменшується до досягнення нульового значення у точці повного насичення потреби. Це стосується більшості благ, але є винятки: антикваріат, колекціонування, а також антиблага (алкоголь).

Закон зростаючої сукупної корисності полягає у тому, що з нарощуванням споживання будь-якого блага загальна сума корисності зрос­тає.