ЧЕРНІГІВСЬКИЙ
БАЗОВИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ
ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ:
« Фізіологія крові»
«Фізіологія серця»
«Фізіологія судин»
Для студентів ІІ курсу
з предмету «Фізіологія»
Викладач:
Демченко А.А.
ТЕМА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ: ФІЗІОЛОГІЯ КРОВІ.
Інформаційний матеріал.
Рідкий стан крові і замкнута система кровообігу – необхідна умова життєдіяльності організму. Вона забезпечується злагодженою роботою системи згортання крові та протизгортанною системою.
Згортання крові \ коагуляція\, в залежності від виду кровотечі забезпечується двома механізмами утворення
тромбоцитарного тромба;
фібринового тромба.
Фібринолітична система \ антикоагуляційна \ забезпечує прохідність судин завдяки розщепленню ниток фібрину на розчинні компоненти.
Антикоогулянти:
У нормі коагулянтні та антикоагулянтні механізми мають взаємно урівноважуватися, що і забезпечує оптимальні умови для життєдіяльності організму.
Ступінь порушень яка виникає після в організмі після крововтрати, визначається як її величиною, так і її швидкістю. Поступова втрата крові навіть до 40% ОЦК не спричиняє катастрофічних розладів. Водночас гостра витрата крові до 30% може виявитися смертельною. Якщо крововтрата була відносно незначною \ не вище 15 мл\кг \, то у фізично здорової людини ОЦК за рахунок плазми відновлюється за кілька годин самостійно.
Якщо втрата крові значна то переходять до штучного поповнення крові за рахунок гемо трансфузії.
Гемо трансфузія – це операція трансплантації чужорідної тканини. Наявність антигенної специфічності може спричинити імунний конфлікт. Щоб запобігти грізним ускладненням необхідно перед гемо трансфузією перш за все визначити групу крові, та резус – фактор, біологічну сумісність
Групи крові
Історична довідка
1492 р. — виконано переливання крові представнику церковної еліти, папі Інокентію VIII. Мета - омолодження. Кров була взята від двох юнаків, які померли потім від тромбоемболії. а пацієнт — від віку.
2) Наукові підстави для вирішення цієї проблеми мали місце після 1628 р. ,коли
Вільямом Гарвеєм було відкрито вчення про анатомо-фізіологічні особливості кровообігу.
1666 р. — Лоуер вперше опублікував результати по переливанню крові на тваринах. Позитивні результати цих дослідів були розвинуті і застосовані в клінічній практиці.
1667 р. — особистий лікар Людовика XIV Жан Дені та хірург Емерец -повторили досліди Лоуера на собаках. Після чого, перелили кров ягняти важко хворому. Незважаючи на недосконалість методу переливання, хворий одужав. Друга спроба такої маніпуляції закінчилась смертю пацієнта. На суді арбітром цього процесу виступила французька академія наук. Метод признаний перспективним для вивчення, але для таких маніпуляцій потрібний був дозвіл академії. Наслідки: — дослідження в цьому напрямку не блоковані; — експериментальні і клінічні спроби по переливанню крові в подальшому мали можливість практично реалізуватись.
1679 р. — Мерклін та в 1682 р. — Етенмюллер повідомили про результати своїх досліджень, при яких виявлено, що при змішувані крові 2-х осіб, можливе виникнення аглютинації.
1820 р. — Бландель (Англія) з успіхом виконав переливання крові від людини людині.
1830 р. — в Росії перші спроби по переливанню крові висвітлені роботами Хворостовського.
1832 р. — Вомов виконав перше в Росії переливання крові. Узагальнюючи історичний шлях розвитку цього питання хірургії, слід визначити такі основні періоди:
До 1628 р., враховуючи час від древніх часів (2000-3000р. до наш.ери, Єгипет
- перші спроби по переливанню крові) до відкриття Гарвеєм законів кровообігута їх анатомо-фізіологічне обгрунтування.
1628-1901 р. К.Ландштейнером відкриті закони ізогемаглютинації та виділені групи крові І-ІП гр. 1907 р. Янскім — довершено відкриття вчення про групи крові., та виділена IV група крові.
1914 р. Юстен, Юревич та Розенгерд відкрили стабілізатор цитрат натрія.
1940 р. Ландштейнер та Вінер відкрили Rh-фактор.
1921 р. прийнята міжнародна класифікація груп крові.
На сьогодні у всьому світі виділені чотири групи крові:
Методика визначення групи крові за стандартними сироватками:
Хід роботи:
На чисту фарфорову тарілку нанести по краплі стандартних сироваток
І, ІІ, ІІІ груп.
В кожну краплю сироватки наносять краплю крові. \ Кров беруть щоразу чистим куточком предметного скельця у співвідношенні 10:1 \
Визначення групи крові проводять на протязі 5 хв, періодично легенько поколихуючи тарілку.
По мірі аглютинації \ не раніше ніж через 3 хвилини \ додати одну краплю ізотонічного розчину хлориду натрію.
Продовжити спостереження до 5 хв.
Через 5 хв зробити візуальне визначення наявності чи відсутності аглютинації.
Т
аб.
Аглютинація при змішуванні еритроцитів
та плазми різних груп крові