5. Практичне застосування аналізу рівноваги

У процес ринкового ціноутворення може втручатися держава – через встановлення нижньої та верхньої межі ціни.

Запровадження нижньої межі або “підлоги ціни”, коли P > P^*, зазвичай має на меті підтримку виробників чи інших суб’єктів економіки, але призводить до виникнення надлишку.

Запровадження верхньої межі або “стелі” ціни, коли P < P^*, зазвичай пов’язане з прагненням держави зробити певні товари доступними для широкого загалу, але призводить до виникнення дефіциту.

З міни параметрів ринкової рівноваги також можуть відбуватися через втручання держави, коли вона встановлює податок на виробників або надає їм субсидію. Виробники розглядають податки як збільшення витрат виробництва, що за інших рівних умов означає скорочення пропозиції, крива пропозиції зміщується ліворуч. Зміщення кривої пропозиції залежить не тільки від величини податку, а й від способу його стягнення.

Податок можуть стягувати як певну суму з одиниці товару або як відсоток до ціни товару. У випадку встановлення податку з одиниці товару на виробників крива пропозиції зміщується паралельно до початкової на величину податку по вертикалі, точка рівноваги зміщується з до (рис. 28.9).

У точці нової рівноваги ціна пропозиції P_S, яка визначає виторг продавців, відрізняється від рівноважної – ціни попиту , за якою купують товар покупці, на величину податку

P_D=P_S+Т. (28.9)

За рівнянням рівноваги

а–b·(P_S+Т) = – c+d·P_S (28.10)

можна знайти ціну пропозиції P_S, а потім – нові ціну рівноваги та рівноважний обсяг.

П лоща прямокутника визначає суму податкових надходжень. Параметри нової рівноваги після уведення податку також можна визначити, відкоректувавши рівняння пропозиції

_(28.11)

Зі встановленням відсоткового податку крива пропозиції також зміщується ліворуч, але не паралельно до попередньої. У цьому випадку змінюється і точка перетину кривої пропозиції з відповідною віссю, і кут її нахилу, оскільки має місце непропорційне зростання рівнів цін для різних обсягів пропозиції (рис. 28.10).

Як і у випадку податку як суми з одиниці товару, ціна пропозиції відрізняється від ціни попиту , але співвідношення між ними інше:

P_D=(1+t)·P_S, (28.12)

де t – ставка податку.

З урахуванням ставки податку рівняння кривої пропозиції матиме вигляд

(28.13)

Тема 29. Теорія еластичності План

1. Поняття «еластичності» для загального випадку. Методи розрахунку еластичності.

2. Еластичність попиту та її види.

3. Зв'язок між еластичністю попиту за власною ціною блага та доходом виробника.

4. Еластичність пропозиції.

1. Поняття «еластичності» для загального випадку. Методи розрахунку еластичності

Еластичність – це міра чутливості функціонально пов’язаних величин. Її визначають як співвідношення процентних змін залежної і незалежної змінних.

У мікроекономіці застосовують багато різних показників еластичності залежно від чинників, що викликають зміну досліджуваного явища, – попиту, пропозиції чи виробництва.

Застосовують два способи обчислення показника еластичності.

Показник лінійної еластичності визначає процентну зміну обсягу попиту у точці. Його обчислюють для випадку лінійної кривої попиту, заданої рівнянням , або у випадку незначної зміни ціни для нелінійної кривої попиту за формулою

= (29.1)

Показник дугової еластичності застосовують для вимірювання еластичності попиту в центральній точці інтервалу на певному відрізку кривої попиту і розраховують за середніми величинами ціни та обсягу

(29.2)