Тема 37. Ринок праці План

1. Праця як фактор виробництва, її мобільність. Характеристика досконало конкурентного ринку праці.

2. Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку.

3. Рівновага на ринку праці. Ринок праці з недосконалою конкуренцією.

1. Праця як фактор виробництва, її мобільність. Характеристика досконало конкурентного ринку праці

Серед усіх економічних ресурсів, які використовують у виробництві товарів і послуг, найважливішим є праця. Праця – це всі розумові та фізичні витрати, які здійснюють люди в процесі виробництва. Мобільність праці означає, що робітники можуть легко та миттєво переміщуватися між виробництвами всередині країни.

Заробiтна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразi, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працiвниковi за виконану ним роботу. Номінальна заробітна плата – сума грошей, яку отримує най­маний працівник. Реальна заробітна плата – купівельна спроможність заробітної плати, виражена кількостями товарів і послуг, які можна придбати за отриману суму.

Під ставкою заробітної плати в мікроекономічному аналізі розуміють її реальну (а не номінальну) величину, що відображає рівень цін на ринку товарів і послуг; рівень податків є незмінним.

За умов досконалої конкуренції ціна праці формується як ціна будь-якого товару. Граничні витрати підприємства на працю дорівнюють заробітній платі

ME_F= w, (37.1)

де w – заробітна плата, грош. од.

Підприємство наймає працівників доти, доки збільшення доходу перевищує збільшення витрат

МRР = ME_F = w. (37.2)

К ожна точка на кривих попиту фірми на працю (рис.37.1) показує кількість праці, яку купувала б фірма за кожної можливої ціни (граничної дохідності). Крива попиту має від’ємний нахил: чим нижчою буде гранична дохідність (і ціна), тим більшу кількість ресурсу придбає фірма для розширення виробництва до рівня, який забезпечить максимізацію прибутку.

Крива монополіста спадає більш стрімко, ніж конкурентної фірми. Отже, попит на ресурс недосконалого конкурента менш еластичний, ніж попит конкурентного виробника.

2. Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку

Обсяг пропозиції праці в економіці визначають на основі індивідуальних рішень окремих робітників, які володіють специфічним товаром – здатністю до праці й можуть застосовувати її лише особисто і протягом певного часу. Час належить до найбільш обмежених ресурсів.

Сукупна корисність часу для найманого робітника складається з корисності робочого часу та корисності часу дозвілля. Метою робітника є максимізація сукупної корисності. Щоб максимізувати корисність часу, робітник повинен прийняти індивідуальне рішення: яку частку бюджету часу витрачати на дозвілля, а яку – на працю.

Працівник максимізує корисність, коли гранична норма заміщення вільного часу доходом дорівнює зарплаті

MRS_HI = w. (37.3)

Основним фактором, що впливає на вибір робітника, є годинна ставка заробітної плати. Ставка заробітної плати відображає також продуктивність праці.

П ідвищення ставки заробітної плати за низького її початкового рівня спонукає робітника працювати більше за рахунок скорочення часу дозвілля. Виникає ефект заміни дозвілля працею. Але високий рівень годинної ставки зарплати дає можливість споживати більше за тих самих або навіть менших затрат робочого часу. Це – прояв ефекту доходу.

Чим вищим є рівень зарплати, тим більшим стає ефект доходу. Коли ефект доходу перевищує ефект заміни, тривалість робочого часу скорочується. Одночасна дія обох ефектів спричиняє дві відповідні конфігурації кривої індивідуальної пропозиції праці: коли переважає ефект заміни, крива індивідуального пропонування є висхідною (рис. 37.2 а), коли починає переважати ефект доходу, вона відхиляється ліворуч (рис. 37.2 б).

Вважають, що в масштабах усієї економіки переважає ефект заміни, тому з підвищенням ставки заробітної плати пропозиція робочої сили зростає.

Ринкову рівноважну ставку зарплати встановлюють унаслідок взаємодії сукупного попиту на працю та її сукупної пропозиції і визначають граничною дохідністю останнього з найнятих робітників даної кваліфікації, який має найнижчу продуктивність.

Фірма визначає рівноважний обсяг праці за правилом оптимального використання ресурсу і максимізує прибуток за умови

. (37.4)

У стані рівноваги заробітна плата завжди стає рівною граничній дохідності останнього із залучених робітників.

Вигоду фірми від найму робітників визначають як різниця між сумою граничних дохідностей усіх найнятих робітників, крім останнього, і видатками на заробітну плату. Ця величина є нормальним (середнім) прибутком, який складає неявні витрати фірми.

Вигідність конкурентного ринку праці для найманих робітників визначають величиною одержуваної ними економічної ренти – різниці між рівноважною ставкою зарплати і мінімальними видатками, які могли б забезпечити найм робітників. Її величина залежить від еластичності пропозиції праці: чим менш еластичною є пропозиція, тим більша частина платежів за ресурс набуває форми економічної ренти. Якби пропозиція праці була абсолютно еластичною, економічна рента дорівнювала б нулю.

Якщо обидва ринки – ринок праці й ринок готової продукції – досконало конкурентні, то в процесі встановлення загальної ринкової рівноваги досягають ефективного розподілу праці у суспільстві. У точці рівноваги , або – граничні видатки на ресурс рівні цінності граничного продукту праці. Дана рівність є критерієм ефективності розподілу ресурсів.