6 . Рівновага споживача: економічна, алгебраїчна та графічна інтерпретація. Вибір оптимального споживчого кошика

Розглянувши мету та обмеження споживача, проаналізуємо взаємодію цих складових, у результаті якої споживач приймає рішення про вибір конкретного кошика. За ординалістською версією оптимізація споживчого вибору полягає у суміщенні „моделі бажаного” та „моделі можливого” і пошуку оптимального кошика, який повинен належати бюджетній лінії, але в той же час найповніше задовольняти уподобання споживача, тобто досягати найвищої з можливих кривих байдужості.

Таке поєднання одержимо, сумістивши карту байдужості з графіком бюджетної лінії, як це зображено на рис. 26.8. Найвищою з доступних споживачеві кривих байдужості є , яка лише дотична до бюджетної лінії. Оптимум міститься у точці .

Найпривабливіший для споживача кошик називають оптимальним вибором або рівновагою споживача. Лише в точці , де бюджетна лінія і крива байдужості дотичні, їхній нахил однаковий. Нахил кривої байдужості відображає гранична норма заміни , а нахил бюджетної лінії – співвідношення цін Тобто в точці рівноваги

(26.11)

або . (26.12)

Ця рівність є рівнянням рівноваги споживача, аналогічним одержаному за кардиналістською версією (формула 26.6). Рівняння рівноваги відображає не тільки умови оптимізації споживчого вибору, а й умови оптимізації у ринковій економіці в цілому: оптимізація досягається тоді, коли гранична вигода дорівнює граничним витратам .

Тема 27. Аналіз поведінки споживача План

1. Реакція споживача на зміну доходу. Крива «дохід-споживання». Криві Енгеля.

2. Реакція споживача на зміну цін товарів. Крива «ціна-споживання».

3 . Ефект заміни та ефект доходу.

1. Реакція споживача на зміну доходу. Крива «дохід-споживання». Криві Енгеля

Розглянемо вплив на рівновагу споживача зміни доходу. Припустимо, що дохід зростає за інших рівних умов. Оскільки ціни товарів залишаються незмінними, нахил лінії бюджетного обмеження не змінюється. Поступове зростання доходу споживача сприятиме зміщенню бюджетної лінії праворуч угору паралельно початковій у положення (рис. 27.1.). Сумістивши графіки бюджетного обмеження з картою байдужості, можемо знайти точки оптимуму споживача за кожного з рівнів доходу.

Початкова рівновага відповідає точці . Зростання фінансових можливостей споживача дозволяє йому переміститися на вищі криві байдужості. Нові точки оптимумів відповідають споживчим кошикам з більшими видатками на обидва блага. З’єднавши точки оптимумів плавною лінією, отримаємо криву „дохід – споживання”.

Крива „дохід – споживання” єднає усі точки рівноваги споживача, пов’язані з різними рівнями доходу.

Модель „дохід – споживання” дозволяє охарактеризувати зміну індивідуального попиту на певне благо. Перенесемо рівноважні обсяги споживання товару для випадку нормальних благ (рис. 27.1 а) у систему координат „ціна – обсяг попиту” (рис. 27.1 б). За умови незмінної ціни кожен обсяг товару має на кривій попиту лише одну точку. Обсяг розміщений на кривій попиту , а обсяг , що відповідає вищому рівню доходу , вже розміщений на іншій кривій попиту , і далі відповідно попит споживача за будь-якого вищого рівня доходу зростатиме. На графіку попиту це виглядає як зміщення кривої попиту праворуч. Отже, зміна доходу споживача спричиняє зміни у попиті на товар і зміщує криву попиту.

Модель „дохід – споживання” можна використати для побудови кривих Енгеля. К риві Енгеля характеризують залежність обсягу споживання товару від доходу споживача.

На рис. 27.2 зображені криві Енгеля для нормальних (а), нижчих (б) та нейтральних (в) благ.

Криві Енгеля мають практичне значення. Вони можуть надати інформацію стосовно груп населення з відповідними доходами, для яких реклама певних товарів буде найбільш ефективною.