4. Підприємство як товаровиробник. Дохід, витрати, прибуток підприємства

4.1. Підприємство як економічний суб’єкт

4.2. Витрати виробництва

4.3. Прибуток підприємства

4.4. Вибір підприємством оптимального обсягу випуску продукції

4.1. Підприємство як економічний суб’єкт

Підприємство є первинною економічною ланкою, яка здійснює ви­пуск завершеної продукції. Це організація, яка володіє майном і використовує його для господарської діяльності, яка включає управ­ління процесом виробництва, реалізацію продукції, одержання і використан­ня прибутків, відшкодовування своїх витрат.

Підприємство виконує функції:

• організаційну (забезпечення виробництва і реалізації товарів і послуг);

• відтворювальну (інвестування на оновлення і розвиток виробництва, модернізацію підрозділів);

• соціальну (задоволення суспільних потреб, надання засобів існування робітникам).

Сучасна економіка передбачає існування різних форм і видів підприємств. Їх можна класифікувати за різними критеріями:

а) за формами власності:

• індивідуальне (приватна власність фізичної особи, де використана виключно особиста праця, самостійно здійснюється виробництво, весь дохід належить виробнику);

• сімейне (спільна власність та праця членів однієї сім'ї);

• приватне (приватна власність окремої особи з правом найму робочої сили);

• колективне (кооператив, громада, релігійні організації);

• державне (державна власність);

• комунальне (муніципальне) (власність адміністративно-територіальних одиниць);

• спільне (об'єднання різних форм власності, у тому числі й іноземного капіталу);

• орендне підприємства різних форм власності, що передані у користування на певних умовах);

б) за формами організації:

• одноосібне володіння – майно належить одному власнику, який самостійно управляє підприємством і несе повну відповідальність, увесь прибуток належить йому, він може його використовувати на свій розсуд, витрати на управління не значні;

• партнерство – форма організації, ідо базується на пайовому чи дольовому об'єднанні майна, як правило, це закриті компанії, де зміна власників паїв відбувається за згодою їх членів, доходи розподіляються пропорційно до паїв;

• асоціації - об'єднання з метою постійної координації господарської діяльності, не втручаються у виробничу діяльність членів;

• акціонерне товариства (корпорації) – акціонерний капітал, об'єднання на основі випуску і розміщення акцій серед осіб, що стають акціонерами;

• консорціуми - об'єднання промислового та банківського капіталу для досягнення певної мети.

в) за розмірами: малі, середні та великі;

г) за сферами діяльності: місцеві, національні, міжнародні;

д) за місцем і роллю на ринку: виробничі, торговельні, фінансово-кредитні, страхові, посередницькі, науково-дослідні;

е) за метою і характером діяльності: конкурентні, олігопольні, монопольні;

є) за характером економічної діяльності: комерційні та некомерційні.

Підприємство представляє собою ринково-виробничу систему, воно одночасно виступає як покупець факторів виробництва на ринку ресурсів і їх споживач у процесі виробництва та як виробник і продавець готової проду­кції на ринку товарів і послуг. Фактори вироб­ництва (праця, земля, капітал) розглядаються як блага, які повинно придбати підприємство для забезпечення випуску інших благ - готової продукції.

Мета максимізації прибутку визначає всі рішення підприємства відносно того, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти.

Виробництво - це процес перетворення вхідного потоку затрат ресурсів у вихідний потік випуску. Випуск - це товари або послуги у грошовому або фі­зичному вимірі, виготовлені підприємством за певний період часу.

Особливе значення для аналізу поведінки підприємства або фірми має часовий період.

Короткостроковий період - це період часу, в якому виробничі потужності підприємства фіксовані, але обсяг виробництва можна розши­рити чи зменшити за рахунок більшої або меншої кількості живої праці, си­ровини тощо. Якщо у техніці чи технології не відбувається жодних змін, то з нарощуванням використання змінного фактора за інших фіксованих віддача від кожної додаткової його одиниці спадає – діє закон спадної віддачі.

Довгостроковий період - це тривалий період часу, достатній для зміни обсягів всіх ресурсів, у тому числі і виробничих потуж­ностей.

Підприємство приймає рішення про вибір технології, порівнюючи витрати на ресурси різних способів виробництва. Воно оцінює способи виробництва з точки зору технологічної та економічної ефективності.

Спосіб виробництва вважається технологічно ефективним, якщо не існує іншого способу, за якого для випуску заданого обсягу продукції ви­трачалось би менше деякого виду ресурсів, при тому, що інших видів ресур­сів витрачається не більше, або якщо вироблений обсяг продукції є максима­льно можливим за використання точно визначеного обсягу ресурсів.

Виробнича функція надає уза­гальнену інформацію про взаємозв'язок між витратами факторів виробництва і обсягами випуску продукції у фізичному виразі. Вона задає максимальний обсяг випуску (Q), який може виробити підприємство для кожної специфічної комбінації вхідних ресурсів і має вираз:

, (4.1)

де L, K, M – фактори виробництва: праця, капітал, матеріали.

Найбільш відомим варіантом виробничої функції є виробнича функція Кобба-Дугласа :

, (4.2)

де a - коефіцієнт пропорційності або масштабності, який показує, на скі­льки змінився б обсяг випуску, якби використовувалось по одиниці кожного фактора виробництва;

- коефіцієнти еластичності виробництва, які характеризують при­ріст обсягів виробництва при прирості відповідних факторів на 1%.

Економічно ефективним є спосіб виробництва, який мінімізує альтернативну вартість всіх видів витрат виробництва заданого обсягу продукції. Економічна ефективність залежить від ринкових цін різних видів ресурсів. Існує багато технологічно ефективних способів виробництва і лише один з них виявляється економічно ефективним, - той, який на даний момент забезпечує мінімальні грошові витрати підприємства за даного рівня цін.