Розділ 6. Соціальна екологія. Взаємодія природи та суспільства.

Поняття екології і її сутність. Основні концепції природовикористання. Сучасні екологічні проблеми і шляхи їх вирішення. Закон адекватного розвитку природи та суспільства. Екологічна культура особистості і суспільства. Екологічні вимоги до сучасного виробництва. Екологічні виміри міжнародних стосунків. Екологічні, соціальні і економічні наслідки Чорнобильської катастрофи. Екологічні проблеми м. Маріуполя.

Соціологія екології — галузь соціології, яка досліджує специфічні зв’язки між людьми та навколишнім середовищем, особливості розвитку і функціонування соціальних спільнот, соціальних структур та інститутів в умовах впливу на їх життєдіяльність антропогенних екологічних чинників.

Термін “екологія” — ввійшов в науковий обіг завдяки старанням видатного німецького біолога Е. Геккелея в 1866 р. на позначення науки про відносини організмів і навколишнього середовища.

Проблеми вивчення взаємовідносин людини і природи мають глибокі історичні джерела.

Як самостійна галузь знань, екологія сформувалася в біологічній науці. Основою її були ідеї англійського природодослідника Ч. Дарвіна (1809 — 1882 рр.) щодо еволюції живих систем, зокрема, його твердження, що в світі живого триває невпинна боротьба за існування.

В західній соціології вживається термін “інвайроментальна (англ. Environment — оточення, середовище) соціологія”, який позначає екологію як соціальну філософію і спосіб життя. Вона є однією з наукових дисциплін, що застосовують соціально-екологічний підхід, та, на відміну від них, обмежуються локальним суспільством і відповідним середовищем.

Тривалий час інвайроментальні ідеї приваблювали обмежене коло науковців, і лише в 70-ті рр. ХХ ст. вони почали розвиватися і поширюватися. Свідченням цього стала Конференція ООН з навколишнього середовища та розвитку, що відбулася в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. Її учасники — керівники 179 країн світу — присвятили багато уваги розробці світової програми екологічної безпеки та охорони довкілля.

Основними категоріями соціології екології є “соціально-екологічна система”, “екологічна свідомість”, “екологічна поведінка”, “екологічна освіта”, “екологічна культура”, “екологічна політика” тощо.

Соціально-екологічна система — сукупність структурних елементів та їх функцій, що характеризують екологічну безпеку населення на регіональному та локальному рівнях.

Екологічна свідомість — індивідуальна і колективна (суспільна) здатність до усвідомлення нерозривного зв’язку людини з природою, залежності добробуту людей від цілісності природного середовища, вміння та звички діяти, не порушуючи зв’язків та кругообігів у природі.

Екологічна освіта — свідомий і планомірний розвиток знань про навколишнє природне середовище.

Екологічна поведінка — система взаємопов’язаних дій, в яких реалізуються освіченість людини щодо закономірностей функціонування довкілля, бережливе ставлення до нього.

Екологічна безпека — соціальна діяльність, спрямована на забезпечення економічних, соціальних і культурних умов, необхідних для гармонійного буття, збереження і відтворення навколишнього середовища.

Ключові поняття:

Екологія, “інвайроментальна екологія”, екологічна свідомість, екологічна освіта, екологічна поведінка, екологічна безпека.