111. Правовий статус дочірних підприємств

Дочірнє підприємство може бути засновано тільки іншою юридичною особою, як українською, так і нерезидентом. Воно має самостійний баланс, печатку, самостійно веде господарську діяльність, але повністю зв’язано зі своїм головним підприємством. Підприємство-засновник ДП не відповідає по зобов’язанням свого дочірнього підприємства. В цьому випадку підприємство-нерезидент повинно надати свої установчі документи, апостильовані в українському посольстві, та виписку з реєстру (державний або судовий реєстр) своєї країни. Ця форма показує зв’язок між головним підприємством та його українською "донькою", але незручна в роботі та при ліквідації. Питання створення, реорганізації та ліквідації ДП, затвердження Статуту, належать до компетенції вищих органів управління юридичної особи, яке є його засновником. Дочірним підприємством управляє материнське, як його засновник, а також керівник дочірнього підприємства, призначений згідно його Статуту. Дочірнє підприємство наділяється майном материнського підприємства. Формування статутного капіталу дочірнього підприємства, полягає в тому, що материнське (головне) підприємство, виступаючи унітарним власником ДП, набуває корпоративні права, а дочірнє підприємство, в свою чергу, одержує частину активів материнського (головного) підприємства, передача яких засвідчує факт оплати материнського підприємства свого внеску до статутного капіталу ДП. Документами, які підтверджують таку оплату є платіжне поручення про перерахування коштів на розрахунковий рахунок ДП та акт прийому-передачі інших активів, підписаний представниками підприємства. Дочірнє підприємство має окремий баланс, поточні та депозитні рахунки в банках, печатку зі своїм найменуванням, укладає договори від свого імені і самостійно несе відповідальність. Види господарської діяльності, які має право здійснювати дочірнє підприємство, визначаються в його статуті. При цьому, статутом можуть бути передбачені види діяльності, які відрізняються від тих, які здійснює материнське підприємство, оскільки ДП є самостійною юридичною особою.

112. Підприємництво як об`єктивна необхідність формування ринкових відносин

У Господарському кодексі Укр. подане таке визначення підприємництва: "Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку" (стаття 42).

Отже, в сучасній ринковій економічній системі підприємництво розглядається як особливий вид господарської діяльності. Його економічна сутність виявляється в самостійній, ініціативній, новаторській діяльності, пов'язаній із власним ризиком і відповідальністю. Підприємництво виступає насамперед як прояв господарської та організаційної творчості й новаторства, базується на інноваційній комерційній ідеї. Саме ініціативне, самостійне та творче поєднання матеріальних і фінансових ресурсів, нематеріальних активів і робочої сили з метою створення нових товарів чи послуг і становлять зміст підприємницької діяльності. її результати матеріалізуються у вироблених товарах (послугах), а також у відповідному доході. Величина одержаного прибутку або особистого доходу залежить насамперед від того, як підприємець організував господарську діяльність, використав усю сукупність чинників виробництва. Сутність підприємництва повніше виражається в його функціях. Головні з них такі: інноваційна , ресурсна, організаційна, соціальна.

Інноваційна функція підприємництва передбачає сприяння генеруванню і активному впровадженню новаторських ідей і проектів, готовність до виправданого господарського ризику та вміння вести конку* рентну боротьбу. Якщо підприємці не прагнутимуть до пошуку і впровадження нових ідей, виробничих технологій, вигот. нового продукту, застосування нових форм і методів організації виробництва і збуту, що оперативно реагують на потреби ринку і пов'язані з ризиком, вони будуть неконкурентоспроможними і стануть банкрутами.

Ресурсна функція підприємництва полягає у формуванні та продуктивному використанні власного капіталу, а також матеріальних, трудових, природних, інформаційних та інших ресурсів.

Організаційна функція підприємництва виявляється у поєднанні чинників виробництва в оптимальних пропорціях, здійсненні контролю за їхнім використанням, направленості зусиль працівників на досягнення поставленої мети. Підприємницький успіх - головна мета господарської діяльності.

Соціальна функція підприємництва зводиться до формування мотиваційного механізму ефективної праці, виробництва тих товарів та послуг, які необхідні для максимального задоволення реальних потреб споживачів.

Виконання цих функцій підприємництва потребує певних особистих якостей підприємця.

Умови існування постійного господарського ризику і відповідальності вимагають від підприємця високої кваліфікації, знань, діловитості, новаторського типу мислення, творчої оцінки ситуації, уміння об'єднати людей для досягнення спільної мети, діяти цілеспрямовано, ризикувати в бізнесі. Ці якості підприємця є обов'язковою умовою його вільної господарської діяльності, спрямовують працювати на себе та на суспільство.

Підприємництво як особливий новаторський вид господарської діяльності може успішно розвиватися лише у сприятливому конкурентно-ринковому середовищі. В Укр. найважливішими передумовами безперервного відтворення підприємництва є роздержавлення і приватизація власності, демонополізація виробництва, активна підтримка державою інвестиційних процесів для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності, наукова правова база, сприятливий політичний клімат, виважена економічна політика держави, позитивна суспільна думка щодо підприємництва та ін.

З метою створення сприятливих умов для підприємницької діяльності можуть створюватися добровільні об'єднання підприємців — торгово-промислові палати, які є самоврядними статутними організаціями. Згідно з чинним зак-вом, в Укр. підприємці-роботодавці мають право на об'єднання в організації роботодавців для реалізації та захисту своїх законних інтересів. Організації роботодавців на засадах добровільності можуть об'єднуватися у спілки та інші статутні об'єднання.

Головними принципами, на основі яких здійснюється підприємництво, є такі:

– вільний вибір підприємцем сфери і видів господарської діяльності;

– вибір постачальників і споживачів продукту, що виробляється;

– залучення необхідних матеріально-технічних, фінансових, інформаційних, інтелектуальних, природних та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом;

– вільний найм працівників; встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

– комерційний розрахунок та власний ризик;

– вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

– самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання належної йому частки валютного виторгу на свій розсуд.