2. Рівновага в економіці обміну та у виробничій сфері. Поняття загальної рівноваги за Парето

Головна перевага конкурентної ринкової системи у здатності вільних ринків забезпечувати ефективний розподіл обмежених ресурсів суспільства.

Концепція ефективності конкурентної ринкової системи базується на понятті „ефективності за Парето”. Ефективність за Парето (Парето-оптимум) означає, що ресурси розподілені оптимально, якщо ніхто не може поліпшити свого становища, не погіршуючи становища іншого.

Основним критерієм ефективності за Парето є наявність або відсутність розтрати ресурсів. Парето-оптимальними є розподіли, за яких будь-які подальші вигідні зміни неможливі.

М ежа можливих корисностей (UPC) – модель економіки з двома економічними суб’єктами, які розподіляють між собою обмежений обсяг благ. Усі точки UPC відповідають Парето-ефективним розподілам. Проте різні варіанти розподілу добробуту суттєво відрізняються з точки зору справедливості.

На конкурентному ринку всі споживачі купують товари за одними й тими ж рівноважними цінами, тому гранична норма заміни благ для усіх споживачів в економіці буде однаковою

. (39.1)

Оптимізацію рішень щодо ефективного розподілу благ у процесі обміну на досконало конкурентному ринку за ординалістською версією ілюструє графічна модель „скринька Еджворта” (рис. 39.1). Вона зображає усі можливі варіанти розподілу двох благ між двома споживачами . Рівновага встановлюється у точках дотику кривих байдужості кожного зі споживачів до лінії відносних цін (бюджетного обмеження) .

Взаємовигідний обмін триває доти, доки всі для усіх споживачів не зрівняються . (39.2)

Якщо кожен учасник обміну максимізує свою корисність і при цьому відбувається взаємовигідна торгівля, то в результаті на ринку споживчих товарів встановлюється рівновага, за якої розподіл благ є Парето-ефективним за споживанням та обміном.

Крива контрактів у продуктовій скриньці Еджворта єднає усі точки ефективного розподілу обмежених благ між двома індивідами (D, H, E, F). Кожна точка на кривій контрактів відповідає точці ринкової рівноваги і ефективна за Парето, оскільки у цих точках жоден зі споживачів не може поліпшити свого стану, не погіршуючи при цьому стану іншого. На основі кривої контрактів будують межу можливих корисностей (UPC).

Д о ефективності у сфері виробництва входить внутрігалузева ефективність – використання і розподіл ресурсів усередині галузі та міжгалузева ефективність – оптимальний розподіл ресурсів між галузями, трансформація структури виробництва.

Оптимальне розміщення ресурсів у галузі між окремими фірмами досягається, коли галузь випускає максимально можливий обсяг продукції і не можливо перерозподілити ресурси так, щоб збільшити випуск і знизити витрати. Кожна фірма галузі купує ресурси, керуючись правилом оптимального використання ресурсів

, (39.3)

до якого входить правило мінімізації витрат на заданий обсяг продукції

_, (39.4)

Оскільки всі фірми галузі купують ресурси на конкурентному ринку ресурсів за єдиною рівноважною ціною, то

(39.5)

для кожної з фірм галузі.

Оптимізацію розміщення виробничих ресурсів між галузями ілюструє ресурсна скринька Еджворта (рис. 39.2).

Графічно ефективний розподіл ресурсів забезпечується у точках дотику ізоквант для двох товарів до ізокости, нахил якої дорівнює співвідношенню цін ресурсів . Виробники перебувають у рівновазі, мінімізуючи витрати і одночасно максимізуючи прибуток. У точках рівноваги кути нахилу ізоквант та ізокости однакові, отже, підтверджується висновок, що граничні норми технологічної заміни ресурсів у виробництві обох товарів однакові , тобто забезпечується ефективний розподіл ресурсів між галузями.

Крива виробничих контрактів з’єднує множину точок Парето-ефективного міжгалузевого розподілу ресурсів (B, C, D).

Межа виробничих можливостей (PPC) або крива трансформації – це модель, яка ілюструє усі ефективні поєднання обсягів виробництва двох продуктів за обмежених ресурсів праці й капіталу. Усі точки кривої трансформації відповідають технологічно ефективним поєднанням ресурсів у виробництві двох благ.