2. Громадські блага і громадський вибір

Механізм державного регулювання допомогає ринку і при розв’язанні проблем громадських (суспільних) благ, тобто благ, споживання яких неможливо обмежити лише для осіб, що платять за них. Прикладами громадських благ можуть бути національна оборона, держава, протипожежні заходи тощо. Основною властивістю громадських благ є можливість використання цих благ усіма особами без урахування наявності та розмірів індивідуальної оплати.

На ринку може відчуватися нестача громадських благ, оскільки, коли відомо, що можна скористатися благом без будь-яких витрат, виникає проблема “зайців”. Унаслідок існування цієї проблеми виробництво громадських благ буває нижче ефективного. Ринок не в змозі вирішити цю проблему, знову на допомогу приходить держава.

Суспільні блага поділяють на „чисті” й „недосконалі”.

Чисті суспільні блага характеризуються неподільністю, невинятковістю (неможливістю виключення будь-кого із користування даним благом) і неконкурентністю – неможливістю перешкодити споживати це благо людям, які не заплатили за нього.

Недосконалі блага характеризуються обмеженими можливостями використання, зумовленими географічним положенням або необхідністю мати ще додаткові приватні блага. Особливим різновидом суспільних благ є спільні ресурси (родовища корисних копалин, дикі тварини і риби в океанах і морях), які також характеризуються невинятковістю, але викликають суперництво – використання їх однією людиною зменшує можливості споживання інших людей.

Ринок неспроможний забезпечити громадян суспільними благами, тому держава стає основним їх виробником чи замовником, визначає оптимальну їх кількість і мінімізує витрати їх виробництва.

3. Економічна роль держави у ринковій економіці. Теорія суспільного вибору

Ефективність дії ринкового механізму багато в чому залежить від бажань і волі людей. У сучасному суспільстві вольові відносини його членів закріплюються у структурі прав, морально-етичних норм, економічних стимулів і т. п., що в цілому визначає поведінку кожної людини. У цілому завжди існує система інституцій – формальних і неформальних норм та правил поведінки, що розробляє та встановлює держава, суспільство й дають змогу індивідам структурувати та координувати свою діяльність.

Сучасна економічна теорія під правом власності розуміє санкціоновані норми поведінки, сукупність яких регулює відносини між людьми щодо використання ними економічних благ. Трансакційні витрати – це витрати у сфері обміну, пов’язані з передаванням прав власності.

Неспроможності (фіаско) ринку зумовлюють необхідність державного втручання у його функціонування. Сучасна держава виконує ряд важливих функцій регулювання економічних процесів:

• забезпечує правову основу ефективного функціонування ринкової економіки;

• стабілізує економіку;

• перерозподіляє доходи і матеріальні блага для вирівнювання споживання насущних благ;

• підтримує конкуренцію;

• коригує зовнішні ефекти;

регулює розподіл ресурсів для забезпечення суспільними благами.

Суспільний вибір способу забезпечення громадян благами колективного користування визначається не ринком, а політичними процесами.

Теорія суспільного вибору розрізняє дві основні моделі прийняття рішень щодо реалізації суспільних проектів:

• у моделі прямої демократії рішення найчастіше ухвалюють більшістю голосів шляхом прямого голосування у формі референдумів;

  • у моделі представницької демократії рішення ухвалюють голосуванням депутатів.

У процесі державного регулювання економічної діяльності ринкових суб’єктів проявляються певні вади або неспроможність самої державної влади. Будь-яке суспільство по суті змушене робити компромісний вибір між двома неспроможностями – неспроможністю ринку і неспроможністю державної влади.