Тема 38. Ринок капіталу План

1. Капітал як фактор виробництва.

2. Споживання та інвестиції. Уподобання у часі.

3. Попит та пропозиція капіталу. Вступ до аналізу інвестиційних рішень.

4. Ринок землі. Рента.

1. Капітал як фактор виробництва

Головна особливість ринків капіталу і землі у тому, що ці ресурси є товарами довготривалого використання, тому рішення фірм щодо їхнього залучення завжди повинні враховувати фактор часу.

Розрізняють три ринки капіталу: ринок фінансового капіталу; ринок капітальних активів, або фізичного капіталу; ринок капітальних послуг, або орендний ринок.

На ринку фінансового капіталу продають і купують цінні папери та грошові кредитні ресурси. Фінансовий капітал має цінність, оскільки надає можливість придбати реальне багатство – фізичний капітал (устаткування, споруди, будівлі виробничого призначення тощо).

Зростання запасу фізичного капіталу відбувається завдяки інвестиціям – процесу створення нового капіталу за рахунок фінансових ресурсів. Фірма має три джерела фінансування довгострокових інвестиційних проектів: власні грошові ресурси (нерозподілений прибуток); залучені грошові ресурси (випуск акцій); позичені грошові ресурси (облігації, банківський кредит).

Основними учасниками ринку фінансового капіталу є фірми, які формують попит на кредитні кошти для реалізації довгострокових інвестиційних проектів, і домогосподарства, які формують пропозицію позичкових коштів за рахунок заощаджень.

Ціною позичкового капіталу виступає процент – сума грошей, яку має сплатити позичальник за можливість тимчасового використання чужих грошей. Звичайно оперують поняттям ставки або норми проценту – не абсолютною, а відносною величиною плати за кредит.

Річну ставку проценту (i) обчислюють як відношення суми сплаченого позичкового проценту (R) до позиченої суми (K)

. (38.1)

Для інвестора вона виступає як альтернативна вартість інвестицій.

Розрізняють номінальну і реальну ставки проценту. Номінальна ставка проценту (i) оголошується банками з урахуванням темпів інфляції. Реальна ставка проценту (r) – це номінальна процентна ставка за відрахуванням очікуваного темпу інфляції

. (38.2)

Для прийняття рішень щодо інвестування застосовують лише реальну процентну ставку.

Ринок послуг капіталу – це орендний ринок. Ціну капітальних послуг – рентну оцінка капіталу – визначають як орендна плата.

Мінімально прийнятна рентна оцінка капіталу – це орендна плата, яка дозволяє власнику капітального активу відшкодувати альтернативні витрати, пов’язані з володінням даним активом, і отримати нормальний прибуток. Її рівень визначають ціною капітального блага, реальною процентною ставкою і нормою амортизації.

Суму амортизації за рік обчислюють за формулою

, (38.3)

де – термін служби капіталу.

Орендну плату обчислюють за формулою

. (38.4)

Її формують як рівноважну ціну в результаті взаємодії попиту на послуги капіталу та їх пропозиції.

Попит на послуги капіталу, як і на будь-які фактори виробництва, залежить від їхньої граничної дохідності. Фірма буде розширювати попит доти, доки гранична дохідність послуг не дорівнюватиме рентному оцінюванню капіталу. Пропозиція капітальних послуг є функцією від рентної оцінки капіталу і залежить від часового періоду.