- •Лекції № 1 міжнародні норми і законодавство україни в галузі охорони праці
- •1.1.Стан безпеки праці в світі
- •1.2. Соціальний діалог в європейському союзі
- •1.2.1.Структура та діяльність національних тристоронніх органів у країнах Європейського Союзу
- •1.2.2.Практика ведення соціального діалогу
- •1.2.2.1Політика зайнятості
- •1.2.2.2.Політика оплати праці
- •1.2.2.3.Політика розвитку трудових ресурсів та професійної підготовки
- •1.2.2.4.Соціальний захист
- •1.2.2.5.Трудове законодавство
- •1.2.2.6.Безпека та гігієна праці
- •1.2.2.7.Результати соціального діалогу в країнах єс
- •1.3. Міжнародні стандарти. Стандарти sa 8000 «соціальна відповідальність» і iso 26000 «настанова по соціальній відповідальності»
- •1.4. Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності
- •1.4.1. Десять принципів Глобального Договору
- •1.5. Європейський союз і законодавство з охорони праці
- •1.5.1. Директиви єс про ергономічні вимоги
- •1.6. Міжнародні організації в сфері охорони праці
- •1.6.1.Тристороння структура моп
- •1.6.1.1.Роботодавці, працівники та уряд на Міжнародній конференції праці
- •1.6.2.Конвенція міжнародної організації праці
- •1.6.2.Міжнародна агенція з атомної енергії магате (International Atomic Energy Agency — iaea)
- •1.6.3.Всесвітня організація охорони здоров'я (World Health Organization (who)
- •1.7. Міжнародне співробітництво в сфері охорони праці
- •1.8. Соціальний діалог в україні
- •1.9. Стан безпеки праці в україні
- •1.9.1.Загальні положення
- •1.10. Основні законодавчі та нормативно-
- •2.1. Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (суоп)
- •2.2. Настанова з систем управління
- •2.3. Система менеджменту охорони праці
- •2.4. Розробка системи управління
- •2.5. Системи менеджменту гігієни і безпеки праці. Ohsas 18001 : 2007
- •2.6. Політика в галузі охорони праці
- •2.7. Ефективність функціональної структури суоп
- •Основні витрати на охорону праці на підприємстві
- •2.8. План локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій – плас
- •2.9. Функціональні обов'язки робітників і керівників виробничих підрозділів
- •2.10. Оцінка стану безпеки праці в організації
- •2.11. Стимулювання за досягнуті результати
- •2.12. Порядок заохочення працюючих за дотриманням вимог з охорони праці
- •2.13. Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
- •Лекція № 3. Травматизм та професійні захворювання в галузі. Розслідування нещасних випадків
- •3.1. Класифікація нещасних випадків і взяття їх на облік
- •3.2. Розслідування та облік нещасних випадків
- •3.3. Огляд місця, де стався нещасний випадок
- •3.4. Опитування потерпілого, свідків та посадових осіб
- •3.5. Визначення причин нещасного випадку
- •3.6. Методи дослідження виробничого травматизму
- •3.7. Профілактика нещасних випадків
- •3.8. Засоби захисту, що застосовуються для попередження нещасних випадків на виробництві
- •Лекція № 4.Спеціальні розділи охорони праці в галузі професійної діяльності
- •4.1. Загальні правила
- •4. 1.1. Область і порядок застосування Правил
- •4.1.2. Загальні положення
- •4.1.3 Вимоги до персоналу
- •4.1.4 Вимоги до організації безпечного ведення польових робіт
- •4.1.5. Порядок оформлення готовності до польових робіт
- •4.1.6. Організація польової бази партії і табору
- •4.1.7. Санітарія і гігієна на польових роботах
- •4.1.8. Експлуатація виробничого устаткування, апаратури і інструментів
- •4.1.9. Вимоги безпеки при виробництві робіт підвищеної небезпеки
- •4.2. Вимоги безпеки при пересуванні і виробництві польових робіт в різних природних умовах
- •4.2.1 Загальні вимоги і порядок пересування в маршрутах
- •4.2.2. Поведінка тих, що заблукали і їх розшук
- •4.2.3. Робота і пересування в гірських і високогірних районах
- •4.2.4. Робота і пересування в лісових районах
- •4.2.5. Водні переправи
- •4.3.Вимоги безпеки при виробництві польових топографо-геодезичних робіт
- •4.3.1. Рекогносцирування геодезичних мереж, установка віх і щогл
- •4.3.2. Закладка центрів, марок і реперів
- •4.3.3. Кутові і лінійні виміри з сигналів
- •4.3.4. Робота із світлодалекомірами і радіодалекомірами
- •4.4. Виробництво робіт на територіях
- •4.4.1. Робота на трасах і майданчиках електромережевого господарства, зв'язку і нафтогазопроводів
- •4.4.2. Робота на територіях нафтосховищ і нафтогазопроводів
- •4.4.3. Робота на автомагістралях і автомобільних дорогах
- •4.4. 4.Робота на територіях аеродромів і аеропортів
- •4.4.5. Робота на будівельних і монтажних об'єктах
- •4.4.6. Зйомка підземних інженерних споруд і комунікацій
- •5. 1.Виробництво топографо-геодезичних робіт на об'єктах залізничних мереж
- •5.1.1 Зйомка залізничних магістралей
- •5.1.2. Зйомка електрофікованих залізничних колій
- •5.1.3. Зйомка штучних споруд на залізничному транспорті
- •5.1.4. Пересування працівників по залізничних коліях
- •5.2. Виробництво топографо-геодезичних робіт на водах
- •5.2.1 Гідрометричні і топографічні роботи на річках, озерах, водосховищах і шельфах, які виконують із застосуванням плавзасобів
- •5.2.2. Закладка водомірних постів
- •5.2.3. Робота з оглядово-пошуковим гідролокатором і
- •5.3. Виробництво робіт із застосуванням транспортних засобів
- •5.3.1. Автомобільний транспорт
- •5.4. Виробництво камеральних робіт
- •5.4.1. Загальні вимоги безпеки
- •5.4.2. Стереофотограмметричні роботи
- •5.4.3. Обчислювальні роботи
- •5.4.4. Безпека праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин (Витяг з нпаоп 0.00-1.31-99)
- •5.5. Особливості заходів електробезпеки на підприємствах
- •Список літератури
- •Список скорочень
- •Додатки
- •1. Основні терміни та їх визначення
- •2. Короткий перелік необхідної документації з питань охорони праці, яка повинна бути прийнята і затверджена на кожному підприємстві, організації, установі
- •4. Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (Форма н-1)
- •6. Акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) (Форма н-5)
- •7. Акт про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом (Форма нпв)
- •8. Рекомендації Федерації профспілок України щодо змісту розділу «Охорона праці у колективному договорі»
- •Перелік професій і посад працівників, яким безоплатно видається мило у зв'язку з виконанням робіт, пов'язаних із забрудненням
- •Перелік професій і посад працівників, яким безоплатно видаються знешкоджувальні засоби, захисні креми тощо у зв'язку з можливою дією на шкіру шкідливих речовин
2.13. Служби охорони праці місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування
Управління охороною праці в країні поділяється на рівні:
♦ загальнодержавний;
♦ регіональний (обласний, районний, міський, районний у
місті, селищі, селі);
♦ галузевий;
♦ виробничий (рівень підприємств).
Державне управління охороною праці здійснюють:
Кабінет Міністрів України;
Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України);
міністерства та інші центральні органи державної
виконавчої влади;
місцева державна адміністрація, органи місцевого
самоврядування.
Кабінет Міністрів України:
♦ забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони
праці;
♦ подає на затвердження Верховної Ради України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
♦ спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади Щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;
♦ запроваджує єдину державну статистичну звітність з
питань охорони праці.
З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.
Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:
Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України);
спеціально уповноважений державний орган з питань
радіаційної безпеки;
спеціально уповноважений державний орган з питань
пожежної безпеки;
спеціально уповноважений державний орган з питань
гігієни праці, і
Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самовря-дування, їм не підзвітні й не підконтрольні.
Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється Законами України «Про охорону праці», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (зараз цим органом є Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України):
♦ здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;
♦ розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;
♦ здійснює нормотворчу діяльність, розробляє і затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них;
♦ координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
♦ одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб'єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
♦ бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм.
Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання усіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.
Законами «Про місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування»
передбачено, що захист прав, свобод і законних інтересів громадян є одним з головних принципів, на яких ґрунтується місцеве та регіональне самоврядування. Отже, порушення цих прав, пов'язане з невиконанням вимог законодавства про охорону праці, є об'єктом та предметом діяльності місцевих державних адміністрацій та місцевого самоврядування.
Закон « Про охорону праці» передбачає, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації у межах відповідних територій:
— забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
— формують за участю представників профспілок та Фонду соціального страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;
— забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів щодо проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці; —- вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних) аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності;
— здійснюють контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.
Для виконання зазначених функцій у складі Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій створюються структурні підрозділи з охорони праці, що діють згідно з типовим положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України, а також на громадських засадах — ради з питань безпечної життєдіяльності населення.
Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції:
затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;
приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних територій та об'єктів комунальної власності.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належне утримання, ефективну й надійну експлуатацію об'єктів житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об'єктах. Для виконання цих функцій сільські, селищні, міські ради створюють у складі свого виконавчого органу відповідний підрозділ або призначають спеціаліста з охорони праці.
Асоціації, корпорації, концерни та інші об'єднання визначають свої повноваження в галузі охорони праці статутами або договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованих об'єднанням функцій у їхніх апаратах створюються служби охорони праці.
Нагальним у системі управління охороною праці є забезпечення органів державного управління охороною праці та служб охорони праці підприємств, установ, організацій кваліфікованими фахівцями з охорони праці різних освітньо-кваліфікаційних рівнів за відповідними профільними спрямуваннями з урахуван-ням сучасних соціально-економічних умов та реальних потреб.
Інформаційне забезпечення в галузі охорони праці, яке має здійснюватися органами управління охороною праці на всіх рівнях, потребує удосконалення шляхом вивчення і поширення міжнародного та вітчизняного досвіду щодо пропаганди безпечних методів і засобів праці, вирішення інших актуальних питань у цій сфері із залученням сучасних інформаційних технологій, ЗМІ, оперативного розповсюдження посібників, пам'яток, методик, листівок відповідного спрямування.
♦ ♦ ♦ ♦ ♦