- •Лекції № 1 міжнародні норми і законодавство україни в галузі охорони праці
- •1.1.Стан безпеки праці в світі
- •1.2. Соціальний діалог в європейському союзі
- •1.2.1.Структура та діяльність національних тристоронніх органів у країнах Європейського Союзу
- •1.2.2.Практика ведення соціального діалогу
- •1.2.2.1Політика зайнятості
- •1.2.2.2.Політика оплати праці
- •1.2.2.3.Політика розвитку трудових ресурсів та професійної підготовки
- •1.2.2.4.Соціальний захист
- •1.2.2.5.Трудове законодавство
- •1.2.2.6.Безпека та гігієна праці
- •1.2.2.7.Результати соціального діалогу в країнах єс
- •1.3. Міжнародні стандарти. Стандарти sa 8000 «соціальна відповідальність» і iso 26000 «настанова по соціальній відповідальності»
- •1.4. Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності
- •1.4.1. Десять принципів Глобального Договору
- •1.5. Європейський союз і законодавство з охорони праці
- •1.5.1. Директиви єс про ергономічні вимоги
- •1.6. Міжнародні організації в сфері охорони праці
- •1.6.1.Тристороння структура моп
- •1.6.1.1.Роботодавці, працівники та уряд на Міжнародній конференції праці
- •1.6.2.Конвенція міжнародної організації праці
- •1.6.2.Міжнародна агенція з атомної енергії магате (International Atomic Energy Agency — iaea)
- •1.6.3.Всесвітня організація охорони здоров'я (World Health Organization (who)
- •1.7. Міжнародне співробітництво в сфері охорони праці
- •1.8. Соціальний діалог в україні
- •1.9. Стан безпеки праці в україні
- •1.9.1.Загальні положення
- •1.10. Основні законодавчі та нормативно-
- •2.1. Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (суоп)
- •2.2. Настанова з систем управління
- •2.3. Система менеджменту охорони праці
- •2.4. Розробка системи управління
- •2.5. Системи менеджменту гігієни і безпеки праці. Ohsas 18001 : 2007
- •2.6. Політика в галузі охорони праці
- •2.7. Ефективність функціональної структури суоп
- •Основні витрати на охорону праці на підприємстві
- •2.8. План локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій – плас
- •2.9. Функціональні обов'язки робітників і керівників виробничих підрозділів
- •2.10. Оцінка стану безпеки праці в організації
- •2.11. Стимулювання за досягнуті результати
- •2.12. Порядок заохочення працюючих за дотриманням вимог з охорони праці
- •2.13. Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
- •Лекція № 3. Травматизм та професійні захворювання в галузі. Розслідування нещасних випадків
- •3.1. Класифікація нещасних випадків і взяття їх на облік
- •3.2. Розслідування та облік нещасних випадків
- •3.3. Огляд місця, де стався нещасний випадок
- •3.4. Опитування потерпілого, свідків та посадових осіб
- •3.5. Визначення причин нещасного випадку
- •3.6. Методи дослідження виробничого травматизму
- •3.7. Профілактика нещасних випадків
- •3.8. Засоби захисту, що застосовуються для попередження нещасних випадків на виробництві
- •Лекція № 4.Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної діяльності
- •4.1. Загальні правила
- •4. 1.1. Область і порядок застосування Правил
- •4.1.2. Загальні положення
- •4.1.3 Вимоги до персоналу
- •4.1.4 Вимоги до організації безпечного ведення польових робіт
- •4.1.5. Порядок оформлення готовності до польових робіт
- •4.1.6. Організація польової бази партії і табору
- •4.1.7. Санітарія і гігієна на польових роботах
- •4.1.8. Експлуатація виробничого устаткування, апаратури і інструментів
- •4.1.9. Вимоги безпеки при виробництві робіт підвищеної небезпеки
- •4.2. Вимоги безпеки при пересуванні і виробництві польових робіт в різних природних умовах
- •4.2.1 Загальні вимоги і порядок пересування в маршрутах
- •4.2.2. Поведінка тих, що заблукали і їх розшук
- •4.2.3. Робота і пересування в гірських і високогірних районах
- •4.2.4. Робота і пересування в лісових районах
- •4.2.5. Водні переправи
- •4.3.Вимоги безпеки при виробництві польових топографо-геодезичних робіт
- •4.3.1. Рекогносцирування геодезичних мереж, установка віх і щогл
- •4.3.2. Закладка центрів, марок і реперів
- •4.3.3. Кутові і лінійні виміри з сигналів
- •4.3.4. Робота із світлодалекомірами і радіодалекомірами
- •4.4. Виробництво робіт на територіях
- •4.4.1. Робота на трасах і майданчиках електромережевого господарства, зв'язку і нафтогазопроводів
- •4.4.2. Робота на територіях нафтосховищ і нафтогазопроводів
- •4.4.3. Робота на автомагістралях і автомобільних дорогах
- •4.4. 4.Робота на територіях аеродромів і аеропортів
- •4.4.5. Робота на будівельних і монтажних об'єктах
- •4.4.6. Зйомка підземних інженерних споруд і комунікацій
- •5. 1.Виробництво топографо-геодезичних робіт на об'єктах залізничних мереж
- •5.1.1 Зйомка залізничних магістралей
- •5.1.2. Зйомка електрофікованих залізничних колій
- •5.1.3. Зйомка штучних споруд на залізничному транспорті
- •5.1.4. Пересування працівників по залізничних коліях
- •5.2. Виробництво топографо-геодезичних робіт на водах
- •5.2.1 Гідрометричні і топографічні роботи на річках, озерах, водосховищах і шельфах, які виконують із застосуванням плавзасобів
- •5.2.2. Закладка водомірних постів
- •5.2.3. Робота з оглядово-пошуковим гідролокатором і
- •5.3. Виробництво робіт із застосуванням транспортних засобів
- •5.3.1. Автомобільний транспорт
- •5.4. Виробництво камеральних робіт
- •5.4.1. Загальні вимоги безпеки
- •5.4.2. Стереофотограмметричні роботи
- •5.4.3. Обчислювальні роботи
- •5.4.4. Безпека праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин (Витяг з нпаоп 0.00-1.31-99)
- •5.5. Особливості заходів електробезпеки на підприємствах
- •Список літератури
- •Список скорочень
- •Додатки
- •1. Основні терміни та їх визначення
- •2. Короткий перелік необхідної документації з питань охорони праці, яка повинна бути прийнята і затверджена на кожному підприємстві, організації, установі
- •4. Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (Форма н-1)
- •6. Акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) (Форма н-5)
- •7. Акт про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом (Форма нпв)
- •8. Рекомендації Федерації профспілок України щодо змісту розділу «Охорона праці у колективному договорі»
- •Перелік професій і посад працівників, яким безоплатно видається мило у зв'язку з виконанням робіт, пов'язаних із забрудненням
- •Перелік професій і посад працівників, яким безоплатно видаються знешкоджувальні засоби, захисні креми тощо у зв'язку з можливою дією на шкіру шкідливих речовин
3.6. Методи дослідження виробничого травматизму
Виробничий травматизм зумовлений організаційними, технічними, психофізіологічними та санітарно-гігієнічними причинами. Аналіз виробничого травматизму дозволяє не лише виявити причини, а визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи та засоби щодо профілактики травматизму. Для аналізу виробничого травматизму застосовують багато різноманітних методів, основні з яких можна поділити на такі групи: статистичні, топографічні, монографічні, економічні, анкетування, ергономічні, психофізіологічні, експертних оцінок та інші.
Статистичні методи основані на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за кілька років. Відповідні дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах за формою 7-нтв. Статистичний метод дозволяє всі нещасні випадки і причини травматизму групувати за статтю, віком, професіями, стажем роботи потерпілих, часом, місцем, типом нещасних випадків, характером одержаних травм, видом обладнання. Цей метод дозволяє встановити по окремих підприємствах найпоширеніші види травм, визначити причини, які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити і провести необхідні організаційно-технічні заходи.
Кількісний показник травматизму, або коефіцієнт частоти нещасних випадків Кч, розраховується на 1000 працюючих:
Кч = 1000 n/Р,
де n – кількість нещасних випадків за звітний період із втратою працездатності на 1 і більше днів;
Р – середньоспискова чисельність працюючих за той же звітний період часу.
Якісний показник травматизму, або коефіцієнт важкості нещасних випадків К, характеризує середню втрату працездатності в днях на одного потерпілого за
звітний період:
К в = Д/n,
де Д – загальна кількість днів непрацездатності у потерпілих для випадків із втратою працездатності на 1 і більше днів.
Узагальнюючим показником, який показує кількість людино-днів
непрацездатності на 1000 працюючих, є коефіцієнт виробничих втрат:
К ввчт = К х К = 1000 Д/Р.
Але жоден з вищенаведених показників не враховує стійкої втрати працездатності та гибелі людей і тому не може повністю характеризувати рівень травматизму. Для цього необхідно використання принаймні ще одного показника. Таким показником є коефіцієнт нещасних випадків із смертельним наслідком та каліцтвом:
К = n ск /n ск 100 %,
де n ск — кількість нещасних випадків, що призвели до смерті і каліцтва.
n — загальна кількість нещасних випадків.
Міжнародна організація праці використовує кoeфіцiєнт частоти, який показує кількість нещасних випадків, що припадає на 1000000 відпрацьованих людино-годин.
МОП ч= К1 000 000 п/Т,
де Т — загальний час роботи, людино-годин.
Вищенаведені та інші показники, наприклад коефіцієнт електротравматизму, дозволяють вивчати динаміку травматизму на підприємстві, в галузі, регіоні тощо, порівнювати ці показники, робити певні висновки, застосовувати організаційні заходи, спрямовані на профілактику травматизму.
Топографічні методи ґрунтуються на тому, що на плані цеху (підприємства) відмічають місця, де сталися нещасні випадки, або ж на схемі, що являє собою контури тіла людини, позначають травмовані органи чи ділянки тіла. Це дозволяє наочно бачити місця з підвищеною небезпекою або ж найбільш травмовані органи. Повторення нещасних випадків в певних місцях свідчить про незадовільний стан охорони праці на даних об'єктах. На ці місця звертають особливу увагу, вивчають причини травматизму. Шляхом додаткового обстеження згаданих місць виявляють причини, котрі викликали нещасні випадки, формують поточні та перспективні заходи щодо запобігання нещасним випадкам для кожного окремого об'єкта. Повторення аналогічних травм свідчить про незадовільну організацію інструктажу, невикористання конкретних засобів індивідуального захисту тощо. Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод полягає в аналізі небезпечних та шкідливих виробничих факторів, притаманних лише тій чи іншій (моно) дільниці
виробництва, обладнанню, технологічному процесу. За цим методом поглиблено розглядають всі обставини нещасного випадку, якщо необхідно, то виконують відповідні дослідження та випробування. Дослідженню підлягають: цех, дільниця, технологічний процес, основне та допоміжне обладнання, трудові прийоми, засоби індивідуального захисту, умови виробничого середовища, метеорологічні умови в приміщенні, освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінювання, причини нещасних випадків, що сталися раніше на даному робочому місці. Таким чином, нещасний випадок вивчається комплексно. Цей метод дозволяє аналізувати не лише нещасні випадки, що відбулися, але й виявити потенційно небезпечні фактори, а результати використати для розробки заходів охорони праці, вдосконалення виробництва.
Економічні методи полягають у визначенні економічної шкоди, спричиненої травмами та захворюваннями, – з одного боку та економічної ефективності від витрат на розробку та впровадження заходів на охорону праці – з другого. Ці методи дозволяють знайти оптимальне рішення, що забезпечить заданий рівень безпеки, однак вони не дозволяють вивчити причини травматизму та захворювань.
Методи анкетування передбачають письмовий опит працюючих з метою отримання інформації про потенційні небезпеки трудових процесів, про умови праці. Для цього розробляються анкети для робітників, в яких в залежності від мети опиту визначаються питання та чинники. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.
Ергономічні методи ґрунтуються на комплексному вивченні системи "людина – машина – виробниче середовище". Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають певні фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також антропометричні дані. Тому при комплексній відповідності вказаних властивостей людини і конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення відповідності веде до нещасного випадку. Ергономічні методи дозволяють знайти невідповідності та усунути їх.
Психофізіологічні методи аналізу травматизму враховують, що здоров'я і працездатність людини залежать від біологічних ритмів функціонування організму. Такі явища, як іонізація атмосфери, магнітне і гравітаційне поле Землі, активність Сонця, гравітація Місяця та ін., викликають відповідні зміни в організмі людини, що змінюють її стан і впливають на поведінку не на краще. Це призводить до зниження сприйняття дійсності і може спричинитися до нещасних випадків.
Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристроїв, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин, механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування. Виявлення думки експертів може бути очним і заочним (за допомогою анкет).