3. Сутність та передумови розвитку нецінової конкуренції

Ще одна особливість монополістичної конкуренції та, що провідну роль у конкурентній боротьбі відіграє нецінова конкуренція, засобами якої є: подальша диференціація продукції – підвищення її якості, поліпшення умов продажу, справна організація реклами. У фірм з’являється можливість контролювати не тільки пропозицію, а й попит на свою продукцію.

Значення будь-якої диференціації у тому, що вона є джерелом підвищення прибутковості фірми внаслідок здобуття виробниками обмеженого контролю над цінами на свою продукцію. Диференціація пристосовує продукт до споживчого попиту. Реклама навпаки – пристосовує споживчі смаки до продукту. За допомогою реклами фірми сподіваються збільшити свою ринкову частку і знизити еластичність попиту на свою продукцію.

Аргументи на користь реклами: 1. Реклама дає інформацію споживачеві, що допомагає йому зробити досконаліший вибір. 2. Реклама підтримує фінансово національну систему зв’язку – радіо, телебачення та інші засоби інформації. 3. Реклама стимулює зміну продукту. Щоб рекламувати продукт, його потрібно змінювати. 4. Завдяки рекламі фірма може розширити своє виробництво і таким чином одержати більший ефект.

Аргументи проти реклами: 1. Основна мета реклами – переконувати, а не інформувати. 2. Витрати на рекламу є відносно непродуктивними, тому вони майже нічого не додають до поліпшення добробуту суспільства. 3. Реклама провокує зовнішні витрати. Вона заважає насолоджуватися передачами телебачення, радіо. Рекламні щити погіршують навколишнє середовище тощо. 4. Конкурентна реклама зводить нанівець можливі вигоди від неї. 5. Реклама сприяє зростанню монополізму. Вона є одним із бар’єрів для вступу в галузь інших фірм. 6. Реклама не є важливим фактором, що визначає рівень виробництва та зайнятість.

Тема 35. Олігополістична структура ринку План

1. Олігополія, її сутність та основні ознаки.

2. Теоретичні моделі олігополії.

3. Моделі олігополітичного ціноутворення.

1. Олігополія, її сутність та основні ознаки

Олігополія – це галузь, у якій більша частина продажу здійснюється кількома великими фірмами, кожна з яких спроможна впливати на ринкову ціну власними діями. Олігополія – реальна ринкова структура, найбільш поширена у сучасних високотехнологічних галузях промисловості.

Олігополію характеризують такі риси: нечисленність фірм в галузі; однорідна або диференційована продукція; усезагальна взаємозалежність фірм; значний контроль над ціною; значні перешкоди входження у галузь; підприємства мають неоднакову ринкову владу; може мати місце нецінова конкуренція.

Бар’єри входження в олігополістичну галузь досить високі і є однією з причин поширення олігополії. Основним бар’єром входження слугує ефект масштабу. Особлива причина існування олігополії – ефект злиття. До нього фірму спонукають: прагнення досягти більшого ефекту масштабу, зміцнити свою ринкову владу, усунути конкурента, здобути переваги „великого покупця” на ринку ресурсів тощо.

Складність побудови моделі олігополії зумовлена двома основними причинами. По-перше, олігополія має багато проявів. Існує „жорстка олігополія”, коли 2-3 фірми панують на всьому ринку, і „розмита”, за якої 70-80% ринку поділяють 6-7 фірм. Фірми можуть діяти у таємній змові, а можуть ухвалювати рішення самостійно. Продукція олігополістичної галузі може бути як стандартизованою, так і диференційованою. Бар’єри до входження в різних галузях також різні. По-друге, наявність всезагального взаємозв’язку між фірмами, неможливість передбачити реакцію конкурентів є головним фактором невизначеності.

Але головна риса олігополістичного ринку – загальна взаємозалежність його учасників. Кожний олігополіст при визначенні лінії своєї економічної поведінки повинен враховувати поведінку як споживачів продукції, так і конкурентів, оскільки їхн реакція на його дії може бути неоднозначною. Тому не існує загальної універсальної теорії олігополії.